ДТ: РосУкрЕнерго вибиває гроші з України руками СБУ

Дзеркало Тижня вміщує статтю Юрія Бутусова "РосУкрЕнерго вибиває гроші з України руками СБУ" про ситуацію з так-званим боргом уряду України перед суперечливою компанією "РосУкрЕнерго".

Автор звертає увагу на слова голови СБУ і одного з найбагатших підприємців України Валерія Хорошковського: «Хлопці, ми всі, на мій погляд, глибоко помиляємося. Теза про те, що бізнес має бути відділений від політики, — або ідеалістична, або божевільна». На думку автора, ця фраза голови Служби безпеки Валерія Хорошковського максимально точно характеризує ситуацію, пов’язану з арештом екс-глави Державної митної служби Анатолія Макаренка.

23 червня Макаренко прибув на допит в СБУ у справі, порушеній за ч. 5 ст. 191 (привласнення чужого майна) проти Ігоря Діденка, колишнього в.о. голови НАК «Нафтогаз». Предмет імовірного розкрадання — 11 мільярдів кубометрів газу, що їх у 2009 році НАК прийняв на баланс відповідно до договору переуступки частини боргу з РАТ «Газпром» (вони, як вважає слідство, насправді належали комерційній структурі «РосУкрЕнерго»). У рамках справи розслідується діяльність і інших посадовців, зокрема працівників митниці, котрі розмитнили газ як такий, що належить «Нафтогазу». Проте підстав для затримання Діденка слідство не виявило — і головний підозрюваний перебуває на волі під підпискою про невиїзд. Макаренка в розкраданні слідчі не підозрюють. І тим більш сенсаційним стало повідомлення, що відразу після допиту прямо в будинку СБУ митника було арештовано! Йому висунуто звинувачення за ч. 2 ст. 167 («злочинне недбальство»). Тобто людина, проти якої порушено справу, перебуває на волі, хоча нібито підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а Макаренко, звинувачуваний у недбальстві (від двох до п’яти років позбавлення волі), отримав від Печерського суду два місяці в’язниці на період розслідування! Парадокс: екс-голову ДМСУ звинувачують у тому, що він... виконував доручення свого безпосереднього начальства. Але ще більший парадокс, що міри відповідальності керівників Макаренка, наявності в їхніх діях складу злочину суд і слідство не розглядають.

15 червня президент Віктор Янукович дав доручення правоохоронним органам: «У першу чергу ми повинні дати відповідь — а куди цей газ дівся, де він знаходиться?.. Хто в цьому винен, хто приймав рішення, відповідають вони українському законодавству чи ні? Це зловживання чи ще гірше?».

Відверто кажучи, щоб виконати доручення Віктора Федоровича, було достатньо зайти в Інтернет і роздрукувати тисячі матеріалів, які дають вичерпне уявлення про те, «хто приймав рішення». Правда не приховується. Напередодні судового засідання щодо обрання запобіжного заходу затриманому Макаренкові екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила: «Я давала прямі команди на розмитнення цього газу, на підписання угод». У базі даних рішень Кабміну — загальнодоступне і долучене до матеріалів справи доручення першого віце-прем’єр-міністра Олександра Турчинова про прискорення розмитнення газу, що його уряд на підставі договору переуступки боргу з «Газпромом» визнав власністю «Нафтогазу».

Більше того, у березні 2009-го, коли Валерій Хорошковський був заступником голови Служби безпеки, СБУ вже проводила слідчі дії з даного питання. І навіть затримала працівника Енергетичної митниці Тараса Шепітька. Однак підстав для порушення кримінальної справи слідство не виявило. Шепітька звільнили. Прем’єр-міністр Тимошенко 4 березня 2009 року з цього приводу зазначила: «Митник не вчинив жодних злочинних дій. Він розмитнив природний газ, який Держава Україна в особі НАК «Нафтогаз України» купила в «Газпрому», — розмитнив на НАК «Нафтогаз України»... Він не підкорився злочинним наказам розмитнити цей газ на корупційній основі для тіньової структури RosUkrEnergo... 11 млрд. кубометрів... Вони офіційно й законно куплені, повністю розмитнені і сьогодні є власністю НАК «Нафтогаз України».

Однак СБУ порушила справу про розкрадання газу, який нібито належить «РосУкрЕнерго», чомусь не проти тих посадовців, які віддавали накази і які несуть повну відповідальність за газову угоду з «Газпромом», а проти керівників, котрі виконували рішення вищого органу виконавчої влади — Кабміну. І Діденко, і Макаренко оформляли газ як власність держави відповідно до директив уряду України. Правомочність дій прем’єр-міністра, законність даної угоди, не були оскаржені, і не оскаржені до цього часу ні Генеральною прокуратурою, ні будь-яким українським судом. «Недбальство» Макаренка полягає в тому, що він «не засвідчив законність своїх дій». Але яким чином? На яких підставах мав глава митниці ухвалювати такі рішення — якщо ГПУ проти Кабміну не виступала?

