Експерт: провал Михайличенка очевидний

Image caption Україна програла

Збірна України не змогла потрапити на Чемпіонат світу 2010 року у Південній Африці.

У серії плей-офф, за крок до фінальної частини, підопічні Олексія Михайличенка поступились команді Греції.

Відомий спортивний журналіст Ігор Мірошниченко, який свого часу був прес-секретарем збірної України по футболу, добре знає «кухню» зсередини.

Чи стала для нього несподіванкою поразка нашої збірної команди?

Ігор МІРОШНИЧЕНКО: Виступ збірної України і очікування результату можна розділити на дві частини.Перша, як на мене, результат для збірної України – саме невихід до фінальної частини чемпіонату світу 2010 року - абсолютно прогнозований. Я про це говорив, я цього боявся. Але об’єктивно оцінюючи рівень гри, який вона демонструвала абсолютно в усіх поєдинках, цілком зрозуміло, чому наша збірна не їде на фінал Чемпіонату світу. З іншого боку, для мене немає несподіванки у тому, що ми не змогли подолати бар’єру плей-офф у вигляді збірної Греції, яка була найслабшим опонентом з тих, які могли нам дістатися. І, як на мене, у збірної Греції є лише одна перевага перед збірною України – у неї є сильний тренер. А можливо, ще й сила духу, воля до перемоги та патріотизм – чого бракує більшій частині гравців української команди.

БІ-БІ-СІ: До речі, коли говорять про слабкий виступ збірної України, то кажуть не лише про слабкого тренера, а і про слабких виконавців. Врешті, яким би талановитим не був тренер, якщо немає достатньої кількості кваліфікованих виконавців, вище голови ці футболісти стрибнути не можуть. Чи насправді не можна розрізняти ці дві речі – тренер і виконавці?

Ігор МІРОШНИЧЕНКО: Насправді дуже не хотілося б вертатися зараз на згарище невдачі української збірної, але, як на мене, провал Олексія Михайличенка у цьому відбірному циклі був цілком очевидним. Я не згоден з тим, що в нас немає сильних виконавців. Я вірю в те, що з тих футболістів, які грають в Україні, яких можна використовувати в національній збірній команді, можна зліпити значно сильнішу команду, ніж вдалося зробити Олексію Михайличенку.

Image caption Олексій Михайличенко

На мій погляд, невдача збірної України у відборі до чемпіонату світу 2010 року – це саме фактор слабкого тренера, а відповідальність за результат має взяти на себе в першу чергу той, хто призначав цього тренера. Це Президент Федерації футболу Григорій Суркіс. Очевидно, що Олексій Михайличенко не є самостійним тренером - так само як і значна частина українських тренерів. І моє глибоке переконання не змінилося, що національну збірну команду України мав очолювати іноземний фахівець – з ім’ям, самобутній, з власним баченням того, як треба будувати команду.

Поки у нас знову будуть шукати наставника національної збірної команди України серед так званих спадкоємців школи Валерія Лобановського, або просто будуть шукати їх на теренах українського футбольного господарства, до тих пір ми будемо наступати на одні й ті ж граблі. Проблема полягає у тому, що немає тренерів-особистостей в Україні. Немає тренерів, які мають власну методику роботи з командою. Можливо, наближається до такого рівня Мирон Маркевич. Можливо, є самобутнім тренером Микола Павлов. Але казати, що такими самими незалежними є і інші, особливо молоді тренери, які вийшли зі школи київського «Динамо», - той же Павло Яковенко чи Юрій Калитвинцев, - я не можу.

БІ-БІ-СІ: З іншого боку, аргумент на користь іноземного фахівця не може бути переконливим з огляду хоча б на приклад сусідньої Росії, де, здавалося б, талановитий, видатний, з нормальними досягненнями голландець Гус Хіддінк, який створив нормальну команду, яка також не потрапила на чемпіонат світу. І для скептиків, які б не хотіли бачити іноземця на чолі української футбольної дружини, це зайвий аргумент.

Ігор МІРОШНИЧЕНКО: Ну, цей аргумент не працює. Адже Гус Хіддінк, здається, у своїй тренерській кар’єрі після того, як попрацював і в Європі, і в Австралії, і з ким він тільки не працював, - вперше провалився і не вивів свою команду до фінальної частини чемпіонату світу. Але давайте згадаємо збірну Росії і її гру на чемпіонаті Європи. Мені здається, що Гус Хіддінк довів, що практика російського Федерального футбольного союзу була цілком правильною і вона себе виправдала.

Мені здається, що сьогодні в Україні вже прийшов той час, коли треба зупинитися на тому шляху, яким ми йшли, змінити колію і піти іншим шляхом. Шляхом запрошення якісного іноземного фахівця, який матиме своє бачення, тим більше що у нас є три роки для того, щоби побудувати сильну команду. Цьому тренерові обов’язково треба відірватися від впливу Федерації футболу, яка з одного боку ніби і розуміє, що вплив на тренерів, які керують Національною збірною України, як правило, шкодить команді, а з іншого боку - не можуть українські функціонери ( у мене таке стійке враження) відмовитися від спокуси покерувати не лише футбольним господарством, але й процесом гри.

Дописи слухачів з цієї теми у нашій вечірній програмі "Добрий Вечір з Лондона"

Суркісу пора піти. Дякуємо за ЄВРО-2012, але футбол наш просто прогнив: збірна, судійство, чемпіонат. А Михайличенка можна не обговорювати - фігура абсолютно несамостійна і безвольна. Навіть не вистачило духу піти у відставку.

Без підпису

Основна провина - на зв'язці Суркіс - Михайличенко.

Без підпису

Хочу виразити свою підтримку. Так, тренера безумовно треба змінювати. Необхідно вибрати такого, який допоможе команді піднятись на вищий рівень.

Володимир, Івано-Франківськ.

Щодо призначення іноземного тренера, головна причина у Григорії Суркісі. Уже були прециденти, коли приїжджали тренери з Європи, коли побачили з ким мають справу, то поверталися назад. Те ж саме й буде з тим тренером, який приїде і буде працювати під керівництвом Суркіса. Суркіс - біда для українського футболу.

Віктор, Житомирщина.

Видно було зразу, що як тільки Суркіс призначив Михайличенка, то стало ясно, що він з командою не справиться. І взагалі склад команди не правильно підібраний, гравці не готові і не мають форми. На рахунок іноземного тренера, то його не варто. В Україні є спеціалісти, які дійсно розуміються у футболі.

Володимир, м. Львів.