Тижневики: війна антикорупціонерів і втрата траншу

Прем'єр України Володимир Гройсман та очільник Місії МВФ по Україні Рон ван Роден Копирайт изображения UNIAN
Image caption Прем'єр Гройсман та очільник місії МВФ Рон ван Роден під час зустрічі в Києві, 11 квітня 2017 року

Читайте в огляді українських тижневиків:

  • Вибори наближаються: влада нервує
  • Чому Захід більше не дає грошей Україні?
  • Як нам реінтегрувати Донбас?
  • Справи церковні: чи все так добре в Московському патріархаті?

"Давитимуть" всіх?

Війна антикорупційних органів, намагання дискредитувати критиків і опонентів влади - все це ознаки наближення президентських і парламентських виборів, пише нардеп Сергій Лещенко у колонці для тижневика "Новое время".

На його думку, ситуація лише погіршуватиметься, адже у боротьбі за збереження статусу-кво чинна українська влада намагатиметься "ламати тих, хто не погоджується з нею, як фізичними атаками, так і моральними нападами".

Нардеп звертає увагу на те, що крім знаних критиків чинних високопосадовців, як от Саакашвілі і Шабуніна, під приціл потрапляють і ті, хто працює у системі влади і намагається виявити ВІП-корупціонерів, - голова НАБУ Артем Ситник, або суддя Лариса Гольник з Полтави.

Наступною мішенню став міністр фінансів Олександр Данилюк, пише Сергій Лещенко. За його інформацією, ГПУ під керівництвом Юрія Луценка разом із СБУ намагаються дискредитувати міністра через те, що він "відмовився прийняти правила гри", заведені в уряді.

Саме Данилюк провів через Кабмін проект закону про Службу фінрозслідувань, яка мала б замінити податкову поліцію, проте ця ініціатива була заблокована президентською адміністрацією, розповідає пан Лещенко. Не додало популярності міністру фінансів і виявлення схеми по отриманню мільярдів гривень під виглядом НДС, яку він викрив у податковій інспекції міста Києва.

"Цей наступ на всіх незгідних буде лише посилюватиметься, - переконаний Сергій Лещенко. - Почався останній етап жнив на корупційних потоках."

Грошей не буде

Через небажання влади втілювати реформи, обіцяні європейським партнерам в обмін на значну фінансову допомогу, Україна втрачає мільярди дешевих грошей, що могли б допомогти відродити національну економіку, констатує тижневик "Фокус".

На початку грудня стало відомо, що Єврокомісія відмовилася надати Києву третій транш макрофінансової допомоги у розмірі 600 мільйонів євро. "Збій у фінансування стався через те, шо українська сторона не виконала чотири умови Євросоюзу", - пише тижневик. Одна з них стосується скасування мораторію на експорт деревини, а інші три - боротьби із корупцією і запровадження прозорих умов для ведення бізнесу. "Фокус" цитує експерта Андрія Мокрякова, який попереджає про негативні наслідки припинення фінансової допомоги для стабільності гривні.

Наприкінці листопада з'явилися повідомлення про те, що Кабмін проґавив можливість отримати кредит на 3,6 мільярди доларів для запровадження реформ в енергетичному секторі, веде далі тижневик. Причина - недбалість українських чиновників, які не спромоглися вчасно подати всі документи китайській стороні.

А перенесення термінів чергового траншу допомоги від МВФ - то вже класика стосунків українських урядовців із західними донорами. Як і раніше, затримки відбуваються через невиконання Києвом умов, які він сам підтверджує у відповідних меморандумах. "За графіком, до кінця року Україна мала б отримати 12 траншів на суму 15 мільярдів доларів. Але на кінець січня 2018 року отримано лише чотири транші на суму 8.5 мільярда", - цитує "Фокус" Олену Білан, головного економіста компанії "Драгон Капітал".

Тижневик зазначає, що неспроможність або небажання виконувати умови західних інвесторів може призвести до повторення "грецького сценарію" в Україні. "Фокус" нагадує, що ця країна опинилася у надзвичайно скрутній ситуації, накопичивши рекордний для єврозони борг - 178 % ВВП. Крім того, без допомоги донорів Україна втратить не лише вкрай необхідні кошти для реформування країни, але й експертну й інформаційну допомогу своїх союзників. Втративши це, країна може швидко позбутися і перспектив будь-коли вирватися з кола економічних проблем, підсумовує "Фокус".

Копирайт изображения Getty Images

Знову про Московський патріархат

Думки українського релігієзнавця Віктора Єленського про події на Архієрейському соборі в Москві 2 грудня вміщує тижневик "Країна".