Резюме: в української юстиції є вагомі підстави сумніватися — а чи був газ взагалі украдений, якщо невдовзі він офіційно надійшов на баланс держави? Але чомусь немає жодних підстав сумніватися в порушенні посадовими особами митниці правил розмитнення газу. Чи призвели дії Макаренка до якихось збитків? Це, виявляється, вже не таке важливе. Якщо слідство дійде висновку, що Україна отримала газ законно, Макаренко продовжуватиме сидіти у в’язниці, бо він нібито припустився порушення, виконуючи доручення керівництва про розмитнення законної державної власності.

В Україні змінюються правила гри. Спроектуємо на майбутнє. Умовно кажучи, податкова, керуючись прецедентом, захоче наїхати на підприємство, яке вона підозрює у формуванні фіктивного податкового кредиту, — будь-яке підприємство нині може потрапити під ковпак з цього питання. І, наприклад, порушується справа за фактом або проти власника, а головбуха чи директора садять у в’язницю — за прояв халатності в оформленні відносин з іншою фірмою, яку підозрюють у здійсненні фіктивної діяльності. Навіть якщо слідство не встановить наміру й провини власника, його підлеглі сидітимуть в ІТУ в загальній камері, поки не набридне замовникам... Авжеж, Україна йде в Європу, і права підприємців у нас із кожним днем захищають дедалі краще й краще, проте справа Макаренка створила прецедент із далекосяжними наслідками.

Чи такий варіант: прийде, припустімо, наступна влада — і не зможе висунути обвинувачення, скажімо, Януковичу, що він украв «Межигір’я». Усе законно. Але порушивши справу за фактом, можна буде посадити за грати все керівництво «Надр України» разом із Джарти, які провернули оборудку, за ту ж «службову халатність» і «виконання незаконних розпоряджень», за які нині закрили Макаренка. «Злочинна халатність», яку так оригінально трактують, дозволяє посадити будь-якого службовця, навіть якщо факт самого злочину не встановлено!

Цілі

Чому ж необхідно форсувати розслідування щодо газу? Арешт Макаренка важливий для «РосУкрЕнерго» лише як елемент легалізації схеми з вибивання грошей із держави Україна. Потрібно довести факт злочину, аби під цю сурдинку оформити компенсацію збитку. Мають бути призначені злочинці. Арешт Тимошенко, яка за ідеєю має відповідати за все, владі невигідний із політичних міркувань, аби не підвищувати їй рейтинг. Це на Банковій розуміють, про що свідчить затишшя в ГПУ, яка не шле більше повісток відомій опозиціонерці. Тому потрібно призначити стрілочників, яких пред’являть на процесі й на яких спишуть обтяжливу для бюджету повинність у багатомільярдній компенсації ніким не доведеного збитку бенефіціарів «РосУкрЕнерго». Адже необхідно якнайшвидше капіталізувати цей сумнівний борг держави перед швейцарською фірмою та її реальними власниками в активи — гроші, землі або підприємства.

Можливо, СБУ варто провести ще одне розслідування — а чи відповідають дії конкретних керівників держави та їхнє бажання якомога швидше розрахуватися зі швейцарською компанією за рішенням шведського суду державним інтересам УКРАЇНИ? Адже є в СБУ спеціальний департамент контррозвідувального захисту економіки держави? Сподіваємося, він уже перевірив заяви і документи службовців адміністрації президента і уряду, чи не так, Валерію Івановичу? Якщо цього не зроблено, наступна влада цілком може кваліфікувати порушення справи проти Діденка й Макаренка як злочинну халатність. Отже, і суддя, і слідчі, і керівництво СБУ у разі, якщо справу буде колись визнано незаконною, також можуть сісти за грати за недотримання законних підстав своїх дій? Суддя Отрош і дорослі співробітники слідчого управління СБУ цю можливість, очевидно, чудово усвідомлюють.

Наостанок хотілося б зазначити, що розбудовувати економічну стабільність без стабільності в суспільстві неможливо. Будувати російську модель ручного управління у країні, де вектори розвитку суспільства переламуються по Дніпру, навряд чи варто. Використовуючи увесь владний апарат для обслуговування комерційних інтересів наближених бізнесменів шляхом знищення будь-якої опозиції, президент Янукович ніколи не досягне ні об’єднання країни, ні розвитку економіки. Він лише закладає бомбу уповільненої дії під своє правління. Закон треба однаковою мірою застосовувати щодо всіх сторін, і тільки тоді можна говорити про довіру і встановлення нових правил гри. Наразі ж усе по-старому — і ми спостерігаємо черговий виток ескалації свавілля в державі, коли закон залишається порожньою забавкою в руках можновладців і слугує для освячення схем збагачення за рахунок держави. І, отже, хаос посилюватиметься, незважаючи на зміну риторики.

Адже Хорошковський "показав, що система держбезпеки для нової влади — це лише колекторна компанія..." - завершує ДТ.