11 000 поліції для Донбасу і реванш регіоналів - тижневики

Миротворці Копирайт изображения AP
Image caption Миротворці, міжнародні поліцейські - аби сторонні? Москва і Київ сперечаються не лише про вибори на Донбасі, а й про чисельність майбутнього контингенту поліції

Чи прибудуть на Донбас 11 тисяч озброєних поліцейських, на кого розраховують Трамп і Клінтон, які шанси побачити реванш колишніх регіоналів на виборах та чому "стара система" виявилась не до снаги Яресько, Абромавичусу та іншим експатам. Про все це розповідають українські тижневики.

Чи буде збройний контингент на Донбасі

Про що говоритимуть під час запланованої на сьогодні телефонної розмови Петро Порошенко, Ангела Меркель і Франсуа Олланд, розповідає "Дзеркало тижня". За даними газети, лідери трьох країн обговорять можливість проведення виборів на неконтрольованій території Донбасу, а також мандат і чисельність майбутньої міжнародної поліцейської місії на сході країни.

"Суперечки про чисельність майбутнього поліцейського контингенту - у самому розпалі. Мінімально можлива - від півтори тисячі (проти категорично виступає Київ, вважаючи її неприпустимо малою). Максимально можлива - до 11 тисяч (тут уже категорично проти Москва)", - пише видання.

Газета зазначає, що місія може бути оснащена легким озброєнням і забезпечена бронетехнікою, хоча про наявність танків не йдеться. При цьому Київ сподівається, що місія стане наймасштабнішою в історії, додає "Дзеркало тижня".

Росія поки що не дала згоди на розміщення збройного контингенту, але висловила готовність обговорювати це питання, пише газета. При цьому Москва вже "практично не приховує", наскільки вона зацікавлена у скасуванні санкцій, оскільки її товарообіг "за рік знизився більш ніж на чверть", а дохід від експорту нафти "за деякими даними, знизився втричі", відзначає видання.

Кремль розраховує на сприятливі зовнішньополітичні зміни після виборів у США, Німеччині та Франції. "У Кремлі переконані, що в 2017-му вони зможуть не тільки домогтися скасування санкцій з боку ЄС, а й порушити питання про скасування санкцій американських", - пише "Дзеркало тижня".

Битва титанів

Прихильниця світового лідерства проти екзальтованого ізоляціоніста. Саме так тижневик "Новое время" описує дуель головних претендентів на крісло американського президента.

Копирайт изображения Reuters
Image caption Битва титанів на виборах у США

В тому, що за нього будуть боротися саме Гілларі Клінтон і Дональд Трамп, видання майже не сумнівається. Трамп залишився єдиним кандидатом від Республіканської партії США, а Клінтон уже перемогла на праймеріз у 24-х штатах і суттєво випереджає свого суперника від демократів Берні Сандерса.

Змальовуючи портрет типового американця, який підтримує Дональда Трампа, журнал відзначає, що це як правило "білі чоловіки без вищої освіти з невисокими доходами", які до того ж більше за інших невдоволені мігрантами. Проти кандидата від республіканців налаштовані насамперед афро- та латиноамериканці, молодь і жінки, додає видання.

Таким чином, вибороти перемогу у Клінтон Трампу буде непросто, оскільки для цього знадобиться стовідсоткова явка білих представників робітничого класу, які складають лише 17 % загального електорату.

Втім, Клінтон теж буде непереливки, враховуючи "високий рівень політичної апатії в суспільстві". "Новое время" пише, що "багато хто вбачає у Клінтон політикана і символ обридлого істеблішменту". Тож навіть з урахуванням підтримки політичної верхівки і чинного президента Барака Обами колишньому держсекретарю буде непросто перемогти в листопаді, вважає видання.

Самі ж вибори можуть стати найважливішими для США з 1940 року, коли востаннє президентом міг стати ізоляціоніст, цитує журнал експерта Брукінгського інституту Томаса Райта.

Реванш регіоналів?

Чи дочекаються реваншу колишні регіонали? На це запитання намагається відповісти "Корреспондент" у статті з красномовним заголовком "Неминуче зло".

Копирайт изображения UNIAN
Image caption "Регіони" повертаються...

Журнал пише, що через два роки після Майдану "Опозиційний блок" - політичне утворення, "нашвидкуруч зліплене з уламків" колишньої "Партії регіонів", - має найбільший серед усіх політичних сил рейтинг. "Між тим, вплив 'Партії регіонів' - хоч би як вона називалася - пояснюється аж ніяк не підступами сусідів і не 'змовою верхів'", - додає тижневик.

Досліджуючи, чому частина України "вперто голосує за 'злочинну банду'", "Корреспондент" звертає увагу на два підходи до управління країною. "Україна завжди була розділена на дві частини - захід і схід. Про історію і культуру - ні слова, тільки економіка", - пише видання, акцентуючи на тому, що на противагу західній легкій промисловості та сфері обслуговування, на сході країни домінували промислові гіганти і концентрація капіталу лише в декількох руках. "Східняки" завжди монолітні і тримають чвари "глибоко під килимом", додає журнал.

"Корреспондент" проводить паралелі з двопартійною демократією за прикладом США, де історично конкурували аграрний рабовласницький південь з Демократичною партією і промислова ліберальна північ, де заснували Республіканську партію.

"Чергування східного і західного" могло б забезпечити Україні "стійкість", адже це "нормальна демократична практика", вважає видання. Однак у тутешніх умовах політичних конкурентів зазвичай сприймають як особистих ворогів, пише журнал, пояснюючи, чому "нинішні демократи" нібито намагаються зобразити соратників Віктора Януковича "ворогами нації".

"От тільки вороги ці можуть перемогти на чергових виборах", - додає "Корреспондент".

Експати на відстані

Чому "стара система" виявилась не по зубах ряду іноземних технократів на вищих щаблях української влади, розповідає "Фокус".

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Зробили що могли - і пішли: роль експатів

Видання згадує, що менше ніж два роки тому декількох експатів уперше в історії сучасної України призначили на високі посади не за політичним забарвленням, а "виключно через їхні професійні якості та успіхи".

Зрештою майже всі вони були витіснені з органів влади. "Їх витіснили через небажання грати за старими правилами", - цитує тижневик депутата Мустафу Найєма.

"Керівництво держави не було готове надати нам карт-бланш, і це найсумніше в нашій історії", - констатував один із таких експатів, колишній міністр економіки Айварас Абромавичус.

Говорячи про його здобутки, "Фокус" відзначає, що екс-міністру вдалося запустити прозору систему держзакупівель, пролобіювати зняття адміністративних бар'єрів для бізнесу і призначити кількох незалежних від олігархів менеджерів.

Успіхи були і в роботі Наталії Яресько, якій вдалося домовитися з кредиторами про реструктуризацію українського боргу, пише журнал. Тим не менш, це не допомогло колишньому міністру фінансів втриматися на посаді.

Така сама доля спіткала колишнього першого заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе, який припускає, що його взяли на роботу для відведення уваги. "Мовляв, нехай грузин займається імітацією реформ і коригуванням іміджу прокуратури, а Шокін тим часом робитиме те, що потрібно", - цитує Сакварелідзе видання.

"Фокус" пише, що українська влада, схоже, не вважає за потрібне найближчим часом остаточно відмовлятися від послуг експатів. Закордонні реформатори Іван Міклош і Лешек Бальцерович увійшли до групи міжнародних радників в Україні, однак "особливість нинішньої ролі експатів - у їхній віддаленості від прийняття реальних рішень", відзначає тижневик.

Огляд підготував Юрій Мартиненко Служба моніторингу BBC

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів