Про Туреччину без Росії, ЄС без Британії і Євразію без норвезького лосося - огляд преси

Копирайт изображения Getty

Туристичні втрати Туреччини, запасний план Європи в разі виходу Британії з ЄС, російські ілюзії про єдиний євразійський простір і профспілковий "танок" у Франції - в суботньому огляді міжнародної преси.

Без туристів

Туреччина втрачає туристів на тлі суперечок з Росією і терористичних загроз, пише Daily Telegraph. У квітні кількість охочих позасмагати на турецьких пляжах та відвідати контрастний Стамбул знизилася більш ніж на чверть в порівнянні з минулим роком.

Востаннє такі низькі показники були зафіксовані в 1999 році, коли курди закликали туристів триматися подалі від Туреччини після захоплення їхнього лідера Абдулли Окалана. Нині борці за права курдів "знову наносять удари по містах" і знову триває "громадянська війна", пише газета.

На додачу до проблем з безпекою суперечка Анкари з Москвою призвела до 80% падіння кількості туристів з Росії, відзначає Daily Telegraph. Таким чином навіть той 1 мільйон 750 тисяч мандрівників, які відвідали країну в квітні, є безцінним подарунком для турецької економіки, що значною мірою залежить від туризму.

Чи є "план Б"?

Яким є європейський "план Б" у разі виходу Великої Британії з ЄС за підсумками червневого референдуму? Як пише Independent, європейські урядовці вже готуються до такого сценарію і обговорюють майбутні кроки.

Зокрема, лідери Німеччини, Франції, Італії, Бельгії та інших ключових членів ЄС можуть з подвійною силою вдатися до ще більш тісної інтеграції, оскільки є ризик того, що вихід Великої Британії підсилить сепаратистські настрої в інших країнах Європейського Союзу, пише видання з посиланням на джерела Financial Times.

Також очікується, що в разі голосування британців за вихід 27 лідерів європейських країн проведуть зустріч, на яку не буде запрошений прем'єр-міністр Девід Кемерон. Незважаючи на впевненість прихильників виходу з ЄС у тому, що Лондону запропонують вигідні умови співпраці навіть в разі виходу з блоку, така торгова угода між ЄС і Великобританією нині не видається імовірною, пише видання.

Газета цитує неназваного високопосадовця, який стверджує, що для Берліна, Парижа і Брюсселя "політичний ландшафт" після виходу Британії буде полем "екзистенціальної битви за збереження Європейського проекту".

Між тим плани щодо "військової ролі ЄС", яка може втілитися у створенні європейської армії, поки що не розглядаються на найвищому рівні, оскільки всі хочуть дочекатися підсумків британського референдуму, додає Independent.

Євразія: вірменська форель і киргизький сир

Мрія Росії створити інтеграційний проект на пострадянському просторі за прикладом ЄС досі так і не реалізована, але навіть незначні успіхи на цьому шляху є надважливими для Кремля після того, як Україна була "надовго втрачена", пише швейцарська Tribune de Geneve.

Газета нагадує, що 1 січня 2015 року світ побачив Євразійський Союз, який об'єднав Росію, Казахстан, Білорусь, Вірменію та Киргизстан. "Економічний проект без політичних амбіцій" - так його описує Віктор Спаський, "російський бюрократ, який опікується стратегіями інтеграції в Союзі".

Підбиваючи перші підсумки роботи об'єднання п'яти держав, він охоче відпускає шпильки на адресу ЄС, констатує видання. "Немає політичної площини, тож немає необхідності створювати парламент. Немає спільної валюти, тож немає й центробанку. Ось як виглядають проблеми євро та брюссельської бюрократії навиворіт", - цитує Tribune de Geneve хизування Спаського.

Сидячи в сучасній башті в бізнесовому кварталі неподалік від центру Москви, де Євразійський Союз займає декілька поверхів, він наводить приклади того, як інтеграційний проект приносить конкретні плоди: "в Москві все більше білоруських продуктових магазинів, вірменська форель замінила норвезький лосось, на ринку все більше киргизьких сирів".

Однак насправді обсяги торгівлі між країнами Євразійського Союзу знизилися, пише газета і додає, що значну роль в цьому відіграє економічний занепад у Росії.

Танок із шинами

Копирайт изображения AFP

Аналізуючи нещодавні страйки працівників нафтопереробної галузі у Франції, через які на багатьох заправних станціях майже не залишилось пального, New York Times пише, що стороннім глядачам може здатися, ніби французи постійно страйкують або готуються до чергової акції непокори.

"Однак на тлі галасу, розмахування плакатами та підпалювання шин поза увагою залишається те, що в нинішній Франції страйк дуже часто - добре зрежисований танок між працівниками, урядом і рештою населення і це лише остання глава в 132-річній традиції, що тягнеться ще з 1884 року, коли в країні заснували першу профспілку", - пише газета.

Видання звертає увагу на те, що профспілки у Франції й досі можуть організувати значні протести, на які виходять і їхні члени, і прихильники. Таким чином вони нібито демонструють силу. "Але принаймні частина цієї сили є вдаваною - нечасто страйки паралізують країну повністю, радше створюють незручності", - додає New York Times.

Зірковий час французьких профспілок вже позаду, хоч вони й займають в цій країні особливе місце, цитує видання експертів і деяких лідерів самих профспілок.

Нині лише вісім відсотків французьких робітників є членами профспілок, тоді як після Другої світової війни кожен четвертий мав членство. Занепад профспілкового руху частково пояснюється тим, що, на відміну від інших європейських країн, у Франції приєднання до профспілки не обов'язково надає працівнику більше переваг.

"Більшу роль відіграє те, що угоди, які обговорюються [між урядом і] профспілками, застосовуються до всіх працівників, незалежно від членства", - пише New York Times.

Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів