Чому росіяни дивляться ТБ, якому не вірять?

Путін на ТБ Копирайт изображения Getty

Багато росіян абсолютно не вірять тому, що їм повідомляють у телевізійних новинах, але продовжують дивитися їх. Чому?

Було вже темно, коли я приїхав до квартири Світлани Богданової на другому поверсі радянського будинку в центрі Санкт-Петербурга. У під'їзді пахло так, як пахли російські будинки часів мого студентства - теплим пилом і котячою шерстю.

Помешкання було загромаджене речами. Коридор вів до тісної вітальні зі старим телевізором посередині й фортепіано біля дальньої стіни.

Світлана дістала із заскленої книжкової шафи маленьку дерев'яну коробочку. Всередині був шматочок хліба.

"Мій дідусь зберіг його в 1942 році, - розповіла вона. - Передав моєму батькові, а той - нам".

Вона дістала хліб з коробочки і обережно поклала мені на долоню - денна пайка часів блокади Ленінграда, під час якої загинули сотні тисяч людей. Багато з них - від холоду й голоду.

Я понюхав його. Він пахнув не хлібом, а, скоріше, сторінками антикварної книги або, може, як приміщення православної церкви, просочене ароматом воску і ладану.

Копирайт изображения Alami
Image caption Влада Санкт-Петербурга обмовилася про можливість повернення до хлібних карток

Світлана показала мені цю родинну реліквію через те, що нещодавно влада Санкт-Петербурга розпорядилася розробити плани нормування хліба на випадок загальнонаціональної надзвичайної ситуації.

Такі заяви прозвучали поруч з іще тривожнішими повідомленнями по телевізору про те, що Росії загрожує Америка. Недавно по всій країні відбулися навчання з цивільної оборони, під час яких громадяни мали знайти найближчі до них укриття на випадок ядерних ударів.

"Я більше не дивлюся його, - сказала мені Світлана, зневажливо кивнувши на модель телевізора з 1990-х, який стояв посередині кімнати. - Вони думають, що можуть залякати нас, але в нас є пам'ять. Схоже, вони хочуть нагадати нам, як погано колись жилося і як це все може повторитися, щоб ми подумали: "Гм, можливо, зараз не так усе й погано".

У цих краях телебачення - потужний інструмент. За час свого 16-річного перебування при владі Володимир Путін зміцнив контроль над телеканалами.

Нещодавнє дослідження показало, що 88% росіян називають теленовини своїм головним джерелом інформації. Але - дивна річ - водночас 31% респондентів вірять, що інформація, яку вони отримують, абсолютно недостовірна.

Це означає, що приблизно кожен п'ятий росіянин обирає перегляд теленовин, залишаючись водночас при думці, що ці новини брехливі. Як це пояснити?

Image caption Головний редактор телеканалу "Царгород" Олександ Дугін пропагує в Росії і за її межами православний світогляд

Одну з відповідей я знайшов у старому центральному приміщенні радянського телеграфу на вулиці Тверській у Москві. Цю будівлю я теж пам'ятаю зі студентських часів, коли доводилося чекати на підозріливого клерка, щоб замовити міжнародні телефонні переговори через центральну касу, а потім втиснутися в оббиту деревом телефонну будку. Сьогодні тут містяться студії каналу "Царгород" - релігійної телекомпанії, яка транслює російський православний світогляд по всій країні і за її межами.

Тут я зустрівся з головним редактором каналу Олександром Дугіним: довга сива борода, вельветовий костюм, вільна англійська і французька, орієнтація в ідеях західних філософських рухів від Просвітлення і до постмодернізму.

"Усе відносно, - розповів він мені. - Ми в Росії можемо використовувати посмодерність, щоб пояснити Заходові, що якщо кожна правда відносна, то ми маємо свою особливу російську правду, яку вам потрібно прийняти".

Викривлена орвелівська логіка пана Дугіна має вплив у кремлівських колах, але серед широких мас - це далеко не завжди так.

Копирайт изображения GETTY

Ще одна добре освічена росіянка, Катерина Шульманн, запропонувала мені своє тлумачення.

"Люди не дивляться новини заради новин, - каже вона. - Вони дивляться їх, щоб розшифрувати систему сигналів: хто в ефірі сьогодні, а хто вчора, яка інтонація, підбір слів. Важливо розуміти це все, бо це дозволяє тобі вижити, якщо ти залежиш від держави".

Тож росіяни ретельно налаштовуються на те, що думає держава. Навіть діти.

Я пішов у гості до давніх друзів - пари, яка живе в сучасній московській квартирі, хоча й розташована вона в черговому старому радянському мікрорайоні. Тут замість запаху теплого пилу і котячої шерсті мене дружньо зустрів аромат техаських підсмажених гамбургерів, які вони принесли з найближчого ресторану.

Вечеряючи за кухонним столом, ми заговорили про те, як анексія Криму розсварила багато сімей. А потім вони розповіли, що їхній дев'ятирічний син якось сказав своїй мамі: "Знаєш, тато неправий, коли говорить погані речі про Путіна".

Звідки він цього набрався? Вони вважають, що не зі школи - це не таке місце. І не з телевізора, бо батьки обережно підходять до вибору телепрограм, які дивляться їхні діти. Тож звідки? Вони не можуть зрозуміти. Схоже, Кремль присутній у повітрі, і його вплив просочується ще нез'ясованими шляхами.

Новини на цю ж тему