Загадковий серпанок на Марсі збентежив науковців

Свічення Копирайт изображения Grupo Ciencias Planetarias
Image caption Незрозуміле свічення розтяглося більше ніж на 1000 км

Загадковий серпанок, що утворився високо над поверхнею Марса, викликав подив у астрономів.

Це гігантське завихрення вперше помітили астрономи-аматори в 2012 році. Перш ніж зникнути, воно з'явилося двічі.

Проаналізувавши фотографії, вчені дійшли висновку, що ця формація, яка розтягнулася більш ніж на 1000 кілометрів, за своїми розмірами перевищує всі ті, які вони бачили раніше.

У статті, опублікованій в журналі Nature, дослідники висловлюють думку, що це завихрення могло бути або величезною хмарою, або надзвичайно яскравим полярним сяйвом.

Разом з тим вони не можуть сказати напевно, як цей феномен зміг сформуватися в тонких верхніх шарах марсіанської атмосфери.

"Це породжує більше запитань, ніж дає відповідей", - каже вчений-планетолог Європейського космічного агентства Антоніо Гарсіа Муньос.

У різних куточках Землі астрономи-аматори задля тренування наводять свої телескопи на Червону планету. Вперше вони виявили загадковий виток у Південній півкулі Марса в березні 2012 року.

Деміен Піч був одним з перших, хто помітив незвичайне явище. "Мою увагу привернув цей виступ збоку планети, - розповів він ВВС. - Спочатку я подумав, що це у мене якась проблема з телескопом або з камерою".

Питань більше, ніж відповідей

"Проте під час того, як я досліджував нові зображення, я дійшов висновку, що це реальне явище, - і це було дуже дивно", - згадує ентузіаст.

Величезна яскрава хмара трималася протягом 10 днів. Місяць потому вона з'явилася знову і протрималася стільки ж часу. Більше її ніколи не бачили.

Міжнародна команда вчених підтвердила достовірність цього явища, проте з його поясненням виникли труднощі.

Згідно з однією з теорій, це могло бути хмарою, що складається з двоокису вуглецю або водяних часток.

"Ми знаємо, що на Марсі з'являються хмари. Однак ці хмари до сьогодні спостерігали на висоті, яка не перевищує 100 кілометрів", - розповідає доктор Гарсія Муньос.

Копирайт изображения BBC World Service
Image caption Деміен Піч першим виявив над поверхнею Марса загадкову випуклість

"Але ми говоримо про завихрення на висоті 200 кілометрів, а це велика різниця. На такій висоті ми не повинні були б спостерігати ніяких хмар, атмосфера там занадто тонка. І той факт, що ми спостерігали це впродовж 20 днів, - є досить незвичайним", - додає вчений.

Ще одна гіпотеза пояснює це явище наявністю полярного сяйва.

Як стверджує доктор Гарсія Муньос, раніше вже доводилося чути про те, що в цих широтах бувають полярні сяйва. Проте інтенсивність в даному випадку виявляється набагато вищою, ніж будь-які сяйва, що коли-небудь спостерігали на Марсі чи на Землі, запевняє астроном.

"Це було б в тисячу разів сильнішим за найсильнішу аврору, і вкрай важко припустити, що на Марсі можуть виникати сяйва такої інтенсивності", - розмірковує фахівець.

Якщо одна з цих теорій є справедливою, продовжує він, це означає, що наші уявлення про верхні шари атмосфери на Марсі є хибними.

Гарсія Муньос сподівається, що після публікації в журналі Nature інші вчені також спробують запропонувати свої пояснення загадки.

Якщо ж ні, то астрономам не залишиться нічого іншого, окрім як дочекатися появи нових завихрень.

Новини на цю ж тему