Київ - не Париж: як руйнуються історичні пам'ятки

бкдинок
Image caption Будинок на Великій Житомирській 32 побудований у 1911-1912 рр. у стилі модерн

Біля будинку по київській вулиці Великій Житомирській, 32, стоїть гарно вдягнений чоловік років 50 і уважно роздивляється табличку на будинку.

- Красивий будинок, правда? – кажу йому, щоб почати розмову. Чоловік виявляється іноземцем і не розуміє запитання.

- Питаю, чи подобається вам будинок, – повторюю англійською. - А ви звідки?

- Я з Франції. Кілька днів уже тут. Будинок дуже гарний, шкода, що розвалюється. Я помітив, у вас багато таких.

Image caption Особливістю будинку є ліпнина на фасадах - над проїздом гілки каштанів зображені в переплетенні двох змій

"У мене душа болить за будинок зі зміями та каштанами на Великій Житомирській 32, – емоційно каже Олена Єскіна, громадська діячка і колишня депутатка Київради. - У судовому порядку управління охорони культурної спадщини намагається з власника стягнути 170 тис грн за доведення до стану руйнації, а земельна комісія при цьому виділяє земельну ділянку під цим будинком".

Власник будинку відмовився коментувати ситуацію телефоном та електронною поштою.

Вона стверджує, що за усталеною практикою, якщо власник будівлі отримує земельну ділянку під нею, то він зможе знести будинок і звести новий.

Після обвалу аварійного будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 12-14 у лютому, де загинули двоє людей, пані Єскіна писала у своєму Facebook, що цієї трагедії можна було уникнути. Але той будинок не останній в Києві у черзі на знищення. Тоді ж вона згадала про пам'ятку архітектури ХХ ст. - будинок з каштанами та зміями на Великій Житомирський.

Активістка зараз працює над реєстром пам'яток, які, за її словами, свідомо доводяться до руйнування: наразі вона нарахувала десь 50 таких об'єктів.

1 700 грн штрафу

За підрахунком столичного управління охорони культурної спадщини, у Києві близько 3 500 об'єктів культурної спадщини. Щонайменше 64 з них у поганому чи аварійному стані.

"Найголовніша проблема в тому, що власник свідомо чи несвідомо доводить до цього, - каже голова управління Сергій Груздо. - Свідомо, коли власнику вигідніше знести будинок і звести на його місці новий. Несвідомо - коли у власника немає грошей".

За законом, відповідальність за стан і збереження історичних будинків несе власник. Управління стежить за станом об'єктів культурної спадщини і накладає штрафи за правопорушення.

"А нас в управлінні чотири інспектори. - Скаржиться пан Груздо. - Навіть якщо інспектор один піде на об'єкти, а по одному вони зазвичай не ходять, йому потрібно більше двох років, щоб просто усе обійти".

Найсуворіше покарання за недбале ставлення до будинку і його руйнацію - примусовий викуп. У такому разі держава викуповує об'єкт у власника і повертає його у державну власність.

Image caption На протиаварійні роботи в садибі Мурашка потрібно 6,5 млн грн, місто виділило поки що 3 млн

"Так сталося з будинком Мурашка, наприклад. Але сам процес дуже складний і тривалий. І тут постає питання, що потім державі з цим будинком робити. Це має бути інвестиційний проект чи щось подібне, це ж усе гроші. Але це вже не функція нашого органу", - пояснює Сергій Груздо.

Головний механізм впливу управління на власників історичних будинків - штрафи.

Розмір штрафу залежить від ступеню завданої будівлі шкоди і становить 1700, 17 тис. або 170 тис грн. "Більшість власників штрафів платити не хочуть. Люди дуже часто подають до суду. У нас зараз більше 80 судових справ, а юрист один", - каже Сергій Груздо.

До того ж, за словами голови управління, знайти власника об'єкта, який і має сплатити штраф, не так вже і легко: "В реєстрах інформація є не завжди".

На думку Олени Єскіної, відповідальність за збереження об’єктів культурної спадщини лежить на правоохоронних органах, в тому числі на Нацполіції. Адже, на її думку, до зловживань стимулює безкарність як чиновників, так і власників будинків.

