"Таємна в’язниця СБУ": версії очевидців

наручники Копирайт изображения AFP
Image caption Люди, які розповіли про перебування в "таємних в'язницях СБУ", підтримують сепаратистів "ДНР"

Українська влада звільнила 13 людей, які заявляли про те, що їх викрали і незаконно утримували в "таємній в'язниці" в харківському управлінні СБУ, кажуть правозахисники з Amnesty International та Human Rights Watch.

Вони стверджують, що звільнення відбулося після того, як минулого місяця оприлюднили доповідь "Тебе не існує: Свавільні затримання, насильницькі зникнення та тортури на сході України".

У цьому документі йшлося про те, що і українська влада, і проросійські сепаратистські сили місяцями незаконно утримують цивільних, а до більшості з них застосовувалися тортури або по-іншому порушувалися права людини.

Правозахисники вже опитали кількох людей з числа нещодавно звільнених та припустили, що щонайменше п'ятьох осіб, з яких двоє є громадянами Росії, досі таємно тримають під вартою.

Ці дані Amnesty International та HRW передали головному військовому прокурору України Анатолію Матіосу. Інформацію з доповіді "Тебе не існує" він отримав ще перед її публікацією. Тоді він пообіцяв особисто проконтролювати розслідування таємного тримання під вартою.

СБУ заперечує звинувачення правозахисників. Там стверджують, що ніякої таємної тюрми у Харкові відомство не має.

В’язень, який вивішував прапор "ДНР"

Микола Вакарук – трохи блідий чоловік зі шрамом на голові та деформованим носом. 34-річний мешканець Українська - невеликого шахтарського містечка на контрольованій Києвом частині Донецької області - один з небагатьох звільнених, хто погодився відкрито розповідати про своє утримання.

Микола каже, що його викрали з дому 9 грудня 2014 року і звільнили за понад півтора року, 25 липня 2016-го. Коли звільняли, продовжує він, наказали не розповідати про таємне ув'язнення в СБУ та погрожували наслідками.

Причина такого викрадення, за його словами, проста – "за погляди, які я не приховував".

"Був Ленін. Я з дитинства йому квіти носив. Виходжу якось - а Ленін уже без голови, - розповідає Вакарук про 2014 рік, коли у місті стояли добровольчі батальйони. - Мене їхня поведінка стала обурювати. Літали над містом світлошумові, діти лякаються. Війни немає, а вони стріляти починають".

Вакарук був серед тих, хто вішав прапор "ДНР" у місті. Але каже, що на "референдум" не ходив – була зламана нога.

На сайті "Миротворець" є ім’я Вакарука – він позначений як "сепаратист та пособник терористів, інформатор, позивний "Нога".

Копирайт изображения Getty

Але під час затримання, за версією Вакарука, йому показали роздруківки його телефонних розмов із двома хлопцями, які виїхали до Донецька. Знайомі цікавилися, як у місті справи. Один питав, чи не може він заїхати й перевірити, як його мама у Селідовому. Про війну не говорили. Про те, що хлопці зараз "бійці Мотороли", дізнався від силовиків.

Він твердить, що до нього прийшли люди у балаклавах, в чорній формі без шевронів та без посвідчень.

"Вже стемніло. Стукіт у двері. Я прихворів, температура, лежу. Старший син 14 років тоді підбіг до дверей. Кажуть, міліція, відкрийте", - згадує він.

Вдома, за його словами, почали шукати обріз та знайшли дозволений пістолет під патрон Флобера, який одразу конфіскували. Також, як він стверджує, забрали барсетку з гаманцем, телефоном та документами.

За словами Вакарука, у гаманці було три тисячі доларів, які він начебто відсудив у шахти, де працював до 2009 року та отримав травму під час аварії.

Зараз у чоловіка інвалідність другої групи – у голові залізна пластина. Гроші, каже Вакарук, забрали. Зі словами "вам вистачить" віддали лише 500 гривень дружині, яка прийшла додому.

Після цього жінка і двоє дітей нічого не чули про Миколу більше року, каже він. А його самого повезли до Покровська, де, за його словами, намагалися "вибити" зізнання у сепаратизмі. При цьому уточнили, куди не можна бити, тому що знали про його інвалідність. В результаті, каже він, били по спині і нирках.

"Мене 10 грудня почали буцати з восьмої ранку до четвертої вечора. Потім почув, як кричить Ріта", - чоловік каже, що з ним "взяли" одну знайому жінку з Українська.

Микола каже, що погодився розповісти те, що від нього вимагають, після запитання: чи хоче він, щоб так кричала його дружина.

"Зараз напишеш, що тобі скажуть. Потім все запам'ятаєш і розкажеш на камеру", - нібито сказали йому у Покровську.

