Справжня самотність, або Сум любові

Image caption Андрій Любка. Кімната для печалі. - Чернівці: Книги – ХХI, Meridian Czernowitz, 2016.

Андрій Любка. Кімната для печалі. - Чернівці: Meridian Сzernowitz, Книги-ХХІ, 2016.

Свіжа книжка автора прозових, поетичних і перекладених книжок містить одинадцять оповідань, об’єднаних в роман.

Бо поряд із персонажами оповідань присутній ще один герой, котрий, як душа в тілі, в кожному з них, - сум в різних іпостасях,- як смуток, печаль, журба, жаль, гризота, ба, навіть, скорбота чи горе.

Роман, подібно до попередніх творів, не містить дидактичних настанов. Автор не горить бажанням нас, читачів, навчати. В ньому не знаходимо складних сюжетів, що реалізуються звивистою фабулою. Натомість хлюпає через край свобода у єстві кожного персонажа. Наскрізна думка автора - що вона, свобода, не завжди перемога. Можлива прикра поразка. Стартувавши можемо не прийти до фінішу. Насамперед стосовно любові.

Конфлікт її інтересів відбувається на фоні приналежності до різних культурних світів, багатства і бідності, чекання смерті коханого перед стратою, згасання життя дружини, втечі сироти до любимого батька, що помер, недосяжності щасливої жінки, спопелілих відносин, щему дитячої закоханості, смерті собаки далматинця, зради чоловікового брата, переходу з реальності в сни.

Можна провести паралель між одинадцятьма частинами роману та одинадцятьма піснями незабутньої Amy Winehouse з другого альбому Back to Black. Пісні співачки, котра не впоралася з власними переживаннями, на порядок темніші. Але, тут і там, підходить як мотто любовних переживань назва однієї з пісень Love is Losing Game. Надто для справжньої любові.

Мотиви суму і самотності були і є присутні в творчості українських та зарубіжних письменників. Оригінальність автора в тому, що коли людина над прірвою, у фіаско любові, він пропонує такий стан сприймати без розпачу, як даність життя як такого. Рекомендуючи холоднокровно долати трагізм ситуації та продовжувати жити далі.

Книжка легко читається. Напевно, тому, що складні речі в ній подані просто. Але не простенько, треба додати. Подивовує авторська майстерність та філігранність володіння словом. Треба зауважити, що в автора поетична душа, проза в романі красива, як поезія. Уточнюю: справжня поезія. Ніби справжня троянда, сповна кольору та запаху, а не її муляж, що може виглядати принадніше оригіналу, залишаючись папером, тканиною чи пластмасою.

Для справжнього письменника важлива якість письма. До кожної окремої частини роману можуть виникати питання, про що він пише. Однак це не головне для сприйняття естетики написаного. Якість написаного, тобто як він пише, нівелює всі можливі критичні заштрики щодо змісту. Чуттєве активно долає раціональні підходи в сприйнятті написаного.

Із кожного оповідання роману можна створити короткометражні фільми. Вони стали б окрасою конкурсу "Молодість", де беруть участь кінематографісти з цілого світу. Уподовж цілої книги оригінально плине розповідь. Те, що ти не знаєш, знаходиш наступної миті читання. Без нудної описовості, котра тут є фоном чи другим планом дії.

У різних частинах роману використовуються різні жанрові форми, як-от: есею, детективу, біографії, драми, спогадів. Викладаються переживання персонажів в різних географічних координатах та вимірах часу. Вони, і дітваки, і молоді, і зрілі. Концентрується увага на їхньому внутрішньому світі, котрий бездонний, як небо над нашими головами. Автор впевнено здолав Говерлу власного красного письменства, рішуче підкорює Монблан, побажаймо йому досягти Евересту.

Новини на цю ж тему