Чому Брюссель повернувся до України спиною?

ЄС
Image caption "Європейські перспективи України згасають з тим, як вона наближається до економічного коллапсу", - вважає Ньюзвік.

Автор статті Оуен Метьюз вважає, що Європейський Союз підвів Україну, і стверджує, що по шести роках з часу вибуху європейських надій та ентузіазму, сьогодні країна більше, ніж будь-коли віддалилася від членства у Євросоюзі.

"Україна залізла у ще більші борги, стала ще корумпованішою і залишилася такою ж дисфункціональною як у 2004-му році, коли сотні тисяч людей вийшли на вулиці Києва, щоб підтримати Помаранчеву революцію", - стверджує видання.

Саме ті лідери обіцяли демократичні реформи і членство у Євросоюзі замість більшої залежності від Росії. Саме тоді був найкращий момент для Європи, вважає Ньюзвік, справити вплив на Україну. Однак, Брюссель відповів байдужістю.

"Зайнятий внутрішніми чварами щодо нової конституції і переляком з приводу того, що Захід захлинеться східно-європейськими остарбайтерами, офіційні представники ЄС ухилялися називати Україну "європейською країною" і відмовилися розпочати офіційний процес вступу".

Як стверджує часопис, наслідком цього, стала втрата "золотого шансу вестернізувати Україну", незалежно від того, хто стане переможцем президентських виборів.

Image caption Туреччина здійснила багато демократичних реформ, аби стати кандидатом у члени Євросоюзу

Чим пояснити прохолодне ставлення ЄС до України?

Аби пояснити, якою потужною може бути перспектива членства у ЄС, автор статті наводить приклад Туреччини.

За останнє десятиліття вона досягла суттєвих змін: замість політично пов'язаних кланів і боргів з'явилися кредити, функціональні банки і перше розуміння економіки, з політики й економіки витиснули військових і демократичні реформи сприяли більш відкритому суспільству. Європі це коштувало лише сигналу про можливе членство Туреччини у Євросоюзі, а також інтенсивних дипломатичних зусиль заради змін у Туреччині.

Чому ж подібної можливості не дали Україні, попри те, що з огляду на освіту, індустріалізацію і культуру, вона природніше пасує Європі? Одне з пояснень - це час, пише Ньюзвік. Турки серйозно заговорили про членство у 2002. Туреччина вже стала кандидатом до 2005, коли ЄС добряче втомився від розширення.

Однак, глибшим поясненням може бути брак бачення.

У випадку України Євросоюз переймався більше своїми короткотерміновими планами, ніж стратегічними амбіціями. І проморгав прекрасну можливість стабілізувати свій східний фланг, попри те, що Москва, яка категорично протистоїть членству України в НАТО, ніколи не дратувалася з приводу розширення ЄС.

Яку роль зіграла українська еліта?

Ньюзвік вважає, що й сама Україна відіграла велику роль в тому, що Брюссель повернувся до неї спиною.

Минулого року ініціатива ЄС із вдосконалення української газотранспортної системи наразилася на небажання Києва притиснути корупцію і стати на шлях прозорості.

За останні кілька років через внутрішню боротьбу в "помаранчевому таборі" в країні було кілька раундів популістських витрат за рахунок переважно емісії. Зростання цін на енергоносії призвели до втрати конкурентнозданості алюмінієвої і сталеливарної промисловості України.

Зовнішній борг цього року сягнув 37 мрд доларів. Його частково могла б покрити позика МВФ, але політики не погоджуються на болісні вимоги банку. А отже Київ скоріше за все знову піде до Москви. У неї також немає готівки, але вона дуже хоче накласти руку на руку на українські газотранспортну систему і заводи.

Image caption Росія ніколи не заперечувала проти розширення ЄС, однак завжди категорично виступала проти членства України в НАТО

Чи є втрата остаточною?

Домовленість із Росією коштуватиме Україні великої частки її незалежності. Не скориставшись моментом, Європа не справдила надій українського народу і зрадила своїм власним інтересам та ідеалам, - вважає часопис.

Але ще не все втрачено. Згідно з опитуваннями громадської думки, 70% українців хотіли б вступити до ЄС, однак наближення України до економічного коллапсу ще більше ускладнило завдання її інтеграції у Європу.

Повернути цей процес навспак видається Брюсселеві непривабливою перспективою. Утім ще гіршою перпективною буде мати зраджену державу на східному кордоні Європи.