Лофотенські острови:
перлина за Полярним колом

Чимало людей, почувши фразу "за Полярним колом", в першу чергу уявляють суворі північні краєвиди, де серед снігів та вічної мерзлоти під завивання крижаного вітру бродять білі ведмеді.

Однак попри те, що на значній території Заполяр'я ви цілком можете зустріти саме таку картину, навіть на далекій півночі є куточки, здатні докорінно змінити ваші уявлення про цей суворий край.

Хочете у цьому пересвідчитись - ласкаво просимо на Лофотенські острови.

Замість засніжених рівнин і морозу тут вас зустрінуть величні гори, соковита зелень та океанічний бриз.

А на тутешніх пляжах з білосніжним піском і кришталево чистою бірюзовою водою у погожий літній день ви побачите дорослих і дітей, що загоряють під полярним сонцем та купаються у Північному Льодовитому океані.

Пляжі на Лофотенах приваблюють не лише людей

То що ж це за незвичайне місце і в чому його секрет?

Архіпелаг Лофотен, або Лофотенські острови, знаходиться на північному заході Норвегії. Кілька великих та безліч маленьких острівців омиває Норвезьке море, яке є частиною Північного Льодовитого океану.

На острови можна потрапити на поромі та наземним транспортом - з материковою частиною Норвегії архіпелаг з'єднує траса Е10, яка також проходить по його найбільших островах. На менші ж острови можна дістатися лише поромом.

Попри те, що Лофотени знаходяться за Полярним колом, для них характерний дуже м'який клімат - навіть узимку температура тут зазвичай не опускається нижче нуля, а влітку піднімається вище +20 градусів.

Причиною такої температурної аномалії, яку на таких широтах ви не зустрінете більше ніде в світі, стали Норвезька та Північно-Атлантична течії, що є продовженням Гольфстріму.

Та якщо клімат Лофотенських островів кардинально відрізняється від материкової території цієї широти, то інші атрибути заполярного розташування на островах присутні сповна.

З кінця травня по середину липня тут можна спостерігати так зване "опівнічне сонце" - протягом цього періоду воно зовсім не сідає за обрій. Водночас з початку грудня до початку січня сонця у небі ви не побачите взагалі - на острови опускається полярна ніч.

Зате восени та взимку у вас є всі шанси спостерігати інше дивовижне явище, заради якого у цей час на Лофотени прямують багато туристів - заворожливе Північне сяйво.

Погода на Лофотенських островах є дуже мінливою, тож не засмучуйтесь, якщо зранку буде хмарно і накрапатиме дощ - вже вдень ви маєте всі шанси милуватися яскравим полярним сонцем.

Втім, навіть дощ, який тут іде часто, навряд чи зможе зіпсувати вам враження від навколишньої природи, краса якої вражає на кожному кроці.

Ландшафт Лофотенських островів є самобутнім і суттєво відрізняється від материкової частини Норвегії. Важко лишатися байдужим, коли бачиш ці величні гори, мальовничі скелі, білосніжні пляжі і прозорий океан неповторного кольору.

Тож навіть якщо ви вже встигли зачаруватися величчю та красою країни фіордів - Лофотенські острови все одно знайдуть, чим вас здивувати.

У порівнянні із загальною територією Норвегії, цей архіпелаг - зовсім невеличкий. Усі великі острови з'єднує траса довжиною менше 200 км. Втім, кожен із цих кілометрів подарує вам такі краєвиди, які деінде довелося б шукати довго - і не факт, що вдалося б знайти.

Однією з характерних особливостей місцевого ландшафту є мальовничі мости, які з'єдную між собою великі і маленькі острови.

Своєю архітектурою вони нагадують Атлантичну дорогу, що знаходиться на заході країни між містами Молде та Крістіансунн і є одним з найвідоміших туристичних місць у Норвегії.

На відміну від неї, мости на Лофотенах не такі популярні - хоча, з огляду на навколишні пейзажі, цілком на це заслуговують.

В яку б частину архіпелагу ви не поїхали, дорогою вам обов'язково траплятимуться специфічні дерев'яні конструкції різних форм та розмірів.

Якщо ви завітаєте на острови влітку, то більшість із них стоятимуть порожніми. Проте взимку їхнє призначення стає одразу зрозумілим навіть новачку у цих краях - це спеціальні сушилки для тріски.

Саме зима є сезоном для вилову цієї риби, що є основним промислом на Лофотенських островах і однією з головних принад для туристів-рибалок, які приїздять на Лофотени з усього світу.

Лофотенські острови мають не лише характерну природу, але й архітектуру, яскравим прикладом якої є дерев'яні будинки, одна частина яких стоїть на землі, а інша - на сваях, занурених у воду.

Своїм виникненням так звані "рорбу" також забов'язані основному заняттю місцевих жителів, адже це - традиційне житло норвезьких рибалок.

Назва "рорбу" (норв. rorbu) походить від слів "ro", що означає "веслувати", та "bu", тобто будинок. Саме на веслових човнах пращури сучасних норвежців ловили рибу, тож і будинки свої будували відповідно - щоб максимально полегшити до них доступ.

З того часу вдосконалились як засоби для риболовлі, так і самі будинки. Сучасні рорбу мають усі зручності для комфортного проживання, але водночас зберігають і свій первинний колорит. Саме тому вони дуже поулярні серед туристів, які, прагнучи долучитися до місцевих традицій, охоче винаймають такі будиночки для відпочинку.

Традиційно рорбу фарбували у червоний - адже саме такий колір мала найдешевша і найпоширеніша фарба, яку робили на основі риб'ячого жиру.

Пізніше почали використовувати й інші кольори, однак і досі червоні будинки на сваях домінують у місцевому ландшафті і є однією з візитівок Лофотенських островів.

Окрім специфічної місцевої архітектури, на Лофотенах зустрічається також й інше традиційне норвезьке житло.

Ось такі будинки з різноманітною рослинністю на дахах, які стали одним із символів Норвегії, з давніх давен будують у різних регіонах цієї країни - зокрема й на цих північних островах.

Культові споруди, збудовані у традиційному для півночі Норвегії стилі, також дуже органічно вписуються в острівний ландшафт

Більшість населених пунктів на островах, за винятком кількох невеликих міст - маленькі рибальські села. Завдяки своєму колориту і навколишнім пейзажам вони користуються великою популярністю серед відвічувачів Лофотенів.

Одне з найбільш відомих і впізнаваних серед них - селище Рейне, розташоване на березі моря серед мальовничих гір. При тому, що його населення становить трохи більше 300 людей, щороку його відвідують тисячі туристів.

А на тих мандрівників, які подолають весь острівний маршрут, чекатиме цікавий бонус - населений пункт, який є кінцевою точкою траси Е10, має найлаконічнішу в світі назву - "О" (норв. Å).

Лофотенські острови мають неповторну атмосферу, в яку занурюєшся одразу, як потрапляеш на цей незвичайний полярний архіпелаг.

І хоча проїхати їх з кінця в кінець можна за кілька годин, для того, щоб побачити і відчути їх сповна, знадобиться значно більше часу.

Сюди хочеться повертатись знов і знов - щоб іще раз побачити ту красу, що ховається за безліччю лофотенських доріг і стежок.