Дорогами біженців: як мігранти потрапляють до Європи

Шляхи мігрантів Копирайт изображения BBC World Service

Тисячі втікачів з країн Африки і Близького Сходу щороку рушають у небезпечну подорож до Європи.

Багато з них перетинають Середземне море в страшних умовах і на небезпечних суденцях. Від початку року в Середземному морі загинули понад 1800 мігрантів - у 20 разів більше, ніж за той самий період минулого року.

Пропонуємо вам розповіді чотирьох людей, які сушею і морем дісталися берегів Європи і описали, що змусило їх покинути домівки і якого майбутнього вони хочуть для себе в Європі.

Ахмед, Латифа і троє їхніх синів: Сирія - Німеччина

Копирайт изображения BBC World Service
  • Відстань: приблизно 2800 км.
  • Тривалість: два місяці.
  • Маршрут: Сирія - Туреччина - Греція - Македонія - Сербія - Угорщина - Німеччина.

Латифа, її чоловік Ахмед та їхні троє синів - 12-річний Карім, семирічний Хамза і дворічний Адам - утекли від війни в Сирії в квітні цього року, шукаючи прихистку і безпеки в Європі.

Сім'я, яка втекла з міста Дара на півдні Сирії, зараз пішки йде до Будапешта, звідки сподівається потрапити до Німеччини. Вони в дорозі вже багато місяців.

На шляху мігранти пройшли крізь два підземні тунелі і на двох суднах перетинали Середземне море. Перша така морська подорож завершилася катастрофою.

Image caption Родина Латифи зараз в Угорщині. Вони роблять фото з усіх етапів своєї подорожі

Латифа пригадує, як із жахом усвідомила, що човен, на якому вона з чоловіком і дітьми мала перепливти до Лероса в Греції, мав у довжину всього шість метрів і був виготовлений з гуми.

"Нас було 40 людей із речами, - каже жінка. - Щойно ми всі сіли в човен, стало ясно, що він потоне".

Як і підозрювала Латифа, у човна виникли проблеми біля грецького узбережжя, і мігранти були змушені телефонувати береговій охороні Греції з мобільників, щоби попросити про допомогу.

"Ми викинули багаж за борт і пострибали в воду, де нам довелося протриматися дві години", - розповіла жінка.

З часом рятувати мігрантів прибули і турецькі, і грецькі рятувальники. Але першими були турки, які повернули їх на берег Туреччини.

"Це було найважче, - пригадує Латифа, ледь стримуючи сльози. - Ми замерзли і намокли до кісток. У нас не було чим витертися і зігрітися".

Але попри цю пригоду, сім'я знову наважилася перетнути море. Друга спроба була вдалою, і вони зареєструвалися в Греції.

Після того, як родина потрапила до Афін, вони вирушили далі - через Македонію і Сербію. Зараз вони в Угорщині, але налаштовані на те, щоби пішки дійти до Німеччини.

Троє дітей сумують за рідною Сирією.

"Карім, найстарший, усвідомлює, що їде жити в нову країну. Він дуже хоче почати нове життя далеко від війни і дуже радіє з того, що ми в дорозі, - розповідає жінка. - Хамза сумує за домом і просить нас повернутися. А Адам - часом тішиться, а часом навпаки".

Стаф Мустафа, 34 роки: Гана - Македонія

Копирайт изображения BBC World Service
  • Подолана відстань: прибл. 7000 км
  • Тривалість: 20 місяців
  • Маршрут: Гана - Буркіна-Фасо - Нігер - Лівія - Туреччина - Греція - Македонія

Стаф і група ганійців, яких він зустрів на шляху, багато місяців намагалися потрапити до Європи. Їхня подорож почалася в 2013 році. Не всі з них пережили виснажливий перетин пустелі в Нігері і Чаді.

Копирайт изображения Staf Mustapha
Image caption Стаф і його друзі проїхали багато країн на шляху до Європи

Якщо у когось в дорозі закінчувалася вода чи їжа, то інші не хотіли ділитися, бо боялися за власне виживання. Це часто означало, що їм доводилося просто спостерігати, як помирали їхні друзі, каже Стаф.

"Неможливо зарадити в такій ситуації, - каже він, - бо коли спробуєте їх врятувати, то поставите під загрозу власне життя і не доживете до кінця подорожі. Так воно є. Більшість наших товаришів загинули в пустелі".

Стаф і його друг Алі описують, як дісталися узбережжя Лівії, звідки надувним човном разом з 50 іншими мігрантами перепливли до Туреччини. Алі заплатив перемитникам 700 євро за переправу, але каже, що з інших вони вимагали більше.

Не маючи можливості управляти човном і вибирати правильний маршрут, мігранти були покинуті на волю морської течії.

