Андрій Демчук: паралімпійці жертвують здоров’ям

Копирайт изображения Reuters

Поміж десятків українських чемпіонів ХV літньої Паралімпіади фехтувальник на візку Андрій Демчук запам’ятався по-особливому. Після перемоги він на повні груди виконав національний гімн і присвятив свою медаль українським воїнам, зокрема двом друзям, які загинули на Сході.

"Сподіваюся, ця погань піде з України", - сказав зі сльозами на очах 28-річний львів’янин.

У дитинстві він займався футболом і баскетболом. Однак розвинути захоплення не зміг через хворобу.

"Від народження в мене одна стопа була більшою за іншу. З часом це почало впливати на здоров’я, через те, що в одного боку тіла була більша потреба в крові, неправильно працювало серце, - каже спортсмен. – Хвороба мене "їла", і в 19 років ногу довелося ампутувати. Ампутації уникнути, мабуть, було можна. Але я вже не міг повноцінно жити. За два роки до ампутації я пересувався лише в шльопанцях".

"Пролунає жорстко, але втративши ногу, я зажив краще, - веде далі Андрій Демчук. – Хоча, звичайно, пересування на протезі створило чимало додаткових проблем. Тому намагаюся заробити грошей, щоб купити якісніший протез".

Тоді в житті Демчука з’явилося фехтування.

"Особливого вибору й не мав, - каже він. – Для мого виду порушення опорно-рухового апарату у Львові існувала лише стрільба з лука і настільний теніс. Оцінивши риси свого характеру, вирішив зупинитися на фехтуванні як динамічному, швидкому, інтелектуальному виді".

Копирайт изображения Reuters

До Паралімпіади в Ріо-де-Жанейро Демчук тричі був чемпіоном Європи (двічі – в особистій першості, одного разу – в команді), двічі – чемпіоном світу в командній першості у фехтуванні на шаблі, а ще тричі ставав бронзовим призером мундіалів.

Ігри в Ріо – другі в кар’єрі. Чотири роки тому він виступав на Паралімпіаді в Лондоні, де поступився в 1/8 фіналу у фехтуванні на рапірі, а у шпазі дійшов до чвертьфіналу.

"Коли їхав до Ріо, розраховував, що як чинний чемпіон Європи можу поборотися за місце в трійці, - каже Демчук. – На Паралімпіаду пробилися 12 спортсменів, тоді як у світовому рейтингу налічується близько 140 фехтувальників. Серед суперників у мене було чотири представники Азії, зовсім не потрапили в Ріо представники Америки. Відбір був жорстким, його горнило пройшли найтоповіші. Програти можна було будь-кому".

"Недопуск до участі на Паралімпіаді росіян не посприяв мені ніяк, - пояснює він. – Їхній шабліст відібрався, але основним конкурентом його б не назвав. Річ у тім, що росіянину бракувало досвіду, на міжнародному рівні він виступає три чи чотири роки. Замість представника Росії поїхав італієць Алессіо Саррі. Виходить, молодого і голодного замінив досвідчений боєць із 15-річним стажем виступів на найвищому рівні".

"Намагався заспокоїтися і зайвий раз себе не накручувати, - ділиться спортсмен останніми хвилюваннями перед стартом. – Змушував себе поставитися до Паралімпіади як до звичайних міжнародних змагань. Відволікався, грав у Play Station, більярд, прагнув думати про фехтування якомога менше... і тренувався".

У групі український фехтувальник потрапив на китайця Жанцуаня Тяна, якого досі не перемагав ніколи. З рештою опонентів він фехтував на рівних. Тяна Демчук переміг у першому ж бої, а слідом за ним здолав двох представників Гонконгу і грека Герасімоса Пиларіноса-Маркантонатоса, якого теж вважав для себе непростим суперником.

У групі Андрій Демчук програв лише французу Людовіку Лемоену, але до чвертьфіналу вийшов і там переміг іншого представника Франції Ромейна Нобла. У півфіналі Демчук знову переміг китайця Тяна, а у фінальному поєдинку - здолав угорця Ріхарда Освата.

А потім були миті, які для кожного спортсмена є найбільш бажаними і хвилюючими одночасно.

"Їхав боротися за призове місце, - каже Андрій. – Не для грошових винагород чи якихось бонусів, які, звісно, теж приємні. Але головною мотивацією все ж була нагода здобути нагороду. То найвищий щабель, якого може досягти людина в спорті. То та мрія, яку я здійснив. Але сподіваюся, що повторю свій успіх ще неодноразово".

