Washington Post: Україна і сором Обами

Копирайт изображения AFP
Image caption Озброєння нетренованих волонтерів і їх участь у непростих ситуаціях - "рецепт катастрофи"

Військові волонтери у східній Україні, російський імперіалізм, заклик до федералізації і етика хештегів в огляді іноземної преси 16 травня

Різношерстість з обох боків

Різношерсті волонтери-гвардійці беруть до рук зброю по обидва боки конфлікту в Україні, що може призвести до трагедії, вважає британська Guardian.

В Україні з‘являються нерегулярні загони, яким влада надає "напівлегітимний" статус, намагаючись отримати будь-яку допомогу в поверненні контролю над Донецькою і Луганською областями, пише видання.

Автор висловлює занепокоєння, що озброєння військ без належного тренування та відправляння їх у надзвичайно непрості ситуації скидається на рецепт для катастрофи.

За словами голови Нацради з питань безпеки і оборони Андрія Парубія, усі сили антитерористичної операції: армія, міліція, спецзагони і національна гвардія координуються з єдиного антитерористичного командного центру. Проте, безліч джерел на місцях стверджує, що координація слабка, додає автор.

Окрім того існує побоювання, що серед тих, хто воює, присутній крайній націоналістичний елемент. І хоча бракує доказів, що ополченці керуються правою ідеологією, безсумнівно, радикали були серед тих, хто найбільше прагнув воювати. Це спричиняло ситуації, які виходили за рамки нормальної військової поведінки.

Видання зазначає, що на проросійському боці теж безліч різношерстих сил: козацькі загони та інші сили з Росії, які можуть мати зв'язки з російською розвідкою, люди, що представляють місцевий бізнес і кримінальні інтереси та ідеологічно мотивовані місцеві, які щиро вірять у свою справу.

Професор донецького університету Ігор Тодоров вважає, що в результаті "ми отримаємо ситуацію, коли різні польові командири будуть боротися проти всіх і за свої інтереси, а не заради якої-небудь мети", пише автор.

Імперіалізм чи економіка?

Протягом пост-радянського періоду Росія намагалася визначитися, чим їй слід бути: імперіалістичною силою, яку всі бояться, чи країною, яка перш за все переймається добробутом громадян, пише International New York Times.

Президент Володимир Путін, здається, вирішив це завдання на користь амбіційної експансивної політики. Процвітання – це добре, але до певного часу, адже воно народжує людей, які незалежно мислять, і які можуть через голосування скинути свого правителя, вважає автор.

Масштабні плани на міжнародній арені - це безпечніше, принаймні для російських можновладців.

Та чи вдалу ставку робить пан Путін, коли обирає російську експансію, запитує газета, додаючи, що втекти від економічних проблем не вдасться.

"Російський загал радо купився на пропаганду про Крим як безкоштовний подарунок, але це більше схоже на шопінг в магазині без цінників. Розчарування очікує на виході, адже магазини, які не показують ціни, зазвичай дуже дорогі".

У результаті путінської пригоди росіяни можуть очікувати вищу вартість позик, зниження вартості рубля і заощаджень. Пан Путін ризикує отримати різкий економічний спад та навіть регіональну війну, підсумовує видання.

Не слід боятися федералізації

Канцлер Німеччини Ангела Меркель права, підштовхуючи Україну до федералізації, вважає канадська Globe and Mail.

Така структура дає надію повернути неспокійні Донецьку і Луганську області в площину демократичної політики і є найкращим шляхом задовольнити тих, хто відчуває себе одночасно українцями і росіянами. А ще це найкращий шанс позбутися озброєних людей у масках.

Наразі, центральний уряд України призначає губернаторів.

Видання пропонує натомість взяти за приклад канадську модель з регіональними урядами і законодавчими органами на місцях.

Було б краще, якби противники нового київського уряду отримали можливість перенести обговорення питань з вулиць до органів влади. І якщо люди, які прагнуть тісніших зв'язків з Росією переможуть на місцевих виборах, це буде набагато краще, ніж перемагати в перестрілках, вважає автор.

Твітити чи не твітити

Видання Washington Post досліджує вагу популярних хештегів, за допомогою яких користувачі висловлюють обурення резонансними подіями за кордоном. Твіти про викрадення нігерійських дівчат чи про ситуацію в Україні, це моральний нарцисизм чи спосіб боротьби зі злом?

Відповідь на це питання дуже проста, каже автор. Усе залежить від того, чи маєте ви в руках владу і чи здатні зробити щось для зміни певної ситуації.

У випадку з адміністрацією пана Обами, яка спостерігає за повільним розтинання України Росією, це просто сором, коли прес-секретар держдепартаменту публікує твіт з хештегом #UnitedForUkraine (разом за Україну).

"Це ніщо інше як показуха, візуальне повторення риторичних бздур свого боса, де він суворо попереджає, що коли ґвалтування друга США не припиниться, ми готові розглянути можливість об'єднання зі світовою спільнотою, щоб засудити таку непристойну поведінку", пише автор.

"Коли супердержава з безліччю засобів у своєму арсеналі обирає риторичну пустоту та активність через хештеги, вона виказує свою неспроможність і байдужість. Та якщо ви громадянин без влади, якщо ви не маєте виходу на ЗМІ, чи не володієте безпілотниками і спецсилами, тоді хештеги про солідарність із постраждалими – гарний жест і, можливо, навіть щось більше".