Українські книжки не пустили на виставку в Білорусь

книжки
Image caption Білоруські митники не пропустили 175 найменувань українських видань

Автобусу з українськими книжками, призначеними для XXIII Мінської міжнародної книжкової виставки, не дозволили в'їхати до Білорусі.

У ніч проти 10 лютого - за кілька годин до відкриття виставки в Мінську - білоруські митники перекрили шлях для 175 найменувань українських видань.

"Нам заявили: ввезення поліграфічної продукції на територію Білорусії заборонено, - пояснює Тетяна Білоус, заступниця начальника управління видавничими справами Держтелерадіо України. - Хоча у нас був список літератури, призначеної для експонування на національному стенді України, завірений печаткою Держкомтелерадіо України. Було запрошення від міністерства інформації Республіки Білорусь брати участь у виставці - причому, нам запропонували на виставці площі без оплати".

При цьому український стенд на виставці в Мінську оформлений.

Але в'їдливі відвідувачі дивуються: що сталося з книговиданням у сусідній країні?

Буратіно, Незнайко, але не Жадан

Історик Олександр Пашкевич так описує у Facebook побачене на українському стенді: "Гаразд, третина стенду віддана під різні альбоми й видання з історії та етнографії України (нехай і за захмарними цінами). Але ще третя частина - російськомовні спеціалізовані медичні видання [... ], решта - російськомовні видання для дітей, перш за все, не українських, а російських авторів - "Пригоди Незнайки" Носова, "Пригоди Буратіно" Толстого".

"Нічого не маю проти цих письменників і їхніх творів, але чому саме вони представляють багату і самобутню українську культуру в Білорусі? Та ще й, схоже, за рахунок українського бюджету?", - дивується пан Пашкевич.

Найбільш наполегливим критикам експозиції українські учасники напівпошепки повідомляють, що на стенди потрапило те, що привезли в особистих сумках і валізах, а основна частина книжок не подолала білоруську митницю.

"Ми везли українських класиків, сучасних письменників, у тому числі книжки Сергія Жадана, мистецтвознавчу і наукову літературу. Ми розуміємо нинішню політичну ситуацію і акуратно підбирали цей список", - говорить Тетяна Білоус.

За словами представниці України, білоруські митники не висували до книжок і авторів жодних "звинувачень".

Білоруська практика

Кінорежисер і видавець Віктор Корзун вважає, однак, що навіть кілька "політично небезпечних" імен українських авторів могло бути достатньо для того, щоб розвернути на кордоні українську книжкову експозицію.

Image caption За словами представниці України, білоруські митники не висували претензій до книжок і авторів

"Я видавав Сергія Жадана для білоруського читача. Розумієте, Сергій Жадан - перш за все письменник, але в сприйнятті багатьох - він ще й активний український діяч. Дехто каже: антиросійський. І недопуск українського книжкового автобуса міг бути, звичайно, операцією "для галочки", але міг бути й для того, щоб показати російському сусідові: ми тут на сторожі", - говорить пан Корзун.

"Цензуру можна встановити з різних причин - у нас в цьому сенсі немає правил і закону, ми просто не знаємо, які ігри у чиновників зараз актуальні", - зауважує видавець.

Затримання друкованої продукції на в'їзді до Білорусі - апробована практика. Згідно з законом про протидію екстремізму і заради національної безпеки на кордоні періодично конфісковують книжки, брошури, журнали, видані в межах країни або за кордоном, але написані з критикою білоруської влади і президента Лукашенка. Видання, які потрапили на експертизу через підозру в екстремізмі, вкрай рідко отримують "виправдувальний вирок".

Жанна Литвина, член правління Білоруської асоціації журналістів, згадує, що саме "за екстремізм" спалили 45 примірників альбому "Прес-фото Білорусь", і іронізує: автобус з українськими книжками ще вчасно розвернувся.

"Систему інформаційної безпеки білоруська влада вибудовує за принципом: усе, що не відцензуровано, що не проконтрольовано, що не вписується в тутешню систему ідеологічних догм, підлягає забороні. Абсурдно і прикро те, що сталося з українськими книгами. Тим більше, що на одному з виставкових стендів - антиукраїнська по суті книжка Сергія Глазьєва "Українська катастрофа: від американської агресії до світової війни?" і "Київ Капут" Едуарда Лимонова", - зауважує Жанна Литвина.

Без скандалу

Публічних обурень з приводу книжкового інциденту на кордоні в Мінську не чути.

Image caption У грудні 2015 року в бібліотеку української літератури в Москві приходили з обшуками

Посольство України в Мінську за три дні експозиції не помітило дивацтв з національним стендом своєї країни.

Тетяна Білоус, яка брала участь в урочистому відкритті XXIII Мінської міжнародної книжкової виставки-ярмарку, розповідає, що в четвер для привітання і обговорень до українського стенду підходили міністри інформації та закордонних справ Білорусі.

"Я не вважала за потрібне завантажувати цих людей, наших друзів, цією проблемою. Вважаю, ми самі десь винні - не підстрахувалися. Минулого року нам вдалося вирішити подібну проблему дзвінком митникам з міністерства інформації Білорусі і їхнім листом, - каже Тетяна Білоус. - Ми обов'язково будемо брати участь у наступній виставці. У нас теплі відносини з організаторами, для нас роблять дуже багато, і не хотілося б ці відносини зіпсувати".

А білоруські митники демонструють, що зайняті вже черговими невідкладними справами.

У прес-центрі білоруського Державного митного комітету пообіцяли з'ясувати і пояснити, що ж сталося з українськими книжками на білоруському кордоні. Ввічлива співробітниця попросила почекати і записала мій номер телефону - щоб передати інформацію якомога швидше.

Але так і пішла на вихідні, до вечора п'ятниці не відгукнувшись і не передзвонивши.

XXIII Мінська міжнародна книжкова виставка-ярмарок закінчиться 14 лютого.

Новини на цю ж тему