Преса порівнює Каддафі із Гітлером та Хусейном

Порівняння із першим зумовлене схильністю лівійського лідера до безглуздого опору, а з другим - через асоціації із хаосом в Іраку, який досі не можуть подолати західні країни.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Навчена досвідом Іраку, Афганістану та Єгипту світова преса пише із засторогою про перспективи Лівії без Каддафі

Німецька Sueddeutsche Zeitung пише про те, що із поваленням режиму Каддафі, який керував країною 42 роки, у лівійців з’явився реальний шанс перетворити свою країну на приклад для всього арабського світу, але, водночас, висловлює і сумніви щодо цього :

"Країна є багатою: при населенні всього у 6 мільйонів осіб, у надрах лівійської землі знаходяться величезні нафтові скарби. Захід беззастережно підтримує повстанців, більшість арабських країн також висловлюють їм підтримку. Навіть не схильні до швидких рішень Росія та Китай зроблять все можливе, аби допомогти відбудувати країну якнайшвидше - не без вигоди для себе. Проте ані самі лівійці, ані міжнародне співтовариство не знають, чого очікувати від лідерів повстання, дорогу яких до Тріполі багато у чому розчистило НАТО. У Єгипті через півроку після повалення Хосні Мубарака єгиптяни, які розчарувалися у революції, замість того, аби розібратися із спадщиною диктатора, із готовністю переключилися на зовнішнього ворога - Ізраїль", - пише Sueddeutsche Zeitung.

Американська New York Times пише про те, що боротьба за лівійські нафтові родовища вже розпочалася, хоча її наслідки поки що передбачити важко:

"Поки неясно, чи буде уряд повстанців дотримуватися нафтових контрактів, укладених за часів режиму Каддафі, і взагалі, якого підходу він дотримуватиметься при переговорах щодо розподілу продукції із міжнародними компаніями, які хочуть інвестувати у вже відкриті лівійські родовища чи пошук нових. Ще до повстання його лідери давали зрозуміти, що не забудуть, хто був другом, а хто ворогом при боротьбі із Каддафі, і вестимуть переговори відповідно до цього", - пише Nеw York Times, і наводить слова одного із лідерів повстання, що із угодами з британськими, італійськими та французькими компаніями "проблем не буде", тоді як із такими країнами, як Росія, Китай та Бразилія "можуть виникнути політичні проблеми".

В іншій статті американське видання також пише про стурбованість західних лідерів тим, що ситуація в Лівії починає дуже нагадувати ситуацію в Іраку кілька років тому, а також провадить паралелі між Муаммаром Каддафі та Саддамом Хусейном. Каддафі, як і іракський лідер у 2003 році, заприсягнувся знищити ворога біля воріт своєї столиці, але його оборону було швидко подано силами повстанців та НАТО. У 2003 році двоє синів Хусейна без жодного пострілу тихо залишили Багдад, так само як нині сини полковника Каддафі, зокрема, і Саід, якого він призначив своїм наступником, здалися повстанцям. У 2003 році Саддам обіцяв "шалений спротив" американцям, а замість цього "кудись зник аж на 8 місяців", - так само і Каддафі називав повстанців "щурами", а сам кудись швидко зник. Всі ці паралелі, як пише Nеw York Times, викликають у західних лідерів погані передчуття:

"А раптом, у намірах допомогти у поваленні режиму Каддафі і надавши для цього військову силу, вони лише відкрили "скриню Пандори"? А раптом Лівія, як і Ірак, після повалення диктатора втягнеться у тривалу громадянську війну, а Захід також буде втягнуто у цей хаос?" - пише New York Times про страшні сни західних політиків.

У британської Times - інші історичні паралелі:

"Лідер країни переховується у підземному бункері, столиця в облозі, канали постачання перекриті, зв’язок із зовнішнім світом перервано. У цей момент лідер обіцяє криваву бойню, і закликає своїх прибічників завдати вирішального удару та захистити його. Так було у Берліні у 1945, і повторюється у Тріполі у 2011", - пише Times, і наводить лише одну відмінність Гітлера від Каддафі, - якщо офіцери Вермахту до останнього були віддані своєму фюреру, то армія Каддафі трималася на страху, грошах та найманцях, які залишили свого лідера і розбіглися.

Іспанська El Pais попереджає про ще одну історичну небезпеку, коли революцію роблять одні, а користуються її результатами - інші:

"Гідний захоплення подвиг лівійців залишиться безглуздим, якщо лідери повстанців піддадуться спокусі потрактувати повстання як спосіб замінити владну верхівку, а не шлях до радикальних реформ", - пише El Pais, і прогнозує, що вже незабаром Захід може зіштовхнутися із подібною проблемою у Сирії.

Італійська La Republica присвячує статтю молодшому сину Каддафі, Хамісу, який разом із відданими йому військовими намагається на танках прорватися до резиденції батька.

"Хаміс Каддафі разом із тим, що залишилося від його бронетанкової бригади, робить безнадійну спробу дістатися до Баб аль-Азізі, цитаделі влади, у якій все ще може переховуватися його батько Муаммар Каддафі у ті останні години, коли він все ще на волі (і живий). Повстанці називають Хаміса "Різником" за його жорстокість стосовно будь-кого, хто насмілиться виступити проти батька", - пише La Republica, і нагадує, що Хаміс Каддафі у віці 3 років був свідком американських борбардувань Лівії та навчався у російських військових академіях, і що його танковий підрозділ брав участь у найзапекліших боях із повстанцями.