Чому Нобеля отримують дедалі старші люди?

Нобелівські лауреати 2016 року з фізики, медицини, хімії: всі вони чоловіки, наймолодшому – 65, решті за 72.

Якщо ж поглянути на першу половину ХХ ст., то типовому лауреату було "лише" 56.

Середній вік володарів премій з фізики взагалі був 47 років, тоді як сьогодні це зазвичай чоловіки за 60.

Насправді в усіх традиційних науках спостерігається чітка закономірність: нобелівськими лауреатами стають дедалі старші люди. Все це почалося в 1950-х і триває досі.

Image caption Тенденції у фізиці, медицині й хімії очевидні. Тепер, щоб ваші заслуги визнали, потрібно чекати довше. Але як пояснити низхідну вікову лінію переможців премії миру?

Часто можна почути історії про те, що той чи інший письменник або ж філософ, який жив стільки-то століть тому, був останньою людиною, яка примудрилася прочитати всі книжки.

І хоча це твердження доволі сумнівне, останнім часом знань дійсно значно побільшало. Але чи справді нині настільки багато інформації і теорій, що на наукові прориви спроможні лише літні люди?

Схоже, справа не в цьому.

Ґустав Кьолстранд, старший куратор Нобелівського музею, розповів нам, що сто років тому було лише близько тисячі фізиків. Нині ж їх у всьому світі приблизно мільйон.

"Тож це ще один важливий чинник. Час очікування на Нобелівську премію зростає, а премію не вручають відразу після прориву", - розповів він.

Навіть сьогодні науковці роблять відкриття в молодому віці. Але оскільки над однією темою працюють тисячі різних учених, а Нобелівський комітет висуває дуже високі стандарти до перевірки номінантів, присудження премії іноді затягується на багато років.

Але запитання про вік продовжує муляти. За минуле століття у світі на багато тисяч побільшало також письменників, економістів і людей, що докладають зусиль для миру. І їхні вікові показники відрізняються від тих, що в науковців. Тож чому так стається, що лауреати з фізики сивіють швидше, ніж їхні колеги, наприклад, з медичної сфери?

Можливо, вся справа в науковій революції початку ХХ ст., яку спричинив бурхливий розвиток квантової механіки.

Пан Кьолстранд звертає увагу на те, що "в першій половині того століття фізика швидко розвивалася, а багато фізиків були молоді і швидко робили відкриття".

І Нобелівський комітет розумів це.

"Комітет схопився за це. Їх цікавила ця сфера, і вони швидко визнавали досягнення в ній", - розповів він.

Вернер Гайзенберґ (чиє прізвище стало псевдонімом героя з "Пуститися берега") і Пол Дірак мали лише 31 рік, коли в 1930-х вони стали лауреатами Нобелівської премії з фізики. Обоє працювали над квантовою механікою.

Це було схоже на винайдення нового набору інструментів, які дозволять швидко плодити нові відкриття. Або, як менш благородно висловився один науковець: "Посередні фізики змогли відкривати велику фізику".

Але чому проти тенденції старіння пруть лауреати премії миру? Пан Кьолстранд каже, що нині ця нагорода дуже змінилася.

"Комітет премії миру намагається йти в ногу з часом. Вони не чекають, щоб переконатися, що мирні зусилля повністю досягли успіху, або, приміром, в Індонезії запанувала тривка демократія", - каже він.

Найповільніша революція

Попри всі зміни в тому, як працює наука чи гуманітарна сфера, є щось, що залишається незмінним: переважна більшість нобелівських лауреатів – чоловіки.

Дедалі чисельніша ватага науковців змушує потенційних лауреатів роками чекати своїх премії. А ще це означає, що нинішнє перекошене відношення чоловіків до жінок відображає те, як виглядав світ десятки років тому.

У науці й досі представлено значно більше чоловіків, ніж жінок. Але з поступом руху за різноманітність запас забезпечених премій вичерпується, і згодом рівне представлення обох статей стане реальністю.

У Нобелівському музеї нас запевнили, що хоча немає жодних підозр у тому, щоб комітет навмисно недооцінював роботи жінок, все ж був один випадок, коли журі відійшло від правил.

Коли в 1903 році Марію Кюрі не висунули на Нобелівську премію, її чоловік і водночас співавтор дослідження про радіацію заявив про протест та відмовився приймати нагороду. Тоді журі вирішило технічно зарахувати її запізнілу заявку від 1902 року, і вона стала першою жінкою, яка отримала Нобелівську премію.

Новини на цю ж тему