Чого очікували люди на Майдані: думки через три роки

Копирайт изображения UNIAN

До річниці початку Євромайдану BBC Україна поспілкувалася з різними людьми, які приходили на акції протесту. Ми запитали, якою вони бачили Україну тоді, якою вважають її сьогодні, а також якою вона буде ще за три роки.

Лариса Толочко, 54 роки, науковець

Спочатку не було розуміння, чого чекати в майбутньому. Проте було розуміння, що не можна залишатись осторонь. Бажання бути причетним до важливого моменту, відчуття необхідності.

Зараз у мене немає враження, що ми рухаємося в правильному напрямку. "Старі сили" - дуже потужні і вони не віддадуть владу та багатство просто так.

Ми вже заплатили дуже високу ціну за наше майбутнє. Величина змін не відповідає цьому.

Я хочу відчувати, що наступила невідворотність позитивних змін. А в мене зараз немає такого відчуття. Я розгублена і вражена.

Копирайт изображения Getty

Є надія, але немає впевненості. Проте я не здамся. Є сподівання, що таких людей, як я, чимало, й цим людям вдасться змінити хід історії в прогресивному напрямку. Якщо через два-три роки не буде змін, то революція не вдалася.

Мені здається, що влада сьогодні дуже обережна. Вона винесла уроки з цієї революції і буде робити все, аби вона більше не повторилася.

Артем Слободянюк, 32 роки, біолог

На Майдані було розуміння: якщо зараз нічого не зміниться, то іншого шансу вже не буде.

Україну часто порівнюють з пацієнтом, який веде боротьбу з онкологією. Можливо, ще трохи - і нас переведуть з реанімації у палату інтенсивної терапії.

Ще у 2013 році я казав: нам буде складно, економіка впаде. Але тоді я наголосив, що потрібно захистити основні свободи: слова, вибору, переміщення. Якщо ми зробимо крок у бік Росії, до Митного союзу, це буде біг назад у Радянський Союз.

Якщо популізм не переможе у найближчі три роки, то у нас є шанс.

З точки зору бізнесу, країна трохи піднімається. І такі ж процеси відбуваються у головах людей. Фундаментальні зміни неможливо побачити за два чи три роки, неможливо їх і через п'ять років побачити.

Втім, у нас є приклади сусідів. Тієї ж Польщі, інших східноєвропейських країн, які в принципі вже подолали наслідки Варшавського блоку та впливу Радянського Союзу.

Віктор Килимар, 25 років, колишній студент НаУКМА

Складно сказати, чого ми конкретно очікували через три роки. Очевидно, що це було пов'язано з Європою і надією на те, що все у нас буде мирно і спокійно.

Копирайт изображения UNIAN

Хотіли б, аби все набагато швидше змінювалося. В нас немає багато часу, життя летить у шаленому ритмі.

З іншого боку, ми розуміємо: якби тоді не було Майдану, ми б і невеликих змін не побачили б зараз.

Все пізнається у порівнянні. Тому я думаю, що ми навіть задоволені.

Багато залежить не від нас, а від того, як складеться світова кон'юнктура. Максимум можна планувати на рік.

Проте за три роки, я вірю, що ми будемо асоційованими членами ЄС. Можливо, зможемо стати силою, яка надасть Європі друге дихання.

Світлана Зимня, 33 роки, підприємець

Копирайт изображения Getty

Думала, що президент, міністри i депутати будуть працювати як одна команда. Гадала, вони дійсно зацікавлені у сильній Україні. Сподівалась, що в комунальних службах, в касi метро, "Укрпоштi" будуть працювати люди більш привітні. Почнуть реформувати систему освіти i медицини, а олігархи будуть платити податки й працювати згідно із законами.

Щось робиться, але так мало. Не віриться, що прорвемось найближчих 10-20 рокiв.

Ми тут весь час в якомусь невизначеному станi, тому уявляти якою буде Україна - як ворожити на кавовій гущі. Хочу, щоб була сильна і незалежна.

Кен Стюарт, викладач, громадянин Британії

Після того, як закінчився Майдан та почалося вторгнення росіян, я думав, що вони спробують взяти Київ. Чому ні? Путін вдерся до Криму та Донбасу досить швидко.

Я сподівався, що Європа запропонує допомогу.

Україна сьогодні трохи менш корумпована, ніж раніше, але боюсь, що зниження корупції не зачіпає тих, хто стоїть зверху. Це впливає на тих, кого легше заарештувати за отримання хабарів.

Я бачу Україну в офіційно неоголошеній війні. Бачу, як солдати на залізничному вокзалі збираються та повертаються із фронту.

Хоч я і бачу зміни, але вважаю, що будь-які позитивні кроки слід вітати, і темп може бути набагато швидшим. Доки не приберуть стару гвардію, реформаторів блокуватимуть на кожному кроці, а це - уповільнює відновлення майбутньої великої нації.

Новини на цю ж тему