Не "він" і не "вона": рух на підтримку небінарних займенників

Займенники Копирайт изображения Kit Wilson

Англійська мова має в своєму арсеналі займенник “he” ("він") на позначення осіб чоловічої статі та займенник “she” ("вона") на позначення осіб жіночої статі. Та деякі люди не вважають себе належними до цих двох статей – або вважають належними до обох. Тому дедалі більше американських університетів дозволяють студентам і працівникам обирати собі інші займенники для звертання.

Коли Кіт Вілсон знайомиться з людьми, то каже: "Привіт, мене звати Кіт. Я користуюсь займенником "вони" (“they”)". Це означає, що, згадуючи у розмові цього першокурсника Вісконсинського університету у місті Мілуокі, слід вживати займенник "вони", а не "він" чи "вона".

Ще з дитинства Кіт ніколи не відчували себе дівчиною чи хлопцем. До шістнадцяти років вони вважали себе "пацанкою", але пізніше почали ідентифікувати себе як "гендерквір".

"Жоден кінець континуума (від чоловіка до жінки) не відображає мого гендеру, – кажуть Вілсон. – Іноді я одночасно почуваюся жінкою і чоловіком, а в інший час жоден з цих термінів мені не підходить".

Раніше цього року Вілсон попросили друзів називати їх "Кіт" замість того імені, з яким вони виросли (Вілсон), і користуватися словом "вони" при потребі.

Словник:

  • Трансгендер (transgender): описує людину, чий гендер відрізняється від статі, "даної" від народження;
  • Цисгендер (cisgender): описує людину, чий гендер співпадає зі статтю, "даною" від народження (не трансгендер);
  • Небінарна особа (non-binary): та, яка не вважає себе ані чоловіком, ані жінкою;
  • Гендерквір (genderqueer): термін, подібний до "небінарної людини"; дехто вважає частину "квір" (від англ. queer – "дивний, дивакуватий") образливою, інші ж її приймають;
  • Мінливий гендер (genderfluid): описує людину, чия гендерна ідентичність з часом змінюється.

Уточнення "свого" займенника і займенників інших людей при знайомстві – новий тренд, що набуває популярності в американських університетах.

Наприклад, кілька місяців тому, коли Американський університет у Вашингтоні проводив орієнтацію для першокурсників, тих попросили вказати своє ім’я, рідне місто та преференційний гендерний займенник.

Копирайт изображения iStock

"Так, ми просимо кожного учасника орієнтації назвати свій займенник, – каже Сара Бендорайтіс з Центру мультикультуралізму і рівного залучення. – Адже ми хочемо дізнаватися одне про одне через спілкування, а не просто робити поверхневі припущення".

Кілька університетів пішли ще далі: вони дозволяють реєструвати бажані займенники і форми звертання у офіційній комп’ютерній базі даних.

В Університеті Вермонту, який очолив цей рух, студенти можуть обирати з займенників “he”, “she”, “they” та “ze” – або опцію "тільки ім’я", що означає небажання, щоб до них застосовувались бодай якісь займенники третьої особи; згадувати їх можна лише на ім’я.

"Це дає студентам максимум контролю над своєю ідентичністю", – каже адміністратор Кіт Вільямс, який у 2009 році брав участь в оновленні програмного забезпечення студентської бази даних. Більшість задовольняється опцією "за замовчанням", тобто не обирають додаткових займенників, дозволяючи співрозмовникам самостійно вирішувати - "він" це чи "вона".

З приблизно 13 тисяч нинішніх студентів, близько 3 200 вказали у системі преференційні форми свого імені, а з них ще половина – преференційні займенники, повідомляє пан Вільямс. Це не означає, що всі вони мають трансгендерну ідентичність, додає він; це можуть бути і цисгендерні особи, що висловили преференцію до займенників "він" чи "вона".

У Гарварді, що на початку цього навчального року узяв приклад з Університету Вермонту, близько половини з 10 тисяч студентів, зареєстрованих на факультеті мистецтв і наук, вказали при реєстрації свої преференційні займенники, а з них трохи більше ніж 1% – близько 50 студентів з 5 000 – обрали інші займенники, ніж "він" чи "вона", за словами адміністратора бази даних Майка Бурке.

У більшості інших університетів США використання "небінарних" займенників ще не закріплене на офіційному рівні, але часто схвалюється за допомогою менш формальних методів. В університетських містечках можна побачити плакати чи значки з гаслами на кшталт "Займенники важливі" чи "Спитайте мене про мій займенник". Викладачів щорічно запрошують на спеціальні тренінги на цю тему і часом заохочують додавати займенники до своїх підписів в електронному листуванні, наприклад: "Джон Сміт (він/його)".

