"Житлове АТО": у Києві переселенці стали виселенцями

Тетяна зі Стаханова Копирайт изображения Tetyana Kozak
Image caption Тетяна, яка виїхала зі Стаханова, показує термометр: на ньому шість градусів тепла

У Києві переселенці з анексованого Криму і непідконтрольних уряду України районів Донбасу часом перетворюються на виселенців - керівництво гуртожитків, користуючись недієвим законодавством, розпоряджається життями сімей зі Сходу та Криму на власний розсуд.

"Тільки Київ"

18 січня в гуртожитку Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Мін'юсту на Кустанайській, 6, де живе 30 сімей переселенців, відімкнули електрику - "за несплату".

Через кілька днів температура приміщення опустилася до 6 градусів тепла, оскільки центральне опалення тут не працює з 2014 року. Немає також і газу – люди готували на електроплитах. Таким чином керівництво гуртожитку прямо натякнуло переселенцям, які живуть тут із 2014 року, що пора їхати.

Копирайт изображения Tetyana Kozak
Image caption У цьому гуртожитку живуть 30 сімей переселенців

Офіційне повідомлення про виселення люди отримали 20 грудня, а термін, який їм дало керівництво на переїзд, - менше місяця, до 10 січня 2016.

Реакція вийшла бурхливою - навколо гуртожитку розгорілася війна. Конфлікти адміністрації будинку із переселенцями доходили до викликів поліції. Керівництво Центру перепідготовки звинуватило мешканців з Донецької та Луганської області в шантажі й рейдерському захопленні будівлі.

Як пояснив Сергій Пєтков, заступник директора Центру, переселенці опинилися у гуртожитку на прохання КМДА. За згодою керівництва гуртожитку, житло їм надали тільки на декілька днів. До того ж, керівництво гуртожитку запропонувало мешканцям пільгову ціну – 38 замість 156 гривень за день. Але все одно вони заборгували за комунальні послуги й користувалися забороненими пристроями – електронагрівачами. На сьогодні збитки закладу, які спричинили переселенці, за даними Мін’юсту, становлять понад 400 тис. грн.

"Гуртожиток не має статусу житлового. На Центр не покладено обов’язок надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам", - йдеться у повідомленні на сайті Центру.

У Мін’юсті також стверджують, що переселенців не викидають на вулицю, а їм запропонували цілий перелік міст, куди вони можуть переселитися – Запоріжжя, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Павлоград, Дніпродзержинськ. Але ті не погодилися на жодне – їх, мовляв, влаштовує тільки Київ.

Згуртовані

Але самі мешканці гуртожитку, які щойно почали відновлювати своє життя далеко від дому, впевнені, що це все для того, щоб їх просто вижити, коли Мін'юсту знадобилася будівля.

Копирайт изображения Tetiana Kozak
Image caption Люди збирають усі платіжки, але оскаржують тарифи

У відповідь переселенці створили ініціативну групу, взяли на допомогу адвоката і стали звертатися у всілякі інстанції з вимогою розібратися, наскільки дії Укренерго та адміністрації гуртожитку законні. Мешканці зверталися до Мінсоцполітики і до самого Мін'юсту, писали листи в Адміністрацію президента, запрошували до себе депутатів.

Переселенці пропонують свій варіант вирішення проблеми - вони готові погасити борг за електроенергію, якщо керівництво погодитися переглянути тарифи. Весь цей час людям приходили платіжки з вартістю кіловат-годин як для підприємств - 1,8 грн. Вони кажуть, що оплачували опалення, якого не було, і проживання за тарифами комерційного житла, а не державного гуртожитку.

Копирайт изображения Tetyana Kozak
Image caption Наталія, переселенка з Алчевська, каже, що люди чемно платили, але їх захотіли "викинути на вулицю" під Новий рік

"Люди, що не платили взагалі, - їх не існує, - стверджує Наталя, яка приїхала з Луганської області. - Є люди, які відмовилися оплачувати послуги, що не надаються: це опалення та вартість проживання готелю, маючи документ на руках, що це державний гуртожиток". Наталя з двома онуками, одна з них з інвалідністю, виїхала чи не останнім поїздом з Алчевська в червні 2014 року, коли почалися бойові дії.

"Якби були законні підстави, сказали б улітку за два місяці, попередили б. Це одна справа. А коли я вам платила всю суму, а ви мене виставляєте в новорічні свята - я тоді кажу, вибачте, я залишаюся", - обурюється Олена з Луганська, викладач англійської з 30-річним стажем. Жінка з родиною приїхала до Києва півтора року тому: "Я не могла не переїжджати - у мене проукраїнська позиція, і мені натякнули прямим текстом". У Києві Олена заробляє приватними уроками англійської.

"Якщо у них мета - нас згуртувати, об'єднати - вони домоглися. Ми знаємо всіх уже в обличчя, з усіма дружимо, спілкуємося. Не пройдуть", - впевнена луганчанка.

