Українська мова на 19 році незалежності

Українська книга

10 листопада - день української писемності та мови. Свято засноване 12 років тому на честь вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Як почувається українська мова в Україні зараз, на 19-му році української незалежності?

Із цим запитанням ми звернулися до директора інституту української мови Павла Гриценка, який нарікає на відсутність уваги кількох поколінь української влади до мови, її проблем і до мовознавчої науки вцілому.

Саме байдужість влади до державної мови пан Гриценко називає головною причиною того, що Україна досі не має нового правопису і користується радянським, попри те, що мова змінюється і значення української як мови незалежної держави зростає.

Павло Гриценко: Коли Україна здобула незалежність, взаємодія української з іншими мовами тепер відбувається не за посередництва російської, а безпосередньо. Це докорінно змінює ситуацію. Ми зіткнулися з питанням необхідності унормування іноземних запозичень. Тому, яким ідеальним би не був правопис, питання унормування літературного слововжитку завжди лишається актуальним.

Влада і наука

Бі-Бі-Сі: За ці 18 років української незалежності чи були спроби налагодити співпрацю влади і науки?

Павло Гриценко: За попередньої каденції головою Верховної Ради Володимир Литвин ініціював слухання питань української мови. Це було добре. Тоді було прийнято рішення повертатися до цих питань регулярно, з тим, щоб готувати громадську думку. Зрештою, через трибуну Верховної Ради робити поважні кроки щодо утвердження української мови, щодо торжества української Конституції. Що то за депутат українського парламенту, який залякує український народ тим, що напише таку конституцію, що ви ще будете шкодувати за тим, що ви поставили мовні питання! І ймовірно саме тому мовні питання більше не стояли.

Бі-Бі-Сі: Чи не є причиною цього побоювання влади вносити в суспільство таку контроверсійну тему?

Павло Гриценко: Звичайно, можна почекати, поки вмремо. І тоді можна бути спокійним. Залишиться територія під назвою „Україна”, без якихось важливих диференційних ознак. Це питання, які стоять в усьому світі. Ніхто в часи глобалізації не хоче себе загубити. Кожен шукає різні прийоми, щоб утриматися. Не кількість виплавленого чавуну і сталі, не труби різного діаметру, не газогін визначатимуть обличчя України, а те – хто ми є!