Ресурсний центрі ЛГБТ-спільноти Вісконсинського університету у Мілуокі у 2011 році розробив таку табличку, що активно поширюється у різних американських закладах:

На одній її стороні надали різні форми восьми займенників, від традиційних “he” ("він"), “she” ("вона") і “they” ("вони") до нововведень “ey”, “per”, “sie”, “ve” та “zie”. Наприклад, парадигмі "він – його (непрямі відмінки) – його (присвійний займенник) – себе (зворотний займенник)" відповідатиме:

"ey," "em," "eir," "eirs," і "eirself", чи "zie," "zim," "zir," "zirs," і "zirself"

На звороті таблички міститься вправа на заповнення пробілів, що дає можливість вправлятися у вжитку різних форм цих займенників.

"Мета цієї картки – сприяти інклюзивній атмосфері в університеті", – каже Дженніфер Мюррей, директорка Ресурсного центру.

Усі займенники з таблички взяті з живого мовлення студентів і членів ЛГБТ-спільноти міста Мілуокі. Хоча було б простіше запропонувати лише один небінарний займенник, персонал Ресурсного центру не хотів "обмежувати людей у виборі", каже пані Мюррей.

Альтернатив до "він" і "вона" – без ліку. Стаття про гендерно-нейтральні займенники в англомовній Вікіпедії наводить 14 "нетрадиційних займенників" англійської мови, хоча три з них – варіанти "ze". Однак інші веб-ресурси небінарної спільноти пропонують сотні додаткових варіантів.

Копирайт изображения Alamy
Image caption Джек і Міллі прийшли у гостини – він і вона, дві чемні дитини. А маленька Сюзі? Це ж я, друзі! З "Першої граматики для дітей" (1900)

Деякі з них походять з інших мов – наприклад, “sie” - натхненне німецької мовою; інші – з художньої літератури. Зокрема “ze” i “per” – займенники з утопії майбутнього, яку описує Мардж Пірсі у феміністичному фантастичному романі "Жінка на краю часу" (1976). Ще інші займенники почерпнуті з рослинного чи тваринного світу або від міфічних істот, з якими особа може себе ототожнювати.

Це вже не перші спроби утворити нові займенники. Письменників давно турбує відсутність лаконічного способу згадати людину незалежно від її статі. Писати "він чи вона" незграбно, а якщо доводиться робити це кілька разів поспіль, то "ваш твір стає схожим на вибух на фабриці педантів", як висловилась одного разу журналістка Guardian Люсі Манган.

Денніс Берон, лінгвіст з Університету Іллінойсу, склав каталог десятків гендерно-нейтральних займенників, багато з яких – зокрема “ip”, “nis” і “hiser” – згадувались ще у ХІХ ст.

Більшість з них лишилися непримітними, але один – "thon”, скорочення від "that one” ("отой") – потрапив у два американські словники.

Загалом же пан Берон вважає, що гендерно-нейтральний прийменник не матиме успіху, нові винаходи, такі як “ze”, навряд чи приживуться. Але і він, і Саллі Макконнелл-Ґінет, професор мовознавства з Корнелльського університету, яка досліджує зв’язки між гендером, сексуальністю і мовою, пророкують шанси на успіх займеннику "вони" у функції однини – як у прикладі на початку цієї статті.

Копирайт изображения Emma HolmanSmith
Image caption Наклейки, що роздають в Університеті Огайо: "Мої займенники – вони / їх / їхнє"

Втім, такий вжиток займенника "вони" дратує деяких граматистів. Хоча більшості англомовних людей фраза "хтось загубив їхнього гаманця" видається цілком природною, критики сперечаються, що займенники множини слід вживати лише тоді, коли йдеться про кількох осіб. І навіть ті, хто не проти фрази "хтось загубив їхнього гаманця", можливо, вже сумніватимуться, якщо замість "хтось" підставити конкретне ім’я.

Саме з цієї причини адміністрація Університету Вермонту, коли уперше запровадила вибір преференційного займенника у 2009 року, спочатку включила до варіантів відповіді “ze”, але не включила “they” ("вони"). Цей варіант додали лише у 2014 році.

Але англійська мова вже має прецедент, коли займенник множини було перенесено на однину – “you” ("ви"). До XVII ст. одну людину у другій особі називали “thou”, у непрямих відмінках – “thee” ("ти/тебе"). Та пізніше “you” стало цілком прийнятним і для однини, як для множини. Пані Макконнелл-Ґінет і пан Берон не бачать причин, чому те саме не може статися і з “ they”.

Нещодавно редактор газети Washington Post Білл Волш розіслав журналістам електронне повідомлення – певно, найпопулярніше за всю його кар’єру, за його власними словами, – про те, що застосування “they” до однини часом допустиме і навіть "корисне, якщо йдеться про людину, що не вважає себе ані чоловіком, ані жінкою".

Небінарні займенники у Великій Британії

Копирайт изображения Jessi Lloyd

Більшість нинішніх студентів "дещо знають про займенники", чого ще кілька років тому не було, каже Френ Колінг, консультант Національної студентської спілки з питань ЛГБТ. На іменних бейджах спілки тепер є місце для преференційних займенників.

