Свято і бізнес: до Умані з’їхалися хасиди

Хасид в Умані
Image caption Цього року до Умані приїхала рекордна кількість хасидів - понад 30 тис.

“На початку цього року ми стаємо перед Богом і він судить цілий світ, не тільки євреїв, а усіх нас. Раббі Нахман з Брацлава сказав усім євреям зібратися тут, щоби бути ближче до Бога”, - розповідає сорокарічний Моша, який приїхав з Ізраїлю до Умані на Рош Гашана.

Це свято, яке називають єврейським новим роком, прив’язане до місячного календаря і припадає цього року на 2-3 жовтня.

Віряни переконані, що святий обов’язок євреїв з усього світу, які сповідують хасидизм – консервативну течію юдаїзму - хоча б раз за життя відвідати могилу рабина Нахмана. Правнук засновника хасидизму похований в Умані, яка протягом останнього десятиліття перетворилася на місце паломництва хасидів. Особливо багато прочан приїжджають сюди саме на Рош Гашана.

На сьогодні в Умані, за інформацією місцевої поліції, перебуває 31 тисяча паломників - рекордна для міста кількість. Торік на могилу праведника приїхали 30 тисяч вірян, а роком раніше - 20 тисяч.

Прочани з’їхалися з понад 20 країн - Ізраїлю, США, Франції, Канади, Аргентини, Великої Британії, Німеччини. Переважно чоловіки, бо Рош Гашана – чоловіче свято. Жінки приїздять на могилу рабі Нахмана в інші місяці.

“Раббі Нахман сказав, що якщо ти приїдеш сюди на Рош Гашана, я зможу тобі допомогти. У цей день закінчується лінія життя та смерті. Наступні десять днів Бог судитиме усіх: кому жити далі, а кому – ні”, - пояснює Моша.

Хасиди відзначають початок нового року святковою вечерею. На Рош Гашана на столі, передусім, мають бути солодощі, адже, за словами Моші, початок року має бути солодким.

Особливою їжею у ці дні є яблука та мед. Мейрові Абенсону, який приїхав з Ізраїлю, дуже подобаються фрукти, вирощені в Україні.

Image caption Батьки прочанина Мейра Абенсона емігрували до Ізраїлю з СРСР

Чоловік живе і харчується у наметовому таборі неподалік могили раббі. Каже, що щороку приїздить до Умані саме на Рош Гашана. Трохи розмовляє російською мовою. Його мама - киянка, а батько - з Вільнюса. Ще за часів Радянського Союзу вся родина емігрувала до Ізраїлю.

“Вілла”

До Умані хасиди з аеропортів приїжджають автобусами й таксі. Кінцевим пунктом є невелика автостанція, нещодавно облаштована спеціально для паломників. Звідти вони розходяться по квартирах і готелях. За окрему платню місцеві розвозять їхній багаж на візках.

Уманська пенсіонерка пані Тетяна стоїть на автостанції із саморобною табличкою з написом “Villa”. Каже, що перший рік здає кімнату у власному будинкові. Обладнала помешкання з окремим входом і зручностями.

Прочекала на квартирантів на автовокзалі півдня – безрезультатно. Зібравшись іти додому ні з чим, жінка з сумом проводить поглядом двох паломників, які несуть надувний матрац і шматок брезенту: “Ой, ну це сьогодні з теплом пощастило, а завтра що? Дрижаки будуть ото попід кущами ловити?”

Доларовий базар

Мікрорайон, де розташована могила цадика Нахмана і де зосереджено найбільше паломників під час святкування, в народі отримав назву Маленький Ізраїль.

На час паломництва основна валюта в Маленькому Ізраїлі – не гривня і не шекель, а американський долар.

Щороку місцева інфраструктура розростається. Лише цього року тут виріс цілий комплекс із кількох багатоповерхових готелів на сім тисяч місць. Найдорожчий із них – “Хошен”, де одномісний номер коштує від 300 до 500 доларів на добу, розповідає місцевий таксист Сергій.

У приватному секторі чи хостелі без особливих зручностей усе коштуватиме значно дешевше - 80-150 доларів за весь період перебування, від п’яти до 12 днів.

Арія Лейб і Йошая приїхали з Британії. Хлопці навчаються в Ізраїлі - студіюють Талмуд. Розповідають, що саме на юдейський новий рік Бог записує в спеціальну книгу тих, хто житиме, і тих, хто помре. Тому, хто серйозно ставиться до Рош Гашана, всевишній допоможе, кажуть майбутні магістри філософії.

Йошая з друзями винаймає в Умані квартиру. Арія не має постійного прихистку, тож ночує щоразу в іншому помешканні, куди запросять нові друзі.

Поруч зі святими місцями - базар, на якому місцеві й приїжджі, з тих же вірян, торгують усім, що продається.

Житель Умані Олександр повертається з базару з величезною сіткою з картоплею. Він місцевий, тому купує продукти у знайомих продавців за звичною ціною. “Оце картоплі купив по чотири гривні. А яйця стали по 25 гривень, бо хасиди приїхали, а були набагато дешевші до цього. Усе стає у два рази дорожчим”, - бідкається чоловік.

На базарі майже все коштує від п’яти доларів. За один долар можна купити хіба що пляшку “мінералки”.

Особливим попитом користуються хутряні шапки. Чим пухнастіша, тим бажаніша.

“Для чого вона вам?” - запитую паломника.

“На сувенір. А зранку тут носитиму, бо трохи холодно, особливо після ночі. Не те що у нас в Ізраїлі”, - відповідає.

Image caption Основна готівкова валюта на час паломництва - долари США

Місцеві розповідають, що прочани беруть на сувеніри все, що є на базарі. Добре розходяться іграшки. Кілька чоловіків несуть рожеві коробки з китайськими ляльками. Напевно, для донечок, які чекають їх на батьківщині.

Ізраїльські поліціанти

“Хороші, миролюбні люди - особливо ті, які приїжджають з Європи та Америки”, - ділиться враженнями таксист Сергій.

“Щоби навести лад у тому, як співіснують паломники й уманці, потрібно думати на найвищому рівні двох держав - України й Ізраїлю”, - чоловік переходить до стратегічного планування.

Про те, що лад наводити треба, знають і в міській раді. Там розповідають, що велика кількість людей на маленькій території додатково навантажує інфраструктуру – водогін, електромережі чи газові системи.

Image caption Вулиці Умані охороняють 450 українських поліціантів

“Оскільки кількість хасидів занадто велика, прибирання території доволі ускладнене”, - розповідає Людмила Кирилюк, секретар міської ради.

У поліції міста кажуть, що на час заходів вулиці охороняють 450 українських правоохоронців і 15 ізраїльських.

Цього року Рош Гашана збігся зі святкуванням 400-річчя Умані. Тому хасидів бачили не лише у районі паломництва, а й на святкових заходах у центрі міста.

Новини на цю ж тему