Макс Кідрук: порівнювати мене з Кінгом - принизливо

Макс Кідрук Копирайт изображения Olena Mitsura
Image caption "Встаєш і працюєш!" - рецепт успіху від Макса Кідрука

Скептик, атеїст і матеріаліст - так сам себе змальовує письменник Макс Кідрук. Саме він подарував читачам перший український технотрилер, а ще об'їздив півсвіту, перечитав сотні книжок і зрозумів, що щастя - це бути на своєму місці.

У довгому списку цьогорічного конкурсу "Книга року ВВС" представлений новий роман автора "Зазирни у мої сни" ("ЗУМС").

В інтерв'ю ВВС Україна Макс Кідрук розповів про те, що письменництво - це професія, а також зізнався, що не любить порівнянь зі Стівеном Кінгом.

Він також каже, що ще в дитинстві вирішив стати письменником, але його мрія здійснилася не одразу.

Макс Кідрук: Батько змалечку підсадив мене на книги про мандри. Я мріяв мандрувати, набиратися досвіду, про це писати і з того жити. Але в той час – на початку 90-х - навіть мріяти про те, щоб бути професійним письменником в тій Україні, за тих умов – це було щось співмірне з божевіллям. Тому коли дійшло до вибору майбутньої професії, я навіть не затинався про кар’єру письменника.

Я пішов на інженерну спеціальність, і там у мне все гарно виходило, але те, що у вас щось гарно виходить, не означає, що це справа вашого життя. Я вступив в аспірантуру в Києві, а потім – у Стокгольмі, але це все було не те, що мені подобалось.

Я розумів, що хочу писати, що буду писати, що повернусь до України. Зрештою, так і сталося, і зараз я з великою приємністю усвідомлюю, що я є професійним автором, тобто нічим окрім літератури більше не займаюся.

ВВС Україна: Ви сказали, що кілька десятиліть тому було божевіллям ставати письменником в Україні, а як воно зараз? Як це - бути письменником в сучасній Україні?

Макс Кідрук: У нас уже є хороший літературний ринок і велика кількість голодних до читання людей. Це показує і Львівський форум видавців, і мої презентації під час промо-турів.

Зараз починати набагато легше. Це не означає, що легко, бо ти все одно маєш працювати, ти мусиш бути не лише автором із розвинутим стилем, уявою, з усіма атрибутами хорошого письменника, ти також маєш бути частково і шоуменом, і сам собі менеджером, і маєш, зціпивши зуби, їздити нашими брудними маршрутками по містах і розказувати людям, чому ти пишеш, чому вони мають перейматися тим, що ти взагалі існуєш.

ВВС Україна: І що Ви розказуєте? Чому Ви пишете?

Макс Кідрук (сміється): По-перше, тому, що мені це подобається. Розумію, що це не причина, не мотивація для когось читати мене, але це єдина річ, яка мені по-справжньому подобається і яка, як мені здається, у мене по-справжньому виходить.

Друга причина - коли мені було 14 років, батько подарував мені книгу Вілбура Сміта "Око тигра" - сучасний, модерний, зубодробильний пригодницький роман-трилер.

Були моменти, коли у мене волосся на потилиці дибки вставало. Я був вражений тим, що так можна писати! Я пишу для того, щоб на когось 14-річного в Україні мої твори справили би таке ж враження, як на мене - книга Вілбура Сміта. Щоб цей хтось прочитав і сказав: "Вау, читати це прикольно, це круто!".

Копирайт изображения Facebook
Image caption Сучасний письменник має бути і шоуменом, вважає Макс Кідрук

ВВС Україна: Ви вже згадували книжки, які Вас вразили у дитинстві, а от наш читач Dima Vizir запитує, яка книжка здійснила на Вас найбільший вплив у житті?

Макс Кідрук: Такої книжки, мабуть, немає. Я дуже багато читаю. Найкраща книжка - вона змінюється з віком. Думаю, це нормально для будь-якої людини, яка читає постійно.

Сьогодні частина книжок, які хвилювали мене ще років п'ять тому, просто викликає усмішку.

Зараз я читаю інші книжки: це той самий Кормак Маккарті, Маріо Варгас Льйоса, Фіцджеральд. З останнього ще - британський письменник Ендрю Міллер. Як на мене, це найкращий стиліст ХХІ-го століття. Це та людина, яка мене вражає і до чийого стилю я би хотів тягнутися.

ВВС Україна: А як щодо Стівена Кінга? Вас часто з ним порівнюють, а дехто навіть називає українським Кінгом. Який вплив мала на вас творчість цього письменника?

