Як британці вшановують своїх полеглих

Поле пам'яті у Вестмінстерському абатстві Копирайт изображения AFP
Image caption Ніхто не забутий? Поле пам'яті у Вестмінстерському абатстві, де кожного полеглого символізує дерев'яний хрестик

В останні дні жовтня і на початку листопада на вулицях британських міст багато людей носять червоні маки.

Здебільшого дешеві паперові, але останнім часом - і лискучі металеві, ці маки - дрібні, менші або більші, прості чи вигадливі - стали ознакою причетності до щорічного ритуалу Пам'яті, коли Велика Британія вшановує своїх полеглих у двох світових війнах.

Копирайт изображения GETTY
Image caption Тереза Мей від початку листопада не з'являється на людях без червоної маківки Британського королівського легіону

Щороку на другу неділю листопада в Британії і країнах Співдружності припадає так звана Remembrance Sunday - Неділя пам'яті, або Поминальна неділя.

За будь-якої погоди королева Єлизавета ІІ і чільні представники королівської родини, прем'єр-міністр і уряд, усі колишні прем'єри, лідери опозиції, офіційні делегації країн Співдружності та посли іноземних держав збираються на офіційну церемонію вшанування полеглих біля підніжжя Кенотафа - пам'ятника полеглим у збройних конфліктах.

Копирайт изображения PA
Image caption Церемонія в школі східного Лондона

Телебачення ВВС, починаючи із 1946 року, транслює церемонію пам'яті наживо, а її програма - перелік музичних творів - була затверджена ще 1930 року і починається виконанням патріотичної пісні "Прав, Британіє", а завершується гімном "Боже, бережи Королеву".

Неділя пам'яті є кульмінацією кількох днів вшанування полеглих, що починаються з Дня перемир'я - 11 листопада. Того дня у 1918 році замовкли гармати на фронтах Першої світової.

Відтоді об 11 годині, 11 дня 11 місяця щороку життя в Британії зупиняється, а країна, схиливши голову, згадує своїх полеглих.

На дві хвилини замовкають радіо, телебачення, гамір у садочках і на шкільних майданчиках, зупиняється транспорт, а в супермаркетах через гучномовці просять відвідувачів зупинитися на дві хвилини тиші.

Червоні маки

Червоний мак як символ полеглих і крови, пролитої на полях бою за межами країни, був затверджений Королівським британським легіоном, створеним через три роки після завершення Першої світової, у 1921 році.

Копирайт изображения PA
Image caption 11 листопада всі установи зупиняються на дві хвилини тиші

Тоді, щоб зібрати кошти на потреби воєнних вдів, поранених і на догляд за місцями поховання, ця благодійна організація замовила 9 млн маків із шовку. Їх усі продали на День перемир'я 11 листопада.

Відтоді щороку в листопаді волонтери поширюють маки - не за гроші, а в обмін на добровільні пожертви. На потреби ветеранів збройних сил, реабілітацію поранених, фінансову, психологічну та соціальну підтримку їхніх родин у ці дні пізньої осені Королівський британський легіон збирає десятки мільйонів фунтів.

Копирайт изображения PA
Image caption У Шотландії червоні маки пам'яті інші за формою і не мають зеленого листочка, як в Англії

Але "батьків" у червоного маку як символа пам'яті кілька: канадієць Джон Маккрей, автор вірша "У полях Фландрії" 1915 року, де вперше пов'язано червоні маки з полеглими в Першій світовій; американка Мойна Майкл, яка під впливом вірша Маккрея у 1918 році написала вірша-відозву з зобов'язанням завжди носити червоний мак як символ пам'яті; і француженка Анн Ґерен, яка привезла американську ідею до Європи і переконала засновника Британського легіону фельдмаршала Дагласа Хейга зробити червоний мак емблемою організації.

Червоний мак як символ пам'яті про ветеранів віднедавна прийнято і в Україні, хоча ця ініціатива Інституту національної пам'яті ще надто молода, аби здобути широку підтримку в українському суспільстві.

Маккрей написав свого вірша під впливом побаченого на могилі бойового товариша 2 травня 1915 року, а український переклад обирали на конкурсі рівно через 100 років після появи оригіналу. Конкурс проводили УІНП і посольство Канади до Дня пам'яті і примирення 8 травня. Його авторка - Оксана Самара:

В полях фламандських квітне макПоміж хрестів - скорботний знак По нас; а жайвір серед хмар Нам шле свій спів - останній дар, Ледь чутний тут крізь грім атак.Бо ми, полеглі в цих полях, Ми, що кохали, нині - прах, Жили - і приняли удар В полях фламандських.Ідіть у бій, забувши страх, Нам світоч випав з рук, відтак - Вам підіймати цей тягар!Якщо загасне віри жар - Наш сон розвієтся, як мак, В полях фламандських...

Національний меморіал-арборетум

Копирайт изображения GETTY IMAGES
Image caption Принц Гаррі вшановує британців, які віддали свої життя за країну

У 2001 році приблизно посередині Англії - в графстві Стаффордшир - посадили перші деревця британського Національного меморіалу полеглим.

Розбиваючи цей дендропарк, Королівський британський легіон прагнув увічнити пам'ять про полеглих з усіх підрозділів усіх родів військ з усіх збройних конфліктів.

Image caption Ніхто не забутий по-британськи: тут кожен може поставити хрестик і мак з іменем загиблого родича

Стилізований під військовий цвинтар Арлінгтон в американському штаті Вірджинія, Національний меморіальний арборетум справляє незабутнє враження.

Image caption Ця скульптурна композиція - найбільш монументальна частина меморіалу в Стаффордширі

Гайочки, де кожне дерево носить чиєсь ім'я, скульптурні композиції на честь кампаній, кораблів, бойових підрозділів, старенькі ветерани з заплаканими очима, бо повернулися в часи молодості - і якась застиглість у сприйнятті часу і спогляданні природи.

Копирайт изображения IRENA TARANYUK
Image caption Окремий меморіал - невинним жертвам війни "Розстріляним на світанку", підліткам, які втекли з передової внаслідок паніки

11 листопада тут, як і в цілій країні, на дві хвилини тиші і церемонію пам'яті зібралися ветерани, урядовці і посланець монаршого двору принц Гаррі, який поклав вінок із маків до меморіалу полеглим і прочитав вірша Руперта Брука "Солдат", написаного на початку Першої світової війни.

Королівський британський легіон організував урочистості на Трафальгарській площі в центрі Лондона, де обидва фонтани заповнили червоні маки, а після двох хвилин колективної тиші зі сцени пролунали вірші, речитативи пам'яті і пісні.

Копирайт изображения PA
Image caption Маки вкрили поверхню фонтанів на Трафальгарській площі

А тим часом біля Кенотафа, центру урочистостей Поминальної неділі, валлійська співачка Керіс Метьюз зачитала вірша In Memoriam поета Юарта Алана Макінтоша, що, як і Руперт Брук, загинув у Першу світову.

Загалом Королівський британський легіон лише 11 листопада організував кільканадцять урочистостей у різних куточках країни.

Ветеранів світових воєн у Британії меншає, пам'ять про них зберігають непослабно. Червоний мак, який у ці дні побачиш геть усюди, - символ не лише пам'яті, а й надії, наголошують у Королівському британському легіоні. Надії на те, що солдати гинули недаремно і що війн такого масштабу більше не буде.

Новини на цю ж тему