Повідомлення про те, що Російська православна церква оголосила Українську православну церкву Московського патріархату незалежною, не відповідає дійсності, переконаний він. Сталося з точністю до навпаки.

"Позицію Української церкви Московського патріархату зробили більш прив'язаною до Москви. І більш контрольованою. Про це свідчать кілька позицій", - розповів експерт.

По-перше, статут УПЦ МП тепер схвалюється настоятелем РПЦ Архієрейського собору, раніше цього не було. Ім'я московського патріарха має підноситися на богослужіннях і це зафіксовано в статуті. Адміністративні зміни, наприклад, кордонів єпархій, тепер мають бути затверджені Архієрейським собором Руської церкви. Тепер рішення Архієрейських і Помісних соборів обов'язкові для виконання на території України.

"Патріарх Кирил завжди казав, що вони не відпустять Україну і Українську православну церкву. Ба більше, він наголошував, що питання контролю РПЦ виводять на рівень доктрини. Патріарх Кирил також казав, що межі Російської церкви є недоторканними, неподільними і священними", - цитує тижневик пана Єленського.

В УПЦ МП буде церковний суд як вища інстанція. Але Верховним судом буде Архієрейський собор Російської церкви. Ці суди виносять рішення щодо поведінки священиків, з'ясовують дисциплінарні питання, веде далі він. "По всім цим позиціям відбулося погіршення становища УПЦ МП", - зазначає релігієзнавець.

Ілюзія про незалежність створена через один пункт, а саме те, що керівний центр Української православної церкви Московського патріархату тепер буде знаходитися у Києві, пише експерт.

"Зроблено це було для того, аби у разі, коли депутати ухвалять законопроект № 4511, в якому пропонується прописати окремі відносини України з релігійними організаціями, чиї центри знаходяться на території держави-агресора, УПЦ МП може піти до суду і сказати: "Вибачте, наш центр знаходиться у Києві. І ми не підпадаємо під дію цього закону". Хоча по факту він саме для них і писався", - додав Віктор Єленський.

УПЦ МП як і була так і залишиться під владою РПЦ, цитує "Країна" Людмилу Филипович, завідувача відділу історії релігій та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. "Це може бути політичне рішення. Можливо росіяни відчули, що є в українському суспільстві певний супротив. І вирішили зробити таку наче подачку з барського плеча. Щоб реально УПЦ стала незалежною, має змінитися кілька поколінь. Як у Росії, так і у нас. В наших суспільствах все ще багато людей, які не можуть мислити категоріями незалежності", - вважає вона.

Копирайт изображения Getty Images

Краще менше, але краще

Як покласти край війні й що робити потім із Донбасом? Відповідь на ці питання намагається дати журналіст Юрій Макаров на сторінках часопису "Український тиждень". Автор зазначає, що існує кілька думок щодо вирішення проблем регіону.

Чимало людей вважають за краще просто відрізати цей регіон від України, бо, мовляв, "там живуть совкові люмпени, отруєні "Останкіно", які обрали собі спершу Януковича, а потім Путіна, хай і далі залишаються по той бік "поребрика", а ми тут будуватимемо справжню Україну; колись, може повернуться, а до того - рів із крокодилами", - пише пан Макаров.

Інша позиція не менш радикальна. "Після звільнення влаштувати хімічне чищення, організувати ретельну люстрацію, що полягатиме не лише в покаранні колаборантів, а й у вибірковому позбавленні прав, зокрема права на вибори, тобто своєрідну модифікацію статусу "негромадян" за прикладом країн Балтії", - розповідає автор. Є й третій варіант - реставрувати стару ситуацію, що існувала до листопада 2013-го, коли Донбас був електоральним, кадровим і фінансовим ресурсом для невеликої купки людей.

На думку журналіста, усі ці сценарії й безліч проміжних мають один недолік: "Вони не спираються на реальність." То ж найімовірніший варіант розвитку подій - Придністровський. Однак, веде далі Юрій Макаров, аби уникнути цього, варто спробувати тактику "маленьких кроків" - "починати реінтеграцію зі створення острівців добробуту, крихітних вільних економічних зон зі сприятливим податковим режимом і так поступово завойовувати громадян".

Журналіст висловлює припущення, що згодом такий підхід можна застосувати і до всієї України. А тому політична і економічна криза, що в ній опинилася країна, може стати початком нового періоду в її історії. "Просто через те, що часто-густо розвиток легше досягається з нуля або від'ємної позначки", - підсумовує автор.

Підготувала Наталка Матюхіна, Служба моніторингу ВВС.

Новини на цю ж тему