Макс Кідрук: (зітхає) Аби Ви знали, як я борюся з тим, щоб відклеїти від себе цей ярлик – порівняння зі Стівеном Кінгом!

По-перше, це принизливо. Коли тебе порівнюють із таким метром, це говорить про твою вторинність.

По-друге, що іще більше мене зачіпає, - це те, що я ніколи не намагався копіювати Кінга! Я не пишу горори (романи жахів. - Ред.), ніколи не писав і не писатиму. У моїх книгах є певні моторошні моменти, але "ЗУМС" писалась не для того, щоб налякати людей, це не горор! Я дуже поважаю Кінга, в нього є чудові історії, але я ніколи не намагався бути схожим на нього.

Будь-який молодий автор так чи інакше слідує чиєюсь протоптаною стежкою, але якби ви спитали, на кого хотів би бути схожим Кідрук у своїх перших книжках, то я радше назвав би Дена Симонса, Майкла Крайтона і Ендрю Міллера.

Це порівняння з Кінгом з’явилося з обкладинки "Бота" (перший технотрилер автора. - Ред.), де видавництво порівняло мене з ним в анотації. Я був би не проти, якби мене порівняли із Симонсом, Крайтоном чи Міллером, але хто в Україні їх знає? Тому видавці вибрали те, що не має жодного стосунку до мене, але що знають всі.

Відтоді це до мене причепилося, як реп’ях, і перекочовує із видання до видання, і нема мені сил з цим боротися!

Image caption "Зазирни у мої сни" - дещо більше ніж технотриллер, каже автор

ВВС Україна: Давайте тоді поговоримо про жанр Ваших творів. Ви є автором першого українського технотрилера і продовжуєте працювати у цьому напрямку. Чому саме технотрилер?

Макс Кідрук: Книги в цьому жанрі мене найбільше вражають. Я люблю фантастику, але вона дуже часто не обґрунтовує того, що описує. Наприклад, певні технології. Я читаю багато науково-популярних книг, які сформували моє уявлення про те, яким є цей всесвіт, чому він такий, звідки він взявся, куди він прямує. І коли ти читаєш якусь фантастичну книгу і розумієш, що це нереально, що це суперечить законам фізики, вже важко вірити в саму історію. На противагу фантастиці, техно ґрунтується на реальних технологіях, і оця реалістичність мене особисто втягує в історію, примушує в неї повірити.

ВВС Україна: У Вашому новому романі "Зазирни у мої сни" намішано багато всього – тут і містика, тут і секретні наукові технології, і кримінал і навіть родинна драма – він теж потрапляє під визначення технотрилера чи це вже дещо більше?

Макс Кідрук: Насправді "ЗУМС" може бути останньою моєю жанровою книгою. Історії і далі будуть сюжетними, але, скажімо, жанр наступної моєї книги мені дуже важко сформулювати.

Стосовно "ЗУМС" Ви все правильно зазначили, але щодо містики я би сперечався, тому що все, що стосується її, я пояснив з наукової точки зору.

Я не люблю містики заради містики, я жонглюю словами на останньому кордоні, куди дійшла наука, над тією прірвою, де починається невідомість. Я не зачіпав тем релігії, Бога, позаземного життя. Я просто припустив, що після смерті пам’ять і свідомість не зразу зникають і можуть підчепитися до якихось інших нейронів, які в цей час були відімкнені. "ЗУМС" - це значно більше ніж просто техно, в першу чергу це соціальна драма, а в другу – гостросюжетний роман.

ВВС Україна: Ви називали цей твір довгоочікуваним – у ньому мала відбитися ваша найпотужніша ідея. Що це була за ідея?

Макс Кідрук: З боку техно – це була ідея візуалізації снів. Це те, що мене вразило, з чого почався роман.

Але найголовніше, що я хотів показати цією книгою, - це те, що в житті часто трапляються ситуації, коли ти робиш все правильно, на кожному етапі приймаєш правильне рішення, завертаєш у правильному напрямку, але все сходить на пси і ти опиняєшся у найгіршій ситуації з усіх можливих.

Це не є роман про фаталізм, я - скептик, атеїст і матеріаліст. Найстрашніше, що є у цьому романі, – це думка про те, що трапляються ситуації, якими ти не можеш не перейматися, але які ніколи і нізащо не залишать тебе осторонь.

Все зводиться до того, що там, над нами, у вишині – немає нічого, там просто порожнеча. Ніякої відплати на небесах ні на кого не очікує. Все, що справді важливо, стається тут, і що в цьому світі нема чого боятися, але є багато за чим жалкувати.

ВВС Україна: Ваш роман виглядає дуже кінематографічним – закручений сюжет, простір для спецефектів, прописані діалоги - чи не думали Ви про його екранізацію і кому б з режисерів довірили б таке завдання?

