Культогляд: культовому альбому гурту Pink Floyd - 45 років!

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Концерт Роджера Вотерса, соліста Pink Floyd

У культогляді за тиждень, що минає:

  • Про 45-ліття платівки британського гурту Pink Floyd
  • Про що вистава "Диявол із синьою сукнею"?
  • Остання стрічка Вуді Аллена: чуда не сталося

"Темній стороні Місяця" - 45

Одному з найпопулярніших альбомів в історії рок-музики, Dark Side of the Moon ("Темна сторона Місяця") - 45! Платівка британського гурту Pink Floyd вийшла на початку березня 1973 року і відтоді не втрачає популярності: по всьому світі продано понад 45 мільйонів його примірників.

"Темна сторона Місяця" став першим альбомом Pink Floyd, який прорвався в "Топ 40" в США і через два місяці після виходу сягнув вершини чарту Billboard 200.

Американський музичний часопис Rolling Stone пише, що за 45 років існування "Темна сторона Місяця" не втратив актуальності.

"До сьогодні музика і слова звучать по-сучасному прекрасно". Роджер Вотерс, автор слів всіх композицій альбому, розповів Rolling Stone, що це була перша в дискографії гурту робота, що підіймала серйозні теми, зокрема про ставлення до війни, смерті, грошей, плин часу і місце особистості у всесвіті.

Цікаво, що рядки, які найкраще передають філософію "Темної сторони Місяця", належать Джеррі О'Дрісколу, швейцару Abbey Road Studios, де Pink Floyd записували альбом.

Саме він промовляє в останній композиції диску "Затемнення": "Насправді нема ніякої темної сторони Місяця. Він увесь темний. Єдине, що робить його яскравим, - це Сонце."

Rolling Stone відзначає великий комерційний успіх диску: "Істинний голос класичного року, альбом зробив його творців - басиста і вокаліст Роджера Вотерса, гітариста і вокаліста Девіда Гілмора, клавішника і вокаліста Ріка Райта та ударника Ніка Мейсона - неймовірно заможними."

До речі, саме надходження від продажів "Темної сторони Місяця" свого часу врятували легендарну британську комедію "Монті Пайтон і Священний Грааль", яка стала класикою британського кінематографа.

Коли знімальна група постала перед фінансовими труднощами, музиканти Pink Floyd разом з Елтоном Джоном і гуртом Led Zeppelin "скинулися" на продовження зйомок.

Копирайт изображения Getty Images
Image caption Назву виставі дала синя сукня, що належала колишній стажерці Білого Дому Моніці Левінскі

"Диявол із синьою сукнею"

В одному з театрів Лондона незабаром відбудеться прем'єра політичної драми, поставленої за п'єсою Кевіна Арменто "Диявол із синьою сукнею", повідомляє газета Guardian.

Назву виставі дала синя сукня, що належала колишній стажерці Білого Дому Моніці Левінскі та стала одним з головним речових доказів у розслідуванні її стосунків з 42-м президентом США Білом Клінтоном.

Автор пропонує поглянути на найвідоміший секс-скандал 1990-х років з точки зору п'яти жінок: самої Моніки, дружини президента Гілларі Клінтон, його доньки Челсі, подруги Моніки Лінди Тріпп, яка розповіла про роман президента і його 22-річної помічниці правоохоронцям, а також секретарки Білла Клінтона Бетті Керрі.

Драматург вважає, що викриття негідного ставлення до жінок у багатьох сферах життя вимагає нового погляду на події в Білому домі, де недосвідчена молода стажерка піддалася почуттям до наймогутнішого політика світу, а згодом стала жертвою політичної системи.

Вистава також досліджує трансформацію Гілларі Клінтон з Першої Леді США і дружини невірного чоловіка у досвідченого і холоднокровного політика, представника американського істеблішменту, який протистоїть Дональду Трампу на виборах 2016 року.

За задумом режисера-постановника Джошуа МакТаггарта, Білл Клінтон, який відкидав звинувачення у близьких стосунках з Монікою Левінскі аж поки у справі не з'явилася її заплямована синя сукня, постає на сцені в образі безсловесного музиканта-саксофоніста.

Копирайт изображения Getty Images

Остання стрічка Вуді Аллена: чуда не сталося

На тлі прохолодних відгуків критиків про останній фільм Вуді Аллена "Колесо чудес" Financial Times запитує, чи режисер ще може генерувати нові ідеї.

Видання зазначає, що навіть такі зірки, як Кейт Вінслет та Джастін Тімберлейк, не змогли врятувати стрічку, яка стала ще одним повтором пройденого: нещасне подружнє життя, розчарування, захоплення і сподівання на нове кохання, знову розчарування, яке лише підсилює відчуття самотності.

"Вуді Аллен вкотре прокрутив те ж саме колесо", - пише газета. - "Якби це було кіно іншого режисера, його можна було б назвати блідою копією Вуді Аллена".

Financial Times пригадує, що за роки своєї тривалої кар'єри режисер не раз переживав злети і падіння. На початку 2000-х йому було досить важко знаходити прокатників для своїх робіт. Але несподіваний і приголомшливий успіх "Сумної Жасмін" та "Опівночі в Парижі" повернули пана Аллена до прем'єр-ліги Голлівуду.

Зараз Вуді Аллен вкотре переживає не найкращі часи. На тлі кампаній за права жінок знову спливла на поверхню історія із начебто розбещенням його прийомної доньки, що режисер неодноразово спростовував. Через це низка акторів вже заявила, що більше не співпрацюватимуть із ним. Доля чергової стрічки пана Аллена, "Дощовий день у Нью-Йорку", опинилася у підвішеному стані, бо навіть залучені в ній зірки кінематографа намагаються дистанціюватися від її режисера.

"Колесо чудес", так само, як і низка стрічок до нього, наводять на думку, що пан Аллен втратив не лише прихильність (Голлідвуду - реж.), а й здатність генерувати нові ідеї", - підсумовує газета.

Підготувала Наталка Матюхіна, ВВС Моніторинг

Новини на цю ж тему