Іти нікуди

З 82 переселенців, що живуть у цьому гуртожитку - 22 дитини, шестеро людей з інвалідністю та 14 пенсіонерів.

Копирайт изображения Tetiana Kozak
Image caption У цій кімнаті живе Тетяна з чоловіком і двома доньками

11-річна донька Тетяни зі Стаханова має групу інвалідності. Мама супроводжує її і на навчання, і в музичну школу. Іншій донці - 3,5 роки. До початку АТО Тетяна працювала в Санепідемстанції в своєму місті. У Києві займається дітьми, а працює чоловік. Сім'я виїхала зі Стаханова в серпні 2014 року. Спочатку жили у знайомих в Івано-Франківську, потім спробували знайти орендоване житло, але їм відмовляли. Тоді родина вирішила зателефонувати на гарячу лінію допомоги переселенцям, і їм запропонували житло в Києві - в цьому гуртожитку.

"Повертатися нікуди - там умови не придатні для життя. Там не працюють поліклініки, немає ліків. Поїздів до Києва немає. Чому не їдемо в село - дитині потрібна медична допомога. Операція може знадобиться в будь-який момент", - розповідає Тетяна, показуючи своє помешкання в гуртожитку. У ньому - маленька кухонька, туалет з ванною і кімната. Обшарпані шпалери в передпокої, тріщина на стелі на кухні. Плями на стінах у житловій кімнаті закриті красивими аплікаціями.

"Кілька разів ми просили надати нам іншу кімнату - є з кращими умовами. Гуртожиток напівпорожній", - пояснює жінка. Побутову техніку і меблі родині передали волонтери й меценати. На кухонному столі Тетяна розкладає всі оплачені квитанції з моменту заселення.

Копирайт изображения Tetyana Kozak
Image caption Усю техніку мешканці отримали в подарунок від доброчинців

26 січня, через тиждень після відімкнення електрики, Київенерго повернуло світло в гуртожиток - людям дали два тижні, щоб заладнати конфлікт. Тільки от за цей час двоє дітей лягли до лікарні з пневмонією.

Тим часом з сайту Центру перепідготовки зникла заява Мін'юсту, в якому переселенців називають рейдерами. Але "житлове АТО" між Мін'юстом і переселенцями триває – вже у судовій площині.

"Філософська проблема"

Копирайт изображения Tetyana Kozak
Image caption Сергій, Олена і їхні музично обдаровані діти приїхали з Євпаторії після анексії Криму. Мешкають у центрі переселенців на Каштановій,6 , де раптом виявилися борги

Але є історія й з веселішим кінцем. Жителі Донбасу, які проживають у центрі для переселенців по вулиці Академіка Курчатова, 22 (біля метро "Лісова"), змогли домовитися з керівництвом, щоб їх не виселили.

"Була проблема - нас попереджали, що ми залишаємося тут до весни, а потім будуть виселяти. Зараз нам запропонували умови, на які ми погодилися", - розказує Аня, мешканка цього центру.

Приїжджих заселили сюди в лютому 2015, а вже в серпні до мешканців почали приходити з керівництва і стали натякати, що вони живуть тут незаконно. Тоді переселенці звернулися до заступника голови району та домовилися, щоб житло їм здали в оренду.

"Нам поставили умову, що ми створюємо організацію, укладаємо договори і будемо платити. Сама оренда буде в одну гривню, а за світло та опалення будемо платити повністю", - розповідає Ганна.

У центрі живуть багатодітні сім'ї.

"Проблеми філософські - ми розуміємо, що людям потрібно допомагати, але правових підстав це робити немає", - каже Олександра Дворецька, волонтер і правозахисниця з організації Схід SOS.

Вона пояснює, що за законом, який у листопаді 2014 року підписав президент, житлом переселенців забезпечують місцеві держадміністрації. При цьому порядок цієї процедури, який уряд мав розробити ще в лютому 2015, не прописаний. Тому людей, які виїжджали ще з березня 2014 року, тобто до підписання закону про права переселенців, селили на підставі прописки в паспорті, а реєстр вели в звичайних зошитах. До того ж, на той момент не було визначено меж окупованих територій. Тобто чиновники керувалися власним розумінням ситуації.

Виселення пов'язані ще й з тим, що з переселенцями не укладали договорів, з яких було б зрозуміло, яка частина послуг платна, а яка - безкоштовна.

"Більше того, кілька місць компактного проживання закривалися через борги. Адміністрація установи не брала грошей у переселенців - не було підстави. І не могла платити зі свого бюджету. А КМДА не давала відповіді, як це можна вирішити", - говорить пані Дворецька.

Ні Мінсоцполітики, ні Координаційний штаб при ДСНС ситуацію не коментують - кажуть, що ці питання не належать до їхньої компетенції.

Новини на цю ж тему