Книжка для дітей, які вважають, що читати - це нудно

Саша кочубей

Читацька рецензія на книжку Саші Кочубей "Сім нескладух Говорухи".

Тепер я точно знаю, що в літературі також існують снайпери.

Зазвичай літературними снайперами виявляються вчителі фізики, маркетологи, лікарі та інші професіонали нелітературних галузей. В цьому році мені пощастило зустріти такого снайпера і зараз я вас із ним познайомлю.

Її звати Саша Кочубей і її дебютний вистріл "Сім нескладух Говорухи" поцілив у саме серце української підліткової літератури.

Повість написана підлітковою мовою, без зайвої дорослої метушні та абзаців-океанів, що займають кілька сторінок. Написана так, як написав би десятирічний хлопець, якби йому не було ліньки (але йому ліньки!). Тому за це взялася Саша Кочубей.

Ця книга про Андрія Говоруху та його проблеми, що непомітно переходять у пригоди. Всім здається, що життя хлопчика легке й безхмарне, але тільки уявіть, що вас змушують танцювати з Євкою-Жирафою? Це ж майже, як із Ейфелевою вежею! Хотіли б такого вальсу? Еге ж, і Говоруха не схотів. Але хіба його думка цікава вчительці? І як йому тепер відмазуватися від танцю з тою антеною?

Минулого року повість виграла конкурс від видавництва "Фонтан казок". Її позиціонували як найсмішнішу підліткову книгу. І не збрехали.

Жарти налазять один на одного, мов жіночки в літах біля товарів зі знижками в супермаркеті. Час від часу доводиться прибирати книгу від очей, аби щелепа трохи відпочила від сміху.

Ця книга наразі не має аналогів серед своїх українських колег. Саме це і робить автора снайпером. Вона знайшла свою нішу і, я вважаю, міцно там осіла. Спробуйте тепер посунути наполегливого Говоруху!

Якщо ваша дитина постійно повторює, що читати – це нудно і вона ніколи не буде витрачати час на дурні книжки, то повість "Сім нескладух Говорухи", скоріш за все, вам допоможе. Вона настільки правдоподібно описує життя учня середньої школи, що дитина до останнього не буде сприймати книгу, як... книжку. Це радше стане частиною її власного життя. Тож я дуже раджу цю повість тим дітям, що поки тримаються від книжок якнайдалі.

Атмосферу певного аматорства і такої собі "зовсімнекниги" створюють ілюстрації, які намалювала сама авторка. Вони чорно-білі, мов намальовані гелевою ручкою на полях зошиту чи, може, замість невиконаного домашнього завдання. Малюнки бешкетні, таких зазвичай у серйозних книжках не знайдеш. От книжка саме несерйозна! І цим вона так підкупляє дітвору.

Попри те, що головним героєм є хлопець, повість сподобається і дівчаткам, бо навіть спокійні сонечка у рожевих сукнях інколи хочуть казитися і, скажімо, відмазатись на день від школи. Тим більше, що у Говорухи є кілька гарних ідей. А також найкраща подруга, яка геть здуріла і стала дружити з Євкою-Жирафою! Тепер оці дівочі теревені будуть супроводжувати Андрія впродовж усієї історії. Жах, та й годі!

Звісно, книжка має добру кінцівку. Саме кінцівка і видає нам те, що автор – дівчина, а не хлопець. Саша Кочубей уміло заховала в діалогах із батьками та друзями такі важливі речі, як дружба, командна робота і турбота. Все це є невіддільною частиною щасливого життя не лише підлітка, а й нас, дорослих. Бо що б не відбувалось у нас в житті, завжди є ті, хто зрозуміє та прийде на допомогу.

Повість дає змогу дорослому згадати про свої власні шкільні роки та певною мірою зрозуміти внутрішній світ своєї дитини-підлітка і її витівок. Такий собі завуальований "посібник для батьків підлітка".

Мені неймовірно приємно, що снайпер Саша Кочубей поцілила саме в категорію "зовсімнекниги" для підлітків, бо я впевнена, вона допоможе розкритися цілому поколінню читачів. Вони просто відчують, що з книжкою теж може бути легко і читання – це зовсім не робота чи домашнє завдання. Читання – це весело!

Новини на цю ж тему