"Зазирни у мої сни": сувора реальність і потойбічна містика

Image caption Макс Кідрук. Зазирни у мої сни. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016.

На кожну книгу Макса Кідрука особисто чекаю з великим нетерпінням. І взагалі, Кідрук - must have на книжковій поличці фана сучасної української літератури.

Його творчість – це така своєрідна суміш напружених сюжетів, лекцій із фізики, математики чи біології (до речі, зрозумілих і цікавих навіть для людей далеких від точних наук) і напрочуд детальних географічних описів.

Після не зовсім вдалого, як на мене, продовження книжки "Бот. Ґуаякільський парадокс", очікувала чергового роману-кіносценарію в одній книзі. Але "Зазирни у мої сни" перевершила всі мої найвибагливіші очікування. Але про все по порядку.

Перше, що притягує погляд до нового роману автора "Зазирни у мої сни" - це обкладинка. Хоча, на мою думку, вона не зовсім передає настрій книжки. Коли дивишся на неї, важко уявити, що твір може сприйматись настільки реалістично.

Спочатку сюжет уявлявся схожим на сюжети романів Стівена Кінга: моторошні, небуденні, а що найголовніше – емоційні. Щось таке, що важко собі уявити. Але вийшло навпаки – доповнюючи свої історії описами рідної для нас України, автор переносить нашу уяву на цілком реальний ґрунт.

Початок книги - досить нетиповий для романів Максима. Почати з кінця – дуже вдалий хід, бо інколи прочитуєш зо три десятка сторінок і відкладаєш книгу, а інколи (як у випадку з романом Макса) вистачає і декількох абзаців, щоб забути про всі свої справи й обов'язки і віддатися книжці цілком і повністю.

Романи, які пишуться в такому жанрі, хочеться "ковтати" одразу. Ось тільки Кідрук не дає можливості своєму читачеві цього зробити, постійно відводячи основну сюжетну лінію десь убік – то в детальні спогади головної дійової особи Мирона Белінського про його життя (інколи аж занадто детальні описи)!, то ретельно розписуючи діалоги головних героїв. У випадку з образами і головними персонажами книги – автор як завжди на висоті. Кожен характер філігранно відточений авторським пером і чудово знаходить своє місце в книжці.

Історія про малого хлопчика Теодора, світ якого руйнується через те, що його вчасно не відвели до лікаря, є водночас сумною, моторошною і захопливою. Під час читання постійно ловила себе на думці, що хотіла би побачити екранізацію книги.

Автор докладає всіх зусиль, щоб книжка сприймалася як типовий американський трилер. Тут тобі і агенти ФБР, секретні лабораторії і неймовірні винаходи, що дозволяють читати думки. Та це все не має значення. Мирон Белінський намагається врятувати свого маленького сина. Дати йому ту любов, щастя, надію, якої від свого батька не отримав. І хоча вже на самому початку усвідомлюєш, що трапиться, надія на happy end не полишає до останньої сторінки. Максим не іде тією дорогою, не намагається бути, як всі, даючи читачам неймовірну і майже завжди неправдоподібну щасливу розв'язку, а пропонує читачеві сувору реальність.

"І тільки людина, обпікшись, уперто мчить на вогонь, стрибає в безодню, вірячи, що колись обов'язково дотягнеться до омріяного тепла чи злетить у вільне від хмар небо", - цитата, яка прекрасно описує характер книги. Трохи песимістично, чи не так? Любов, якою б сильною вона не була, не завжди може змінити щось на краще. Вона робить людину вразливою, інколи навіть сліпою.

"Зазирни у мої сни" - це чудовий сучасний україномовний роман, який захоплює від першої сторінки.

Він змушує кожного читача по своєму прожити разом із автором життєву історію героя, думати, зважувати, переоцінювати якісь свої потаємні думки і життєві цінності. Макс Кідрук виводить українську літературу на інший рівень сучасної світової літератури, де український роман обов'язково матиме своє гідне місце.