"Через спорт маю змогу проявляти свою громадянську позицію. Можливість представляти честь України тішить і мотивує найбільше, - розповідає чоловік. - Гімн я виконую завжди, з кулаком або долонею на серці, адже це наш славень, те, що може мене змусити навіть пустити сльозу. Свою країну любив і буду любити".

Копирайт изображения Reuters

Успіхи українських паралімпійців у Ріо новоспеченого чемпіона не дивують.

"В Україні є складові, які доводять, що продемонстрований нами на Паралімпіаді результат є заслуженим, - вважає Андрій. – Досконало працює збудована командою президента Національного паралімпійського комітету Валерія Сушкевича система. По-друге, спортсмени розуміють, яка зараз у нас в державі ситуація, тому не лише викладаються на повну, а намагаються доводити, що ми сильні й непереможні".

"Моя думка стосовно паралімпійського руху комусь може не сподобатися, - каже спортсмен. – Вважаю, що ці змагання задумувалися для реабілітації людей з інвалідністю. Але на сьогоднішній день - то вже повноцінно професійний спорт. Зі своєю специфікою, звісно. Але це вже давно не реабілітація. Як там кажуть? "Фізкультура – сила. Спорт – могила?" Так ось, паралімпійці теж жертвують здоров’ям заради високих результатів. Якби стороння людина зайшла під час Паралімпіади в олімпійське селище, вона б не побачила там людей із певними вадами, радше різнопланових бійців за власне здоров’я і життя. Тут величезний контингент людей, які змінюють світогляд на 360 градусів".

За два дні до старту Демчук на своїй сторінці у Facebook розмістив знімок, на якому він у тому самому селищі сидить за монітором і дивиться футбол, матч за участю улюблених львівських "Карпат". Кропивницькій "Зірці" львів’яни тоді програли 0:1.

"Карпати" - то мій біль, - каже Андрій. – Без великих фінансових вливань і правильного менеджменту діла не буде. Бо зараз команда старається, бореться, але рівень гравців тим завданням, які перед ними ставляться, не відповідає".

Зрештою, не спортом єдиним. Демчук викладає в Національному університеті "Львівська політехніка" і вважає це своєю основною роботою.

Рік тому він отримав ступінь кандидата технічних наук.

"Навчанню студентів і науковій роботі приділяю чимало часу, - розповідає Демчук. – Для перемикання уваги від фехтування - це дуже важливо. Ще одна вища освіта у мене пов’язана зі спортом. Після завершення кар’єри спортсмена, можливо, розпочну тренерську діяльність. Наразі ж спорт не вважаю роботою. То захоплення, яке приносить певний прибуток. На мінімальному рівні завдяки заняттям фехтуванням своє з дружиною життя забезпечити можу. Звичайно, то не ті кошти, на які можу дозволити щомісяця купувати побутову техніку, але на повсякденні витрати вистачає".

З Орестою Андрій одружений вже три роки. Власне, свої найбільші життєві мрії він пов’язує саме з сім’єю.

"Раніше боявся, що мрія стати чемпіоном Паралімпіади може стати нездійсненною, - каже спортсмен. – До того, щоб її реалізувати, йшов дуже довго. Тепер мрію про те, щоб живі-здорові були мої батьки, дідусь і бабуся, щоб багато діточок народила дружина. А я хочу жити так, щоб була змога і себе забезпечити, і допомагати іншим людям. Хоча найперше хочеться, щоб Україна була вільна і незалежна від усіх. Не хочеться траншів МФВ, ліпше б наша держава могла комусь допомагати".

Копирайт изображения Reuters

Демчук займається благодійністю і волонтерською діяльністю. Але воліє цього не афішувати. Каже, що постійно відвідує в львівському госпіталі військових, які під час бойових дій на Сході втратили кінцівки.

"Мав там багато розмов, - зітхає Андрій. – Чув з уст хлопців, які втратили руки чи ноги, мовляв, ліпше б мене там вбили. Але виглядає, що їх турбує не стільки те, що трапилося, що доведеться жити іншим життям, скільки той факт, що не завжди відчувається підтримка держави. Особливо це стосується бійців добровольчих батальйонів. Також хлопців пригнічує контраст, що поки там триває війна і гинуть люди, тут веселяться, ходять на концерти"

"Держава має назвати речі своїми іменами: це не АТО, а війна. А раз це війна, то влада має відповідним чином поводитися і забезпечувати наших захисників усім необхідним", - вважає паралімпійський чемпіон.

Новини на цю ж тему