Італія і Франція: реформа футболу

Чемпіонат світу з футболу, що триває у Південній Африці, для італійців та французів завершився абсолютно провально. В історії світової першості такого ще не було, щоб фіналісти попереднього чемпіонату вилетіли із турніру на етапі групових ігор. Як в Італії, так і у Франції заявляють про кризу національного футболу та шукають шляхів його відродження.

Image caption Усе так гарно починалось - збірна Італії

Вони почали свій виступ погано, а закінчили ще гірше. Дві збірних, які представляють країни зі славною футбольною історією, повернулися на батьківщину під свист розлючених фанатів та вигуки «Ганьба!»

Важко сказати, хто справив найменш негативне враження. Чотириразові чемпіони світу, італійські адзуррі, не виграли жодного із трьох матчів та посіли останнє місце у своїй групі. Віце-чемпіони, французькі футболісти, зганьбилися не тільки поганою грою. Скандали всередині збірної набрали на батьківщині політичного виміру.

Провідний телекоментатор Джамп’єро Ґалеацці гірко підсумував виступ італійців:

«Такий провал — очевидний доказ гри дуже слабкої команди, команди якої практично ніколи не було, яка так і не народилася. Це команда, яку вигадав тренер Ліппі, але так і не сформувавши її. Втратити гравців - Буффона і Пірло — значить втратити збірну, бо решта футболістів не на висоті. Це найгірший момент кризи італійського футболу від 1966 року».

В Італії левову частку провини за катастрофічний виступ збірної поклали на головного тренера Марчелло Ліппі, котрий 4 роки тому зробив адзуррі чемпіонами у Берліні. Сам пан Ліппі, завершивши кар’єру так невдало, взяв вогонь повальної критики виключно на себе:

«Вважаю, що найбільше команда була не готовою психологічно. Усю відповідальність я беру на себе. Я думав, що ця збірна зможе пристойно виступити, але я не достатньо її підготував. Це очевидно. Я не думав знову виграти Чемпіонат, але, звичайно, сподівався зробити щось інше на відміну від того, що вийшло»

У Франції також не без проблем

Image caption Засмучений французький вболівальник

У Франції в конфлікт між футболістами і керівництвом збірної втрутився навіть президент Ніколя Саркозі. Він особисто зустрівся з провідним нападником Тьєррі Анрі, щоб прояснити причини бунту футболістів, який почався після вилучення із першості гравця Ніколя Анелька.

Керівник збірної Жан-Луї Валентен, пішовши у відставку, пояснив, в основі конфлікту лежить відсутність комунікації між гравцями і керівництвом збірної. Зазвичай, якщо трапляються проблеми в клубі, його менеджер зустрічається з гравцями, тренером і обговорює конфлікт із ним. Але такого не сталося у французькій збірній, і це одна з причин її фіаско та один з великих викликів, що постає перед командою».

Міністр спорту Франції Розелін Бошело оголосила, що надалі футболісти не отримуватимуть додаткової фінансової домопоги від держави. Головний тренер Раймон Доменек пішов зі збірної. Лічені години перебуває на посаді Жан –П’єр Ескалетт, президент Федерації футболу. Одним словом, чистка футбольної стайні у Франції почалася.

В Італії урядового засідання з приводу поразки збірної не проводили, але політики "своїх п’ять копійок таки вставили." Декотрі із них переконані, що слід покінчити із засиллям іноземних гравців в італійських клубах. Депутат Джорджо Джентілі сказав:

«Думаю, після нікчемної поразки усім нам треба замислитися над італійським футболом. Проаналізувати наші футбольні ресурси і дати можливість знову грати італійським спортивним талантам. В іншому випадку наш футбол закінчився. Тож я наголошую, на порядку денному – пильніший відбір італійських гравців».

Засилля легіонерів

Знаменитий клуб Інтер з-поміж 25 гравців має тільки шістьох італійців. Національний чемпіонат Італії без футбольних іммігрантів взагалі б закрився: лише в Серії А грають понад 200 "легіонерів." Але в цьому контексті нарікають вже на недолугу імміграцінй політику в країні, адже у збірній Німеччини половина гравців іноземного походження.

Італія та Франція покладають надії на нових тренерів національних збірних, які повинні кардинально оновити склад команд. Спортивні оглядачі додають, що окрім професійної підготовки, нові наставники повинні втлумачити гравцям чи не найголовніше: гідність нації – понад усе.