Після цього, каже він, його відвезли до Краматорська, де він просидів у камері до 15 грудня, але його вже не били. Потім - тільки за повідомленнями навігатора по дорозі він здогадався, що його відвезли до Харкова.

У камері, куди його помістили, було 13 чоловік, згадує він. Серед них були й місцеві, які знали, де саме вони перебувають.

"Там битком набиті камери – сепаратистами або просто схопленими. Чекають обміну", - згадує Микола.

Умови перебування у тій тюрмі були непогані. За словами Вакарука, там стояли двоповерхові ліжка, пізніше з’явилась постільна білизна.

Чоловік вважає, що керівництво тюрми побоювалось перевірок, тому намагалося покращити умови перебування в’язнів.

З тієї ж причини людей кілька разів переховували. Спочатку в кабінетах тієї самої будівлі – це було начебто у лютому 2016 року. У квітні, щоб перечекати ймовірну перевірку, людей вивозили машинами в район Холодної гори у Харкові, щоб перечекати ймовірну перевірку. У травні в’язнів виводили до сусідньої будівлі, де був тир СБУ та бомбосховище. Звідти Вакарук взяв із собою гільзи – він їх також продемонстрував.

Під час його перебування у тюрмі, каже Вакарук, йому зробили операцію та видалили нирку, яку нібито відбили під час побиття у Покровську.

Він називає лікарні, в яких його нібито обстежували, а в обласному клінічному центрі урології та нефрології, де, стверджує Вакарук, його оперували, він утримувався в окремій палаті, прикутий до ліжка наручниками та з постійною охороною. Тут він нібито лежав під вигаданим ім’ям – Іванов Сергій Петрович - і на доказ цього демонструє рентгенівські знімки, зроблені на ім’я Сергія Іванова.

Копирайт изображения unian

За словами Вакарука, ув’язнених використовували для обмінів полоненими з самопроголошеними "ДНР" та "ЛНР". Він стверджує, що його не хотіла міняти українська сторона.

Наприкінці липня цього року Вакарука та ще п’ятьох в’язнів раптово звільнили – вивезли машиною та відпустили на трасі десь між Краматорськом та Дружківкою.

Він розповідає, що потім його підібрали родичі Віктора Ашихіна, 59-річного чоловіка з того ж Українська, який нібито також був з ним у тюрмі СБУ.

Після повернення Вакаручка поліція закрила справу про його зникнення, каже він. Вакарук говорить, що у справі слідчий просто написав замість нього: "Хто мене викрав, не знаю. Але не маю претензій. Де утримувався, не знаю".

Зараз чоловік не планує їхати з Українська.

"Чому я своє місто повинен залишати? Я тут народився, у мене тут батьки поховані - у мене батька не стало, поки мене тут не було. Це моє місто", - каже він.

Нещодавно він купив собі машину – сріблясту вживану "десятку". Гроші взяв з державної пенсії, яка "накапала" за час його відсутності.

Своїх політичних поглядів Микола Вакарук не приховує.

"Сподіваюся, зміниться уряд, або інший вектор буде - в бік Росії. Чому Майдану можна, а Донецьку не можна?" – запитує Вакарук.

В’язень, який воював за "ДНР"

Правозахисники стверджують, що СБУ працює за двома схемами: людей викрадають або, як Вакарука, з дому, або під стінами суду чи СІЗО після звільнення.

Так могло статися із мешканцем Запоріжжя 37-річним Дмитром Корольовим.

За президентства Леоніда Кучми, каже чоловік, він був співробітником спецпідрозділу внутрішніх військ. Потім - пішов служити до кінної міліції. Останніми роками влаштувався на цивільну роботу, працював в магазині будматеріалів керівником відділу реклами.

Після початку бойових дій на Сході йому прийшла повістка з військкомату. Однак чоловік вирішив натомість поїхати до "ДНР" - "захищати там людей".

"Мені не подобалося, що творилося в країні. Я не підтримую Майдан - це силовий переворот", - пояснює він свою мотивацію.

У невизнаній "ДНР", розповідає він, спочатку планував охороняти громадський порядок в місті, але у підсумку потрапив до батальйону "Восток". Згодом стояв на позиціях на Саур-Могилі - місці активних бойових дій влітку 2014 року.

Дані Корольова є на сайті "Миротворець". Там немає його фото, але вказані ім’я та прізвище, адреса, та те, що він учасник незаконного формування "Восток" із позивним "Король".

"Я не за "ДНР" воював, а за Україну, проти кровопролиття. Щоб не захоплював все "Правий сектор", - пояснює свої дії Корольов.

