Піари і анти-піари української кампанії

Костянтин Матвієнко
Image caption Костянтин Матвієнко

Агресивна і образлива до опонентів виборча кампанія - насправді не витримують нерви, чи це спеціально опрацьовані піар-методи? Наталка Маковійук Скофенко розмовляла з політологом Костянтином Матвієнком з Київського консалтингового центру „Гардарика”.

Костянтин Матвієнко: Жодним чином це не опрацьовані піар-методи, тому що якби з ними працювали більш-менш досвідчені піарники, то вони б намагалися уникати таких не зовсім цензурних висловів. Адже не секрет для піарників, що грубощі й образи, які є в побуті, не вітаються громадянами в ЗМІ та прямих ефірах. Це не те, щоб здають нерви. Перший тур виборчої кампанії є цілком прозорим і зрозумілим, тому тут немає чого нервувати. Це є свідченням реального рівня культури, який нам демонструють кандидати.

Бі-Бі-Сі: Можливо, це звичайний вияв свободи слова й демократії? Як це співпадає з досвідом передвиборчої політичної культури в інших країнах?

Костянтин Матвієнко: Інколи в інших країнах, особливо коли Буш-молодший вів свою кампанію, він дозволяв собі не те, що образливі, а не зовсім письменні висловлювання, що виявляло в ньому людину з недостатнім багажем культури та знань. Можна говорити про певні епатажні речі під час кампанії Берлусконі, але загалом собі це дозволяють політики, які не претендують на те, щоб бути справжніми лідерами своїх націй. Ну от Ле Пен собі це може дозволити. Для Саркозі це вже неприйнятна ситуація. Ми не можемо уявити такого політика як Гавел або Леха Валенсу.

Бі-Бі-Сі: Як змінився рівень політичної культури в Україні за останні роки?

Костянтин Матвієнко: Зрозуміло, що загальний рівень політичної культури спілкування між опонентами знижується. Починаючи з дуже емоційного, епатажного 2004 року, коли до емоцій широких верств громадян апелювали за допомогою фраз, на кшталт „Козлов, которые мешают нам жить”. Але це говорить про те, що загальний рівень культури тих чи інших людей не є достатнім для того, щоб спілкуватися з опонентами і виборцями на належному рівні. Культура мови є показником рівня інтелекту й культури.

Бі-Бі-Сі: Чи вважається це порушенням за законом?

Костянтин Матвієнко: Виборчим законодавством це не визначається. Просто є загальні законодавчі норми, які не вітають нецензурні вислови в ефірі. Але що таке нецензурні вислови? У нас є державна комісія з етики, вона може вказати телеканалу на те, що в його ефірі вживаються неприпустимі речі, і відповідні санкції можуть бути вжиті за законом, хоча там складний механізм. Стосовно застосування закону до конкретного „хулігана” в ефірі, то, як правило, ці люди користуються депутатською недоторканністю, тому говорити про їхнє притягнення до відповідальності за вживання слів, які знову ж таки не зрозуміло чи є образою... Коли прем’єр-міністра хтось називає „бомжихою”, це, звичайно, образа, як на мене. Але прем’єр, очевидно з огляду на стан свого опонента, на це не зважила, і в суд на це не подавала. Є інші приклади. З боку союзників Юлії Тимошенко, які теж собі дозволяють не зовсім загальноприйняті вислови. На них також в суд не подають.

Бі-Бі-Сі: Чи можна сказати, що після виборів емоції вщухнуть, і політики будуть більш ввічливими один з одним?

Костянтин Матвієнко: Після виборів емоції, безумовно, вщухнуть, тому що тоді політики перейдуть до найзахопливішого моменту – дерибану посад, інших можливостей. Ці речі відбуваються в тиші.