"Вже кілька разів було таке, що я викликаю працівників правоохоронних органів і управління охорони культурної спадщини на об’єкт, який знищується. Віддаю їм в руки працівників, які проводять незаконні роботи на цьому об’єкті, а потім мені надходить відповідь, що для відкриття кримінальної справи немає підстав", - стверджує активістка.

За даними Олени Єскіної, більшість робіт в історичних будинках, чи то ремонтних чи будь-яких інших, проводяться без відповідних державних дозволів.

Реставрація або обвал

"Об'єкти культурної спадщини підлягають виключно реставрації, – каже виконувачка обов'язків головного архітектора Києва Анна Бондар. - Це коштовний процес, який не кожен орендатор чи власник хоче і може потягнути".

Реставраційні роботи дорожчі за реконструкцію і зведення будинку з нуля. Фактично це відновлення будівлі у її первинному вигляді або у вигляді, в якому вона була у певний історичний період.

Image caption Добре відреставровані будинки – це будинки, викуплені великими компаніями, для яких знаходитись в історичній будівлі – частина іміджу

Реставрація також передбачає роботу з архівними матеріалами, написання історичної довідки по будинку, підготовку проекту реставрації та інших документів. Окрім того, для проведення реставраційних робіт потрібні особливі спеціалісти, матеріали й технології.

"У нас немає механізмів зробити так, щоб це було вигідно", - стверджує пані Бондар.

На думку архітектора, щоб власнику чи орендарю було вигідно реставрувати об'єкт, держава має запропонувати йому якісь преференції. Наприклад, податкові пільги чи умовну вартість оренди, як це практикують у Європі.

Робота з охорони і збереження культурної спадщини має бути системною і вестися як на рівні міської ради, так і на рівні районів міста, які мають спілкуватися з власниками будинків, каже пані Бондар. Такого, за її словами, зараз немає.

Мапа архітектурної спадщини

У жовтні минулого року директор екскурсійного бюро "Захоплюючий Київ" Арсеній Фінберг опублікував петицію до Київської міськради з вимогою оберігати історичні пам'ятки в Києві. Петицію підписали понад 10,5 тис. людей.

Активісти вимагають від міської ради створити у відкритому доступі офіційний каталог з усією інформацією про пам’ятки архітектури і дозволи, які видавались на кожен об’єкт. А потім вимагатимуть від державних органів реагувати на кожне порушення.

"Чинний закон про охорону історичних пам'яток не досконалий, але зовсім непоганий. Інша справа, що його зовсім не виконують", - каже пан Фінберг.

Наразі петицію розглядає Київрада. Тим часом, щоб осягнути повну картину проблеми, Арсеній разом зі 100 волонтерами розробляють сайт з фотографіями й інформацією про стан історичних будинків у Києві.

Це і є Київ

"Верхнє місто, або Поділ, або схили - це і є Київ. Заради цього архітектурного середовища сюди приїжджають туристи", - каже Анна Бондар.

Image caption Будинко на вул. Іллінська, 14 на Подолі ще 10 років тому мав охоронну табличку, зараз він руйнується, а приватний власник його продає

Щоб покращити ситуацію, архітектори розробили програму "Київ самобутній", яка передбачає, в тому числі, історичну регенерацію Подолу і його розвиток як туристичного центру.

На Подолі найбільша щільність історичних будівель - в місті - 398 об'єктів.

"Початок – це благоустрій Контрактової площі і перетворення її на якісну пішохідну площу, поєднану з пішохідною вулицею Сагайдачного з традиційними для європейських міст сувенірами, ресторанами, музейчиками" - пояснює пані Бондар.

Проект досі не стартував, "бо ніхто не розумів, як його втілити", - відверто каже вона.

Проте зараз, за словами архітекторки, німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ хоче втілити на Подолі так званий проект інтегрованого розвитку. І якщо все вийде, то Анна Бондар сподівається, що власники пам'яток архітектури зрозуміють цінність своєї нерухомості і почнуть вкладати в неї гроші.

Тим часом туристів зараз, за словами архітектора, в столиці дуже мало: "Хоча кажуть "туристичне місто". Але дослідження показують, що ми не Париж, а хотілося б бути".

Новини на цю ж тему