Незабаром Корольов приїхав у Запоріжжя, щоб провести час із жінкою, але, каже він, "застряг". Влаштувався на роботу, почав збирати гуманітарку, яку відправляв цивільним, які залишилися в Донецьку.

А взимку його заарештували. Поки йшло слідство та суд - сидів у СІЗО. Після рішення суду і звільнення з СІЗО, стверджує він, його мали обміняти.

Однак, за його версією, на виході з СІЗО його зустріли двоє у цивільному, посадили в машину та відвезли до Харкова, до тієї харківської тюрми СБУ, існування якої українські силовики офіційно відкидають.

Копирайт изображения AFP
Image caption Звільнений Дмитро Корольов воював у батальйоні "Восток"

"Вони сказали, що зі мною хочуть поговорити в Харкові з приводу обміну, а потім повезуть додому... Мене більше заманили туди обманом, а не силовим методом", - каже Корольов.

Насильство до нього ніде не застосовували, каже він.

Як і Микола Вакарук, Корольов каже про те, як людей возили на обміни та переховували від перевірок.

Копирайт изображения AFP

"Коли я тільки приїхав, там були всі камери повні, близько 50 чоловік. У камері по 16 людей. Потім частина людей їхали на обмін, випускали або переводили в СІЗО і садили", - розповідає Корольов, який не потрапив до жодної групи обміну. Пояснює це тим, що є професійним військовим, а українська сторона "не хотіла віддавати спеціалістів".

Зараз, коли його відпустили, він все одно продовжує відчувати себе заручником та побоюється, що його знову спровокують та посадять.

"У мене був будинок, робота престижна, сім'я і мені не потрібен був цей Майдан, - каже колишній бойовик. - Я пішов з почуття патріотизму, бо розумів, до чого це все докотиться".

У своїх бідах він звинувачує керівництво країни.

"Прийшов новий президент і каже "жити по-новому". У мене забрали будинок, сім'я моя розпалася, роботи немає і сиджу я в тюрмі - ось це дійсно називається жити по-новому", - жаліється Корольов.

СБУ заперечує

Після оприлюднення даних про звільнених осіб Amnesty International та Human Rights Watch вимагають від української влади ретельного розслідування.

Копирайт изображения Reuters
Image caption В СБУ заперечують наявність "таємних в'язниць" й обіцяють все показати правозахисникам

СБУ заперечує звинувачення на свою адресу.

У спецслужбі резюмують: у подібних звітах постійно повторюється та сама інформація, "яка ніяким чином не підтверджується", але її не виправляють.

"Я одразу ж зв'язався із нашим регіональним керівником у Харкові, який мені ще раз підтвердив те, що ніякої таємної тюрми СБУ в Харкові немає", - повідомив Олександр Ткачук, керівник апарату СБУ.

За його словами, "таємнича в’язниця СБУ", яка фігурує у доповіді, насправді є "сектором із забезпечення досудового слідства".

"Те, що в цьому приміщенні проводяться допити, звичайно, означає, що велика кількість затриманих побувала у цій будівлі і на адресу саме цієї будівлі постійно лунають звинувачення, що це - таємна тюрма СБУ", - каже керівник апарату СБУ.

Він стверджує, що людей там не утримують, а лише допитують затриманих за рішенням суду.

Утім, на пряме питання про можливість існування "таємних тюрем" пан Ткачук відповів: "В нашому житті нічого немає неможливого, на жаль. Поки ми говоримо про те, що ми будемо дуже ретельно ці дані перевіряти".

Щодо конкретних ситуацій названих правозахисниками людей, які розповіли свої історії, пан Ткачук пообіцяв "розібратись".

"Голова дав доручення, й ми зараз працюємо над тим, щоб розібратися у цих конкретних звинуваченнях, перевірити та з'ясувати, що там правда, а що ні", - заявив пан Ткачук.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Правозахисники передали матеріали щодо "таємних в'язниць" головному військовому прокурору Анатолію Матіосу

Окрім перевірок, в планах спецслужби - відкрити двері харківського СБУ для громадськості та ЗМІ, щоб "дати людям можливість переконатися, що там немає нічого такого, про що лунають звинувачення".

Також Ткачук повідомив, що голова СБУ Василь Грицак прийняв "безпрецедентне рішення" - на вимогу делегації підкомітету ООН із запобігання тортур, яка прибуде з візитом в Україну 5 вересня, надати їй можливість відвідати майже будь-яке приміщення СБУ.

Минулого разу ця делегація приїздила до України у травні. Тоді вона завершила візит достроково, заявивши, що українська влада не надала її членам доступу до пенітенціарних установ, які ті насправді хотіли відвідати.

У Києві пояснили: місію ООН не допустили, бо у її складі був росіянин.

Новини на цю ж тему