Тижневики: план "Шатун" чи план "Пустун"?

У чому мета протестів під Нацбанком, що тривали майже тиждень, вплив Facebook на українську політику та інтерв'ю з новим в. о. Національної поліції Вадимом Трояном.

"Точка нетерпіння"

Високі комунальні рахунки, повні готівки фінансові декларації можновладців, "нескінченний серіал" про "безвізовий дедлайн", посилення обстрілів на фронті та інші обставини останнього часу створили сприятливе тло для тих, хто прагне повалення влади, зауважує Сергій Рахманін у центральній статті "Дзеркала тижня".

"Незалежно від того, чи існував в природі іноземний план "Шатун", чи "революціонери" керувалися доморослим планом "Пустун" - домальовує він риси пейзажу.

Втім, тактична мета протестного виходу, яку він бачить в оцінці стресостійкості влади та замірюванні рівня напруги суспільства, навряд чи була досягнута, оскільки "рівень невдоволення мас не корелює з чисельністю масовки" біля парламенту й НБУ.

На його думку, попри невдоволення владою, певна група людей не виходить, бо вважає, що не час "розхитувати човен", інша – оскільки зневірилася у швидкій зміні еліт після ознайомлення з е-деклараціями відносно нових можновладців.

"У щирість боротьби бджіл проти меду, "скотиняк" проти "скотиняк" і некрофілів — "за життя" вірять усе менше. У якісне оновлення еліт після дострокових виборів — теж. Так, довірливих чимало. Їх достатньо для тусовки або бійки. Для тривалої, свідомої, самоорганізованої акції їх замало", - вважає Рахманін.

Ваш пристрій не підтримує відтворення мультимедійних файлів

За його словами, "справжній Майдан ніколи не був за ковбасу, він ставав незворотним явищем після публічної образи людської гідності – будь-то очевидна фальсифікація волевиявлення чи жорстоке побиття мирних протестувальників".

Тоді, каже він, на вулиці виходить активна частина громадян, люди з різними поглядами й різних соціальних станів, але "з однаково прямою спиною".

"Очевидно, для такої категорії людей точку нетерпіння ще не пройдено", - робить висновок Рахманін.

У моді - прості рішення

Низька політична освіченість і втома населення змушують його шукати простих рішень, що створює сприятливе середовище для популістів, вважають українські політичні експерти, які поспілкувалися з "Кореспондентом".

Зокрема, така ситуація склалася в Молдові та Болгарії, де на президентських виборах перемогли соціалісти Ігор Додон і Румен Радєв, вважає видання. До того ж, обидва кандидати зіграли на "завищених очікуваннях" людей від ЄС та прихильників євроінтеграції, зробивши ставку на альтернативні проросійські погляди, додають політологи.

Копирайт изображения Getty
Image caption Молдова обрала проросійського президента Додона

На думку директора Міжнародного інституту демократій Сергія Тарана, Молдова з новим президентом-соціалістом є "робочим сценарієм Росії для України", адже тут також є невизнана республіка з російськими військовими, спроби федералізації та євроскептичні настрої.

"На відміну від Болгарії, яка ніколи не відмовиться від членства в НАТО в інтересах власної безпеки, у Молдови, як і в нас, жодних гарантій немає", - вважає Таран.

Голова Центру досліджень громадянського суспільства Віталій Кулик побоюється, що "надмірні європрагнення" українців провокують помилкові уявлення про ЄС, що може обернутися для них розчаруванням.

"Тоді в нас будуть великі проблеми, оскільки до влади можуть прийти не тільки люди, які виступають проти Євросоюзу, а й проти демократії в цілому", - припускає Кулик.

Вадим Карасьов також дотримується думки про можливий "зворотний рух" у настроях.

"Це не означає, що вони будуть проросійські. Швидше, євроскептичні, націлені на внутрішні проблеми", - прогнозує політолог.

"Не політик, а солдат"

Копирайт изображения UNIAN

Звинувачення щодо організації незаконного спостереження за журналістом Павлом Шереметом та іншими особами з боку поліції - це "фейк, який було запущено з певною політичною метою", стверджує виконувач обов’язків голови Національної поліції Вадим Троян в інтерв’ю "Фокусу".

За його словами, історія тиражувалася кількома газетами й веб-сайтами "проросійського спрямування", а людина, яка повідомила про "стеження", була ідентифікована за IP-адресою й опитана Нацполіцією.

Як розповідає Троян, який був заступником командира полку "Азов" у зоні АТО, Шеремет був другом "азовців" і пропонував допомогу з майбутнім політичним проектом екс-командиру полку Андрію Білецькому.

Власних політичних амбіцій очільник поліції не має, оскільки, як стверджує, зрозумів, що "не політик, а солдат". Як нагадує видання, Троян балотувався до парламенту, але покинув перегони і таким чином підіграв бізнесмену Сергію Таруті, який став депутатом.

Серед найбільших проблем, з якими стикається поліція, її керівник називає суддівство і наводить таку статистику: "Судді арештовують лише 30% затриманих, а за розбій та квартирні крадіжки - тільки кожного п’ятого".

Також Троян навів статистику, пов’язану з дією "закону Савченко". За його словами, "10% звільнених за цим законом здійснюють повторні злочини, за 9 місяців цього року вони скоїли 28 убивств, а ще 22 людини загинули внаслідок завданих їм важких травм".

Сила Facebook

Копирайт изображения Getty

На тлі політичних катаклізмів останніх двох років в українському Facebook сформувалася активна спільнота, яка розв'язує важливі для країни питання і виводить топових блогерів у велику політику, пише "Новое время".

З 2009 року кількість користувачів мережі в Україні зросла майже у 100 разів – від 62 тисяч до понад 6 мільйонів, наводить журнал дані профільного вебсайту Watcher.

"В Україні з'явилося нове правило – реагувати на Facebook. Саме цією мережею вдалося заразити політиків та держоргани. Вони міряються лайками і підписниками, реагують на критичні пости. Блогери в Україні – справді кластер, у якого є можливість впливати на питання державного рівня", - стверджує популярний блогер Олександр Барабошко.

Як нагадує "Новое время", нещодавно через розголос у соцмережі Міністерству освіти довелося відкликати "сексистський" посібник про сімейні цінності, а МВС - виправдовуватися через "скандальне" призначення заступника міністра.

На відміну від інших країн, українському Facebook взагалі притаманна надмірна заполітизованість, вважає Олена Деревянко, віце-президент Української PR-ліги. За її словами, за кордоном політики надають перевагу Twitter, оскільки його більш "лаконічний" формат залишає менше місця для перекручувань та маніпуляцій.

Утім, соціолог Ірина Бекешкіна закликає не перебільшувати вплив Facebook і пояснює, що в масштабі країни впізнаваність лідерів думок із соцмереж практично нульова, якщо мова не йде про топових політиків чи можновладців. "Поки людини немає на телебаченні, шанси на політичне майбутнє у нього мінімальні", - вважає вона.

Огляд підготувала Марія Кондрачук, Служба моніторингу ВВС.

Новини на цю ж тему

Асоційовані інтернет-сайти

ВВС не несе відповідальність за зміст зовнішніх інтернет-сайтів