Сезон у біатлоні: Україна стартує з чемпіонськими амбіціями

біатлон Копирайт изображения Getty Images
Image caption "Золота" жіноча збірна України з біатлону у Сочі-2014

Зимовий олімпійський сезон ще не встиг стартувати, а українська збірна з біатлону свою першу нагороду вже здобула.

Точніше, Віта Семеренко змінила якість здобутої у Сочі-2014 медалі. На попередніх Іграх українка в спринті виграла бронзу, але після дискваліфікації за вживання допінгу срібної призерки Ольги Вілухіної з Росії Віта автоматично піднялася на друге місце.

Але думки тренерів і спортсменів уже пов'язані з Олімпіадою у Пхенчхані-2018. Біатлон - єдиний вид олімпійської програми, в якому українці розраховують на медалі.

Золотий квартет

На першому етапі Кубка світу в шведському Естерсунді українська збірна в жіночій естафеті вперше з сезону-2013/2014 виступить тим складом, який здобув золоту нагороду Ігор у Сочі.

З чемпіонського квартету весь олімпійський цикл без пауз провела тільки наймолодша з дівчат - Юлія Джима, якій у вересні виповнилося 27. У минулому сезоні Юлія сягнула восьмого місця в загальному заліку Кубка світу, найвищого за шість років кар'єри в професійному біатлоні.

Чемпіонка світу-2013 у спринті Олена Підгрушна перший олімпійський рік пропустила у зв'язку з сімейними обставинами, а повернувшись, відразу піднялася на сьому підсумкову позицію кубкового заліку, яка теж є найвищою в її кар'єрі.

На цьому тлі торішні результати Олени виглядали значно скромнішими. Але то й не дивно, адже через проблеми зі здоров'ям і розлучення Підгрушна не змогла повноцінно підготуватися до сезону.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption У гарній формі перебуває одна з лідерок збірної України - Юлія Джима

Зрештою, до головного старту року - чемпіонату світу в австрійському Гохфільцені, Олена підійшла в оптимальній формі. Саме завдяки фінішному спурту лідера суттєво омолоджена команда, у складі якої, крім Джими, виступали молоді Ірина Вавринець і Анастасія Меркушина, здобула срібло в естафеті.

Власне, якщо позиції Підгрушної й Джими наразі сумнівів не викликають, то з сестрами Семеренко ситуація не настільки однозначна. Віта після здобуття двох олімпійських нагород у Сочі фактично весь міжолімпійський цикл присвятила лікуванню.

Спроби повернутися в минулому сезоні виявилися невдалими. Нинішній передстартовий цикл обнадіював. В гонці з масовим стартом на відкритому Кубку Норвегії в Шушені Віта посіла п'яте - найвище серед українських біатлоністок місце.

З Валентиною ситуація інша. У перший післяолімпійський рік вона боролася за перемогу в загальному заліку Кубка світу і поступилася в генеральній класифікації тільки білорусці Дар'ї Домрачевій та фінці Кайсі Макарайнен.

Втім, з сезону-2015/2016 у Валі почався спад. До складу естафетної команди на торішньому чемпіонаті світу 31-річна спортсменка не потрапила, бо об'єктивно програла конкуренцію на шість років молодшій Вавринець.

Судячи зі стартової гонки сезону, недільної змішаної естафети на кубковому етапі в Естерсунді, стан Валентини має обнадіювати.

На обох вогневих рубежах вона відстрілялася чисто, не використавши жодного додаткового набою і передала естафету Підгрушній з 16-секундним відставанням від лідера, Лізи Вітоцці з Італії.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Олена Підгрушна розлучилась з чоловіком - політиком Олексієм Кайдою

В будь-якому випадку, особливих підстав хвилюватися у наставника жіночої команди Уроша Велепця немає. Зможуть сестри Семеренко (чи бодай одна з них) повернути бойову форму - конкуренція за місце в естафетній четвірці загостриться.

Якщо ж ні - в обоймі залишаються Вавринець і Меркушина. Обидві у попередньому сезоні продемонстрували здатність проявити моральну стійкість навіть на змаганнях рівня чемпіонату світу.

Також не варто скидати з рахунків Ольгу Абрамову та Марію Панфілову. На натуралізованих росіянок дуже сподівається президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак.

Крім того, в міжсезоння очільник українського біатлону домовився з білоруськими колегами про те, що українське громадянство прийме 21-річна Дарія Блашко.

