Чи правдива нова "Планета мавп" з точки зору науки?

Apes Копирайт изображения weta twentieth century fox
Image caption Якщо дати шимпанзе гвинтівку, чи він стрілятиме?

Днями у США вийшов новий фільм медіафраншизи "Планета мавп". Гумові маски 1960-х і 1970-х змінилися на костюми з функцією захоплення руху та CGI-графіку. Але чи точно зображає цей фільм наших близьких родичів? Чи відповідає це зображення науковим даним?

За свою майже 40-річну кар'єру Франц де Ваал заробив надійну репутацію одного з провідних фахівців з поведінки людиноподібних мавп.

Пан де Ваал, що народився у Нідерландах, але зараз працює в Університеті Еморі (штат Джорджія, США), зробив вагомий внесок у наше розуміння суспільного життя приматів, знайшовши багато подібностей з людським суспільством.

Однак він не схвалює те, як наших еволюційних родичів часто зображують на екрані.

"Якби про них розповідали з повагою, це була б інша річ. Але зазвичай їм надається роль клоунів, що не йде на користь ані справі захисту живої природи, ані етичним уявленням людей", - нарікає він.

То яку ж думку склав цей провідний приматолог про новий фільм серії "Планета мавп"?

"Світанок Планети мавп", який вийшов на американські екрани, - амбітне продовження фільму 2011 р., який відродив цю серію після тривалої перерви. У тому фільмі - "Повстання Планети мавп" - група генетично модифікованих приматів підняла бунт проти господарів-людей.

Новий фільм продовжує сюжетну лінію, присвячену ватажку того повстання, розумному шимпанзе на ім'я Цезар; події починаються після того, як антропогенний вірус майже винищив людство. Посеред руїн нашої цивілізації мавпи борються з жменьками вцілілих homo sapiens за володіння планетою.

Професор де Ваал називає сюжет "вражаючим" і додає: "Зазвичай я не дуже люблю бойовики на кшталт цього, але "Планета мавп" привернула мою увагу".

"Мавпи дуже олюднені: вони ходять на двох ногах, розмовляють (трохи) і навіть проливають сльози. Направду ж мавпи часто стогнуть чи кричать, але не плачуть слізьми, як ми, люди", - додає професор.

Втім, інші сторони поведінки мавп у фільмі відповідають дійсності, каже він.

"Нам відомо, що шимпанзе агресивні і пильнують свою територію - за потреби ведуть війну. Вони цілком можуть використовувати інструменти чи зброю", - пояснює він.

Професор наводить висловлювання колеги-приматолога: "Якщо дати шимпанзе гвинтівки, вони стрілятимуть".

Пан де Ваал вказує, що примирення Цезаря і Кобо (карликового шимпанзе, або бонобо), що відбулося після їхньої бійки, зображене правдоподібно з точки зору взаємин між приматами. Він також побачив цілком імовірну життєву поведінку у сцені, де мавпи схиляються перед призначеним вождем.

Насправді у їхніх спільнотах, "коли приходить альфа-самець, інші мавпи плазують перед ним і намагаються видаватись меншими", каже професор.

Однак він звертає увагу на контраст між розсудливим шимпанзе Цезарем і бонобо Кобою, найагресивнішим персонажем у фільмі: "Це дивно, адже насправді бонобо миролюбніші, ніж шимпанзе".

У фільмі також є орангутанг, якого цікавлять книжки та навчання, і це обіграється у фільмі.

Шанувальники побачать тут знайому тему: орангутанги були "кастою службовців" мавпячого суспільства ще у фільмах 1960-х і 1970-х років, як і в романі французького письменника П'єра Буля, що вийшов у 1963-му і ліг в основу кіносерії.

У реальному житті орангутанги-самці віддають перевагу усамітненню, але акторка Карін Коновал, що зіграла орангутанга Моріса у обох фільмах - "Повстанні" та "Світанку Планети мавп", - розуміє, чому ці лісові примати справляють враження мудрих старійшин.

"У своїй сутності це спостерігачі, які все зважують і оцінюють. Вони нічого не роблять безпідставно, - розповіла вона BBC News. - Я жодного разу не помітила за орангутангами безпідставних вчинків. Вони дуже цілеспрямовані і чітко знають, чого хочуть".

Готуючись до ролі Моріса - довіреної особи Цезаря, якого грає британський актор Енді Серкіс, - пані Коновал переглядала документальне відео про життя мавп і прочитала "всі книжки, які тільки були про них написані".

"Зрілі самці-орангутанги специфічно пересуваються. Тож одним з головних утруднень, що виникли в мене під час зйомок "Повстання Планети мавп", був правильний розподіл ваги. Я жінка і важу 55 кг, а Моріс - 120-кілограмовий самець. Тому у першому фільмі ми, наприклад, прикріпляли додаткову вагу до моїх наручних ходуль".

Але вона також провела час з п'ятьма орангутангами у зоопарку Woodland Park, що в Сіетлі, і це, за її словами, дало їй багато досвіду для гри у "Світанку". Її першим знайомим серед орангутангів був 40-річний самець на ім'я Туан, який має творчу натуру.

"Я бачила, як він малював на полотні по годині-півтори поспіль. Час від часу він пересував полотно і оцінював те, що на ньому. Він не просто ляпав фарбами - він творив справжнє мистецтво. Це було неймовірно", - розповідає вона.

Якщо студія збереться зняти ще одне продовження, професор де Ваал радить кінематографістам залучити більше "жіночих" та "дитячих" персонажів, щоб краще передати групову динаміку серед цих тварин. У дикій природі самці горили та орангутанга рідко співпрацюють, як у фільмі, хоча для шимпанзе це більш імовірно.

Але він хвалить "приголомшливі" спецефекти у фільмі, що підводить нас до головного питання, яке його цікавить, - використання приматів у шоу-бізнесі.

Професор де Ваал рішуче проти зйомок справжніх мавп-акторів у рекламі, кіно і на телебаченні і зауважує: реалістичне зображення цих тварин у фільмі "Світанок Планети мавп" саме по собі доводить, що кіноіндустрія не має потреби у мавпах-акторах.

"Я сподіваюся, що ця практика щезне остаточно", - заявляє він.

"Перший фільм з серії "Планета мавп" зачепив філософське питання: чи можна з етичної точки зору утримувати людей у клітках? Наразі ж ми маємо протилежне питання: чи можна з етичної точки зору утримувати у клітках мавп?"

А що ж, на думку де Ваала, сталося б, якби мавпи, дійсно, поневолили людей і домінували на нашій планеті? Як би проявили себе шимпанзе, бонобо, горили та орангутанги згори піраміди влади?

"Гм, - він замислюється. - Тут я не буду оптимістом. Самці шимпанзе дуже агресивні. Не думаю, що вони були б ангелами миру, як Цезар у фільмі".

"Бонобо більш миролюбні - вони не ведуть війн з іншими групами, як шимпанзе. У дикій природі їхні групи часом навіть змішуються".

"Це більше б нагадувало Вудсток - і це було б зовсім інше кіно".