"Стрес був неймовірний, - пригадує Стаф. - Небезпека величезна. Перед нами відпливла група лівійців. Усі вони загинули".

Інші не витримували стресу подорожі і самі вкорочували собі віку, стрибаючи в море, пригадує Алі.

Копирайт изображения Staf Mustapha
Image caption Стаф, крайній праворуч, і Алі, в центрі, з товаришами в довгій подорожі до Європи

"Вони казали, що більше не можуть витримати. Казали, що мають уже досить поневірянь", - розповів чоловік.

Далі Стаф і Алі розповіли, з яким полегшенням дісталися берега Греції, де їм надали першу допомогу і навчили, що робити далі.

Ом Мотасем, 39 років, і дві її донечки: Сирія - Німеччина

Копирайт изображения BBC World Service
  • Відстань: приблизно 5700 км
  • Тривалість: два роки
  • Маршрут: Сирія - Єгипет - Італія - Франція - Німеччина

Ом Мотасем втекла з охопленої громадянською війною Сирії, де вона жила в селі поблизу Дамаска зі своїм 42-річним чоловіком Абу Німром, його другою дружиною, 15 дітьми і старою свекрухою.

Але коли громадянська війна докотилася до їхнього села, родина втратила бізнес, а старші діти почали втікати із Сирії - одні до Бельгії, інші - до Туреччини.

Копирайт изображения Om Motasema
Image caption Дітей довелося розділити, і вони тепер опинилися в різних країнах

Після того, як становище погіршилося, в липні 2013 року Абу Німр і Ом Мотасем вирішили переїхати до єгипетського портового міста Александрія. Вони вирушили в подорож зі старенькою матір'ю Абу Німра, шістьма дочками і двома наймолодшими синами.

Однак у Єгипті їм було важко прогодувати всіх, і коли один зі старших синів оселився в німецькому місті Берне, Ом Мотасем вирішила поїхати до нього з двома доньками.

Вони втрьох перепливли Середземне море до італійського острова Лампедуза, звідки через Італію та Францію потрапили до Німеччини.

"Ми пливли вночі. Серед нас було багато жінок і дітей, - пригадує Ом Мотасем. - Перемитники пообіцяли, що нас буде не більше 200. Але коли ми сіли в човен, то були шоковані - вони втиснули на борт не менше 500".

"Ми були нажахані. Високі хвилі нас кидали. Подорож була жахлива. Нікому такого не побажала би", - гірко зауважила жінка.

Абу Німр сподівається перевезти до Берне решту своєї родини.

Вони були змушені залишити в Сирії трьох найстарших дочок, які через війну стали вдовами і змушені опікуватися власними дітьми.

Омар Гассама, 18 років: Гамбія - Італія

Копирайт изображения BBC World Service
  • Відстань: приблизно 4200 км
  • Тривалість: 17 місяців
  • Маршрут: Гамбія - Сенегал - Mалі - Буркіна-Фасо - Нігер - Лівія - Італія

Підліток Омар, який народився в Сенегалі, але до школи ходив у Гамбії, нещодавно прибув до міста Турин на півночі Італії.

Коли йому було 16, він поїхав у пошуках роботи до Лівії, але через те, що не мав документів, не міг знайти роботу.

Країна виявилася непривітною і негостинною, а хлопець через колір шкіри зазнавав дискримінації. Омар вирішив заплатити перемитникам і перетнути Середземне море, щоби потрапити на Сицилію. Що і зробив у квітні цього року.

"Море було страшне, а човен переповнений", - пригадує хлопець.

Через два дні після початку подорожі Омара з товаришами врятували італійські моряки і помістили їх разом із десятками інших мігрантів - хлопців з Нігерії, Сомалі та Еритреї - в готельчику, що перетворився на притулок для біженців. Тут мігрантів одягли, нагодували і дали трохи грошей.

Копирайт изображения Omar Gassama
Image caption Омар вивчає італійську разом із другом Абдулом

Тепер Омар переїхав до Турина, де живе в гуртожитку з іншими африканськими мігрантами, переважно із Сенегалу.

Поки він чекає на рішення італійської влади про надання йому статусу біженця, Омар вивчає італійську мову. Він сподівається знайти роботу, щоби підтримувати родичів на батьківщині грошовими переказами.

"Я дуже хочу працювати і посилати додому гроші, бо мій батько помер. Я тепер за годувальника, бо маю молодших братів і сестричку", - каже хлопець.

У майбутньому він планує переїхати до заможніших Німеччини чи Великої Британії.

"Мені треба країна, де моя душа почуватиметься вільною", - додає Омар.

Інтерв'ю записали Пол Гарріс, Діна Демрдаш, П'єтро Гвастамачча, Дафні Толі і Владімір Ернандес.

Продюсери графіки - Лусі Роджерс і Том Нерс.

Новини на цю ж тему