Історичні сподівання

За історію виступів на Олімпійських іграх українські біатлоністки здобули п'ять нагород - золото, два срібла і дві бронзи. Натомість чоловіки у часи незалежності до п'єдесталу не добиралися.

Найближчим до подіуму був Андрій Дериземля. В індивідуальній гонці на Олімпіаді-2010 він став п'ятим. До Андрія у п'ятірку Олімпіад у чоловічому біатлоні ще у радянські часи підіймався лише киянин Іван Бяков, котрий був чемпіоном в естафеті у Саппоро-1972 та Інсбруку-1976.

Кар'єру Дериземля, який у 2007 році став першим в українській історії чоловіком-призером чемпіонатів світу, завершив після Ігор у Сочі.

Втім, болючою ту втрату не назвеш, бо ще при Андрієві в команді підросла непогана зміна. Найперше, мова про Сергія Семенова, володаря "Малого кришталевого глобуса" за перемогу в загальному заліку Кубка світу-2014/2015 в індивідуальній гонці.

Також у цьому олімпійському циклі Сергій першим з часів Дериземлі зумів піднятися на п'єдестал чемпіонатів світу в особистій дисципліні. Торік у Голменколлені Семенов став третім у спринті.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Віта Семеренко через дискваліфікацію російської спортсменки отримала срібну медаль Сочі-2014

Спад Сергія у сезоні-2016/2017 пов'язаний з травмою окістя. Проблема, яка мучила Сергія минулої зими, нагадала про себе й зараз.

Сергій сподівається, що видужати йому допоможе китайський спеціаліст з голковколювання. Якщо все буде гаразд, то в Пхенчхані Семенов буде одним з головних претендентів на медалі у своїй коронній індивідуальній гонці.

Крім того, Сергій відзначається стабільністю в естафеті. Щоправда, цей досвід може бути корисним найперше для змішаної команди. Бо в тренера чоловіків Юрая Санітри достойної боротися за медалі четвірки немає.

Поряд із Семеновим хороші шанси на першу в історії незалежної України олімпійську медаль у чоловічому біатлоні має тернополянин Дмитро Підручний, який у минулому сезоні непогано проявив себе в окремих спринтах і контактних гонках (переслідуванні та мас-старті).

Особливий статус

На відміну від майже всіх інших олімпійських видів спорту, біатлон в Україні може похизуватися відсутністю матеріальних труднощів.

Достатньо сказати, що з державного бюджету на потреби стріляючих лижників спрямовується половина з усієї суми, яку виділяють на усі зимові види разом взяті.

Тільки на підготовку до Олімпіади-2018 з бюджету біатлоністам виділили 38 мільйонів гривень. Виплати для Федерації біатлону від Національного олімпійського комітету впродовж 2017 року становили 5 млн. 613 тисяч гривень.

Це більше, ніж для федерації з будь-якого літнього виду. Також треба врахувати, що, на відміну від решти колег, біатлонна команда має близько десятка спонсорів.

Копирайт изображения UNIAN
Image caption Біатлон - один з видів спорту в Україні, який фінансують на високому рівні

В умовах, коли проблем з фінансуванням немає, готуватися й виступати доволі комфортно. Однак в українських реаліях така увага є палицею з двома кінцями.

Значні капіталовкладення, як правило, супроводжуються величезними очікуваннями. Впродовж усього етапу підготовки та виступів на головному старті чотириріччя спортсмени перебувають під неймовірним тиском. Багатьох атлетів такий вантаж відповідальності гнітить і не дає змоги продемонструвати усі можливості.

Але за стільки років до особливого статусу українські біатлоністи мали б звикнути. До старту сезону-2017/2018 команда Воропця підходить у статусі одного з головних фаворитів.

В оптимальній формі українки здатні боротися за перемогу в кожній з дисциплін. Все залежить виключно від рівня поточної готовності та психологічної стійкості.

Хоча конкуренція в жіночому біатлоні впродовж останнього олімпійського циклу помітно виросла і майже порівнялася рівнем суперництва серед чоловіків.

Навіть за умови, що до Олімпіади в Пхенчхані не допустять російських біатлоністів, претендентами на перемогу в кожній з гонок буде не менше 20-ти спортсменів.

Зачепитися за подіум при такій боротьбі вельми складно. Зважаючи на це, успішним можна бути вважати виступ із двома нагородами.

Новини на цю ж тему