Макс Кідрук: Чесно, не думав. Я досить скептично ставлюся до екранізацій. Я не бачив ще жодного фільму за книжкою, який був би кращий за саму книгу. Фільм за книжкою може бути або гірший за книжку, або інакший.

Для мене вінцем історії не є фільм, для мене вінець хорошої історії – це банально кількість читачів, які її прочитали. Що більше читачів у історії, то більше я схильний вважати її кращою.

ВВС Україна: Під час читання вашого роману часом було по-справжньому моторошно – особливо, коли ви описували сни головного героя Мирона. На яку реакцію читача розраховували Ви?

Макс Кідрук: Коли ми говоримо про післясмак після моєї книги, то тут цілий букет. Я хотів би, щоби після її прочитання у читача були такі ж емоції, які, наприклад, у мене викликала книга Маріо Варгаса Льйоси "Витівки кепського дівчиська". Коли я дочитував її, я буквально скреготав зубами, хотів власними руками задушити головну героїню, так вона була описана.

Другий аспект - це відчуття безпідставного страху від усвідомлення того, що ми не завжди все контролюємо, і погані речі просто стаються.

І, по-третє, я б хотів, щоб ця книжка була такою, щоб читач, закінчивши її, не просто видихнув і відклав її, а щоб ще впродовж тижня, двох чи трьох не брав до рук жодної іншої книжки, пережовуючи, переварюючи все те, що я написав.

Копирайт изображения Facebook
Image caption Автор попереджає, що наступні його твори будуть абсолютно непередбачуваними

ВВС Україна: Поруч зі схвальними відгуками про вашу нову книжку є й негативні: у мережі читачі критикують ваш стиль як занадто протокольний, чи закидають вам незнання жіночої психології, коли йдеться про головну героїню Єву. Як ви реагуєте на критику свого твору?

Макс Кідрук: Коли тебе критикують, то завжди це певним чином зачіпає. Якщо хтось скаже, що це не так - не вірте, це стовідсоткова брехня! Але я маю таку здатність – за кілька годин я заспокоююсь, перечитую усі ці відгуки, і якщо вони мають сенс, я завжди їх враховую. Читаю всі відгуки, з багатьма не згоден, але з деякими погоджуюся і це, вважаю, робить мене кращим автором у майбутньому.

ВВС Україна: У вашому творі двічі зустрічається цитата: "Саме припливає лайно, а по перли пірнати треба". Як ви думаєте, чи можна цей вислів застосувати і до роботи письменника?

Макс Кідрук: Абсолютно! Мене часто запитують: як вдалося досягти успіху, розкажіть як ви пишете, які ваші фішки. Та нема ніяких фішок! Встаєш і працюєш! Немає якогось алгоритму: що ти маєш встати на праву ногу, почухати за лівим вухом і ти сядеш і з тебе поллється текст. Нічого не поллється, поки ти не сядеш за ноутбук і не почнеш вибивати з себе лайно!

ВВС Україна: Вас багато запитують про технологічні і наукові аспекти ваших творів, ми би хотіли підштовхнути вас до філософії. "Кайф – це ж не щастя, правда?" - каже головний герой "ЗУМС". А що таке щастя у Вашому визначенні?

Макс Кідрук: Щастя – це процес. Багато людей не розуміють, що щастя не може бути якоюсь однією точкою. Так само як успіх. Успіх – це процес. Для мене щастя – це щодня прокидатися з посмішкою на обличчі, без будильника, і усвідомлювати, що ти на своєму місці і займаєшся справою, якою мріяв займатись все своє життя і у тебе це виходить, і що комусь іще потрібно те, що ти робиш.

ВВС Україна: Багато хто каже, що після "ЗУМС" не знаєш, чого від Вас очікувати. А які Ваші очікування від самого себе і над чим працюєте зараз? Про це запитує читач Dima Vizir.

Макс Кідрук: Мені приємно, що від мене не знають, чого очікувати. Наступна історія буде першою, жанр якої визначити буде практично неможливо. Ця історія називатиметься "Не озирайся і мовчи", і це все, що я вам зараз можу сказати.

Взагалі я щасливий автор у тому, що мої подорожі, читання інших книг, особливо науково-популярних, дає мені історій для сюжетів більше, ніж я можу фізично випустити. Я маю вже ескізи наступних трьох романів і жоден із них не буде жанровим.

"ЗУМС" є найпотужнішою моєю історією, але я ставлю кому і кажу – лише серед опублікованих.

З Максом Кідруком спілкувалася Анастасія Грібанова.

Новини на цю ж тему