Близько року тому студенти Кембриджу розпочали кампанію під назвою "Не роби безпідставних висновків". Один з випущених для неї значків (на фото) радить спитати у того, хто його носить, яким займенникам ця людина віддає перевагу. На іншому значку є місце, де можна ці займенники вписати.

Емріс Тревіс, консультант студентської спілки Кембриджу з питань ЛГБТ, користується займенником "вони" у всіх відповідних формах, а з трансгендерними друзями – також займенниками "ey", "em", та "eir". "Вони постійно роблять помилки у вжитку різних форм, – каже Тревіс. – Та мене це не дратує – я знаю, що вони стараються".

Тревіс попросили академічного проректора написати усім їхнім (Тревісовим) викладачам і попросити їх вживати займенник "вони", говорячи про Тревіс, – ніхто не заперечив. "Загалом у Кембриджі класно бути транс!" – кажуть Тревіс.

Однак навчитися вживати нові займенники – чи "вони" в однині – непросто.

Як і Гарвард, Університет Огайо цього року надав студентам можливість уточнити в базі даних свої преференційні імена та займенники, але не всі викладачі виявились до цього готовими. Деякі подумали, що позначка "вони" поруч з деякими іменами у списках студентів – помилка друку, каже директор ЛГБТ-центру дельфін ботіста (ботіста не вживають в їхньому імені великих літер).

Копирайт изображения Emma HolmanSmith

Помилки у вжитку преференційних імен трапляються рідше, ніж з преференційними займенниками, кажуть батіста, але теж бувають. Ім’я, отримане при народженні, але для людини неприйнятне, називають "мертвим іменем". Згадування ж про людину у такий спосіб, який не узгоджується з її гендерною ідентичністю, називають "помилкою гендерного приписування".

Коли студенти підозрюють, що їхні викладачі не розуміють сутності гендерно-нейтральних займенників, іноді вони вирішують не йти на конфлікт і задовольняються займенниками "він" чи "вона".

Сара Ґроут з Університету Огайо користується займенником "вони" з близькими друзями, але не повідомляє про це адміністрацію університету, щоб не створювати викладачам незручностей і не викликати у них ворожість. "Мені усе ще знадобляться їхні рекомендації... і це все ще південний схід штату Огайо", – каже Сара.

В іншому соціально-консервативному штаті університетська адміністрація цього літа, після несміливої дискусії щодо преференційних займенників, була змушена згорнути своє починання. У серпні Донна Бракет, директорка Прайд-центру Університету Теннессі опублікувала на університетському вебсайті статтю про гендерно-нейтральні займенники, заохочуючи студентів і працівників питати одне в одного про їхні преференційні займенники.

Image caption Сторінка, яку видалили з вебсайту Університету Теннессі

Вона прагнула зробити університетську атмосферу теплішою для трансгендерних осіб, але це було помилково сприйнято як зміна офіційної політики університету. Деякі журналісти поринули у фантазії про те, що займенники "він" і "вона" уже піддаються забороні. Одна авторська колонка навіть вийшла під заголовком "Нові займенники для мандрівного фрік-шоу". Університет отримав скарги від законодавчих органів штату і країни, і наступного тижня публікацію прибрали з сайту.

Гендерно-нейтральна мова поширюється не лише в американських університетах. Минулого року мережа Facebook надала користувачам можливість обирати іншу стать, окрім чоловічої і жіночої, а також займенник – з варіантів "він", "вона" та "вони". Цього літа вебсайт Оксфордських словників додав форму звертання “Mx” з таким означенням: "Титул, що вживається перед прізвищем чи повним іменем людини, яка не бажає вказувати свою стать або не ідентифікує себе ані з чоловічою, ані з жіночою статтю". Тим часом завдяки Кейтлін Дженнер і суперечкам щодо ролі Бенедикта Камбербетча у фільмі "Зразковий самець-2” (він зіграв там небінарного персонажа), тема гендерної ідентичності зберігає актуальність.

Проте університети – найбільш плідний ґрунт для нових займенників.

кет баус, небінарний студент, що цього року закінчили Гарвард, – і також пишуть їхнє ім’я без великих літер, – шкодують, що нову комп’ютерну систему не запровадили раніше: "Мої університетські роки пройшли б набагато простіше і комфортніше".

Копирайт изображения iStock

баус відправляли викладачам повідомлення і ходили до них на прийом, щоб пояснити їхню гендерну ідентичність і бажаний вжиток займенників. У невеличких групах вони (баус) піднімали цю тему, коли представлялись.

"Жоден з моїх трансгендерних знайомих не в захваті від необхідності щоразу це робити", – кажуть баус.

Якби преференційні імена та займенники обирались одним клацанням мишки, трансгендерні особи не гаяли б час на заняттях, свій власний та інших студентів, – всі могли б відразу переходити до справ.

Новини на цю ж тему