BMJ: як Україна бореться з епідемією

наркоманія

British Medical Journal стверджує, що епідемія СНІДу найшвидше поширюється у Східній Європі і Центральній Азії, особливо - в Україні і Росії.

У 2008 році в регіоні нарахували 1.5 мільйони інфікованих. Із 2001 стрибок становить 66%.

Головний шлях поширення хвороби - вживання наркотичних речовин через ін'єкції. Дві третини ін'єкційних наркоманів, як вважається, є ВІЛ-інфікованими.

У 1991-му році, коли розпався Радянський Союз і розвалилася комуністична система, на його теренах почала також стрімко розвалюватися й економіка. На цьому тлі почало швидко поширюватися вживання алкоголю і нелегальних наркотичних речовин.

Наркозалежні в Україні часто вживають саморобні наркотики - "ширку" і "ханку" із дозрілого маку. На чорному ринку також можна легко купити дешеві стимулятори "вінт", "джефф" і "бовтанку", дію яких можна порівняти з амфетамінами.

Затавровані суспільством

В Україні налічують приблизно 290 тисяч ін'єкційних наркоманів. З-поміж усіх європейських країн швидкість поширення СНІДу тут є найвищою.

На початку 2009 року 0.9% дорослого населення в Україні виявилося ВІЛ-інфікованим. Лише чверть цих людей усвідомлюють, що хворі.

Для порівняння, у Сполученому Королівстві носіями вірусу ВІЛ-СНІДу є 77 тисяч осіб, тобто 0.2% дорослого населення, три чверті яких знають, що інфіковані.

Автор статті у BMJ Річард Херлі констатує, що державні лікарні в Україні не можуть ефективно запобігати поширенню епідемії поміж ін'єкційних наркоманів і працівників секс-індустрії, оскільки обидві групи існують в країні поза законом і досягти їх можна лише через міліцію, яка або кидає їх за ґрати, або здирає з них гроші.

Наркомани, проституки і носії вірусу ВІЛ-СНІДу не хочуть реєструватися в медичних установах через те, що не мають грошей на лікування і бояться упередженого до себе ставлення.

Попри те, що система охорони здоров'я в Україні є безкоштовною, пацієнти повинні платити за лабораторні аналізи. Простий аналіз крові коштує 250 гривень.

Медицина: готовність номер...

Великою проблемою є також низькі зарплати лікарів і медсестер, яким доводиться брати в пацієнтів хабарі. А тому міжнародні органи з боротьби зі СНІДом покладають великі надії на неурядові організації, які проводять інформаційну кампанію, відстежують маршрути постачання наркотиків і долучають аптеки до проекту із забезпечення груп ризику голками, презервативами та іншими засобами гігієни.

BМJ стверджує, що вперше з 2006 року в Україні зменшилося число нових випадків зараження, почала стабілізуватися статистика смертних випадків від СНІДу, а це вважається позитивним наслідком антиретровісного лікування. Поменшало також випадків зараження ВІЛ-СНІДом поміж наркоманів, особливо молодих людей, які щойно почали колотися.

Однак українські лікарі скаржаться на міліцію, яка змушує їх розголошувати конфіденційну інформацію про пацієнтів і згортати програми із замісного лікування накроманів опіатами. Лікарі кажуть, що через ці програми їх часто звинувачують у наркоперемитництві.

Розрив між урядовою політикою на найвищому рівні і її запровадженням у життя, упереджене ставлення до наркоманів, погана поінформованість населення і недосконалі методи роботи міліції, яка звітує про свої досягнення кількістю арештів, які легко здійснити поміж вразливих наркоманів, все це пояснює ситуацію в Україні.

Президентові Віктору Януковичу, який симпатизує Росії, доведеться у цьому випадку рівнятися не на Москву, а задля приборкання епідемії ВІЛ-СНІДу в Україні якнайшвидше вдатися до реформ на підтримку перших ознак одужання, які лишень почали з'являтися.