Чим нинішні протести у Франції відрізняються від попередніх - огляд ЗМІ

Протестувальник з прапором Франції біля палаючої машини Копирайт изображения AFP/Getty

У середу, 5 грудня, міжнародна преса пише про таке:

  • Чим нинішні протести у Франції відрізняються від попередніх
  • Чому французи не чують свого президента
  • Чи є вихід у кризі з брекзитом
  • Як Uber хоче поєднати свій сервіс з маршрутним таксі

Якої помилки припустився Макрон

Нинішні протести у Франції суттєво відрізняються від попередніх, пише в редакційній колонці New York Times.

Газета зазначає, що іноді їх порівнюють з подіями 1968 року, коли мітинги і страйки тисяч людей змусили країну докорінно змінитися.

Але саме відмінності від тогочасних акцій є проблемою для чинного глави держави Емманюеля Макрона, пише видання.

Перша відмінність - сам Макрон. Він обійняв найвищу посаду, коли йому ще не було навіть 40 років.

Обраний на хвилі незадоволення традиційними правими і лівими партіями, він узявся проводити реформи, але "відносно незначне підвищення податків на пальне" стало останньою краплею для жителів провінційних містечок, які вважають, що їхні скарги на фінансове становище не чують у столиці, пише газета.

"Не маючи ні суттєвого політичного досвіду, ні давно існуючої політичної партії за собою, Макрон не помітив зростання гніву. А коли цей гнів вийшов назовні, Макрон, схоже, не мав вибору, окрім як відступити", - відзначає New York Times.

Іншою відмінністю є те, що протести проти цін на пальне зародилися і розвивалися через соцмережі і не мали чіткої організації чи конкретного списку вимог. Тож коли уряд спробував провести переговори, говорити було ні з ким, зауважує газета.

На думку авторів колонки, відступ влади у Франції є ризикованим кроком. Демонстранти вважають, що президент і прем'єр-міністр почули їх лише тоді, коли вони почали підпалювати автомобілі у столиці.

Тепер у соцмережах уже ширяться заклики до відставки уряду і розпуску парламенту.

"Такі кроки були б великою помилкою", - пише видання.

New York Times пояснює, що Макрону звісно варто приділяти більше уваги людям, які живуть за межами Парижа і великих міст, але "здатність соцмереж швидко мобілізувати гнів без будь-якого механізму діалогу чи стримування є небезпекою, якій не повинна піддаватися ліберальна демократія".

Макрона і нинішній парламент обрали лише півтора року тому. Вони відкрито обіцяли людям те, що зараз намагаються втілити в життя, зауважує газета. Їхні реформи справді є тим, чого потребує Франція, наголошується у статті.

Чи чують французи свого президента

Копирайт изображения EPA

Колумніст французької ділової газети Les Echos Ерік Ле Буше пояснює, чому саме французи не чують Макрона, а не навпаки.

Журналіст звертає увагу на те, що від початку свого президентства Макрон неодноразово говорив про те, що французька нація має відкинути егоїзм, що загрожує дезінтеграцією. Натомість жителям країни варто усвідомити, що Франція - це не просто "сукупність інтересів" окремих громадян.

"Але вуха французів так і залишились щільно закритими до слів про долю Франції", - констатує автор.

На його думку, опозиційні партії і лідери не почули президента, тому що їхній горизонт мислення обмежується виборами. "Яку долю Франції пропонують ці партії? Мертва тиша. Не чутно зовсім нічого", - пише Ле Буше.

Прості ж французи не чують Макрона, бо зациклились на тому, щоб зберегти те, що вже мають, вважає колумніст.

"Французи стали мислити настільки песимістично - щодо роботи, стилю життя, майбутнього своїх дітей, - що вже не мають інших амбіцій окрім як зберегти те, що мають", - пише Ле Буше. На його думку, французи сприймають реформи як посягання на їхній добробут.

"Зрештою, чи важливі цифри в епоху емоцій?" - запитує автор, пояснюючи, що плани уряду підвищити податки на пальне не нашкодять економіці й населенню, а навпаки.

"Президент поклав край трьом десятиліттям політики, основою якої були обіцянки знизити безробіття. Натомість він пообіцяв повернення до роботи. Це не деталь, це - філософія", - наголошує Ле Буше.

Він робить висновок, що французи не чують Макрона, тому що те, що він говорить, не є тим, що вони власне хочуть почути.

Чому Британії потрібен політик із фантазією

Копирайт изображения AFP/Getty Images

Редакційна колонка в Guardian присвячена темі виходу Британії з ЄС.

Її автори пишуть, що свого часу "фанатикам" вдалося переконати колишнього главу уряду Девіда Кемерона в тому, що країні потрібен референдум про подальше членство у ЄС.

"Коли вони розправились із Кемероном, у головне крісло посадили Терезу Мей, а в країні продовжилось законодавче маневрування, щоб забезпечити незворотні зміни в суспільстві. Прихильники жорсткого брекзиту не звертають жодної уваги на засоби досягнення мети і відмовляються говорити про негативні наслідки реалізації своїх побажань. Але тепер гра добігла кінця", - пише Guardian.

Тереза Мей готується до вирішального голосування в парламенті щодо її варіанту виходу з ЄС, і поки схоже, що цей план депутати не підтримають, відзначає газета.

На думку видання, ситуація не є безвихідною. Зокрема уряд міг би внести законопроект про те, що дата 29 березня 2019 року не є фінальною в питанні брекзиту.

А риторику про жорсткий брекзит Терезі Мей варто було залишити позаду ще у 2017 році, коли вона втратила більшість у парламенті, зауважує газета. Замість цього вона розколола власну партію, що зрештою загострило ідеологічні розбіжності між тими, хто підтримує "глобальну Британію", і тими, хто вважає, що Британію потрібно знову зробити величною, пише Guardian.

"Прем'єр-міністр потрапила в гамівну сорочку брекзиту, яка із кожним кроком стає ще тіснішою.

Британія досі має змогу вибратись в останній момент у стилі Гудіні (ілюзіоніста - Ред.), але щоб досягти того, що здається неможливим, потрібен політик із готовністю принаймні уявити це", - робить висновок Guardian.

Як поєднати Uber з маршрутками

Копирайт изображения AFP/Getty Images

Поки українці звикали до сервісу виклику авто Uber, компанія готувалася підкорювати нові ринки за допомогою нестандартних рішень.

Як пише Financial Times, у столиці Єгипту Uber запускає сервіс Pool, що схожий на принцип роботи маршруток.

Ця технологія допомагає кільком пасажирам зв'язуватися з водіями і разом пересуватися містом. У Каїрі ж сервіс Pool включатиме опцію з мікроавтобусами.

В Uber сподіваються, що кількість активних користувачів їхніми сервісами з часом сягне 1 мільярда. Нині цей показник коливається в межах 100 мільйонів.

"Доступ до клієнтів, яким не по кишені традиційні поїздки Uber, буде ключовою умовою досягнення цієї мети", - відзначає Financial Times.

У Каїрі мікроавтобуси тестували з вересня. Пасажири робили запит на поїздку через мобільний додаток, програма з'єднувала їх з іншими пасажирами і спрямовувала на точку збору.

Маючи у Єгипті 70 тисяч водіїв, зареєстрованих у системі Uber, компанія сподівається наростити свою долю на одному з найбільших глобальних ринків, додає газета.

Огляд підготувала Служба моніторингу BBC.

Стежте за нами в Telegram! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Новини на цю ж тему