Енн Епплбаум: знесення Ленінів - це не переписування історії

Енн Еппблбом Копирайт изображения Vizovi Photography
Image caption Енн Еппблбом (друга ліворуч) брала участь у дискусії про декомунізацію, яку влаштував Український інститут у Лондоні

Рецепт успішної декомунізації в тому, щоб за неї брався не лише уряд, а й суспільні інституції, історики й освітяни, каже пулітцерівська лауреатка Енн Епплбаум. Проте навіть за таких умов жодній країні ще не вдалося пройти цей шлях у повністю задовільний спосіб, застерігає вона.

Дослідниця, журналістка і авторка книжок про комунізм і громадянське суспільство в східно-європейських країнах розповіла ВВС, що вона думає про декомунізацію в Україні.

ВВС Україна: Для початку, чи погоджуєтеся ви з тим, що Україні таки потрібна декомунізація в такий формальний спосіб, як це відбувається нині?

Енн Епплбаум: Відповідь на це запитання – так. Україна як нація, інституційно, а також на суспільному рівні має подумати про те, чим був Радянський Союз, чому це було такою катастрофою, особливо для України. Потрібно знайти спільну мову в цьому питанні й винести уроки на майбутнє. У своїй основі це і є декомунізація. І так, я дійсно думаю, що вона потрібна.

ВВС Україна: На вашу думку, наскільки ефективно й успішно триває ця справа в Україні?

Енн Епплбаум: Я не дуже ретельно стежу за щоденним виконанням декомунізаційних законів в Україні. Переконана, там є як успіхи, так і невдачі. Але коли про це говорила Аліна Шпак (заступниця голови Інституту національної пам’яті. – Ред.), вона вселяла в мене оптимізм. І вона, й інші люди розуміють, що це дуже довгий процес. Можна зосередитися на перейменуванні міст чи заміщенні пам’ятників, але насправді йдеться про громадянську освіту. Людей потрібно вчити, як працює суспільство, чому все відбувається так, як воно відбувається, як ми отримали ті інституції, які маємо нині, як поліпшити їх, як стати кращими громадянами. І якщо вдасться зробити це частиною освіти громадян, то це й буде успіхом.

Копирайт изображения Vizovi Photogtaphy
Image caption Остання на сьогодні праця пані Епплбаум, "Залізна завіса", описує насадження радянського тоталітаризму в Центральній Європі після Другої світової

ВВС Україна: У своєму виступі ви сказали, що жодна країна не пройшла цього шляху у повністю задовільний спосіб. Але хто в Східній Європі найближче наблизився до цього ідеалу?

Енн Епплбаум: Не впевнена, чи треба називати котрусь країну. Але я можу назвати практики, які виглядають більш успішними. У деяких країнах дійсно необхідна певна урядова програма з декомунізації. Але поряд з цим вам потрібні неурядові організації, викладачі історії, історики, журналісти. Найбільший успіх приходить тоді, коли є якомога ширша дискусія. Коли це не якась продиктована урядом нудна програма, а коли до цього дійсно залучено багато людей.

А ще важливо розуміти, що кожне історичне питання, особливо в цій частині світу, завжди має два боки. І потрібно давати можливість говорити людям з обох боків.

ВВС Україна: Ви також казали, що в цьому питанні краще уникати надмірної політизації. Але як можна її уникнути в такій наскрізь політичній темі?

Енн Епплбаум: Можна мати історичну дискусію. Під політизацією я маю на увазі, коли історичну брехню або надмірне спрощення історичних подій використовують для сучасних цілей. Звичайно, повністю уникнути цього неможливо. Кожне суспільство певним чином політизує свою історію в тому сенсі, що створює наратив про те, хто ми такі і як ми стали такими. Цей наратив пояснює і легітимізує нашу нинішню політичну систему. Звісно, я це розумію. Але це не означає, що про ці речі не потрібно дискутувати.

Ви ж не хочете, щоб лише політики вирішували те, як саме нам тлумачити різні речі. Потрібна ширша дискусія.

ВВС Україна: До речі, про історію. В Україні є критики, опоненти декомунізації, які кажуть, що цей процес - спроба переписати історію. Що б ви відповіли їм?

Енн Епплбаум: Мені було б варто краще ознайомитися з тим, що вони мають на увазі. Але якщо декомунізація працює, то це, навпаки, мало би бути щось протилежне – спроба віднайти справжню історію України. Піти глибше в розумінні й роз’ясненні людям, що відбувалося в їхній країні.

Так, про поверхову декомунізацію можна сказати, що уряд вирішить, якою має бути наша історія, і ми просто перепишемо її. Але якщо це якісний процес, то до нього мають бути залучені багато різних істориків.

ВВС Україна: Дехто наводить доволі простий аргумент. Вони кажуть, що якщо ви зносите пам’ятники історичним особам і перейменовуєте вулиці чи цілі міста, то це і називається переписуванням історії.

Енн Епплбаум: Ні. Пам’ятники і назви – це не про переписування історії. Це про вибір держави і суспільства, кого вони хочуть вшановувати. Чиї імена вони хочуть тримати на видноті як символи. Ленін був кривавим диктатором, доволі антиукраїнським. Чи хочете ви, щоб пам’ятник йому й далі стояв у центрі вашого містечка як символ? Мабуть, що ні. Але ж це не означає, що Леніна не існувало. Думаю, дуже важливо говорити і писати про Леніна, публікувати його книжки і обговорювати його слова. Але це не означає, що він має бути присутній як пам’ятник на центральній площі.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption За час декомунізації в Україні демонтували понад тисячу пам'ятників Леніну

ВВС Україна: Ви згадали, що працюєте над книжкою про Голодомор. Розкажіть детальніше про неї.

Енн Епплбаум: Я працюю над цим проектом уже певний час спільно з Українським інститутом Гарвардського університету, який робить величезний внесок у цю роботу. Я хочу написати книжку, використовуючи численні нові дослідження про Голодомор, котрі з’явилися за останнє десятиліття. Це роботи дійсно великих українських істориків.

Ідея в тому, що ця книжка має стати доступною для людей на Заході. Це схоже на те, що робив Роберт Конквест, але він працював у 1980-х. Нині з’явилося значно більше даних, які можна озвучити, і про історію можна писати по-новому. Тож це буде спроба написати популярну працю.

І вона не лише про Голодомор. Вона починається з українського визвольного руху 1917-1918 рр. і пояснює, як Голодомор став реакцією на цей рух. Це відповідь Сталіна на його страх перед українським націоналізмом. Це ширше, ніж просто книжка про Голод.

ВВС Україна: Чому ви вибрали Україну як тему для своєї нової роботи?

Енн Епплбаум: Тому що я божевільна (сміється – Ред.). Україна – справді насущна і важлива частина Європи. Її історію не дуже добре знають у інших європейських країнах. Не в останню чергу через те, що в України не було власної держави. А якщо в тебе немає держави, то ти й не пишеш свою історію. Тому цей проект може справді бути дуже корисним.

Новини на цю ж тему