Бездомні українці

Бездомний
Image caption Бездомний

Проблема бездомних людей в Україні знову загострюється. Десятки бомжів – як їх зневажливо називають тут – щозими замерзають на смерть. І в той час, як температура надворі стає все нижчою, байдужість суспільства залишається на тому ж рівні – стверджують волонтери, які цікавляться життям цих людей.

Один з волонтерів - Юрій Лі-фан-се - почав годувати безпритульних в центрі Києва більше 10 років тому, ще коли він був школярем. Тепер він керує благодійною організацією “Друзі Спільноти Святого Егідія”, яка регулярно роздає бутерброди та теплий чай жебракам:

Ця організація зібрала в Києві конференцію, аби привернути увагу до проблем позбалених житла людей. Адже зараз зима, і цим людям ще важче, ніж зазвичай, каже Юрій Лі-фан-се.

Зараз, за словами волонтерів, влада трохи більше звертає уваги на людей без житла. У Києві, приміром, їх годують, на гроші з бюджету діє три спеціальні установи, куди можна прийти і отримати обід, чи одяг.

А взимку тут працюють ще й спеціальні патрулі, які допомагають бездомним. Але загалом це питання не викликає багато інтересу серед людей в Україні. На приклад, якщо поцікавитися проблемою в інтернеті, на запит “безпритульні” система в першу чергу може видати інформацію про безпритульних тварин...

Бездомні розповідають, що іноді з ними і справді поводяться як з тваринами.

“Погано ставляться. Навіть там, де спиш, заважають спати. Ворожнеча така, косі погляди. Вони думають, що я їм не рівня.”

“Зазвичай навіть, коли я підходжу щось запитати, вони дивляться на мене, як на непотрібного покидька.”

Представники громадських організацій, які працюють з безпритульними, розповідають, що міліція нерідко розганяє останніх з підземних переходів, чи людних місць, хоча жоден закон в Україні не забороняє просити милостиню.

І саме міліцію, а не швидку допомогу, найчастіше викликають люди, коли якомусь безпритульному стає зле, і він лежить посеред вулиці. У більшості випадків це відбувається через поширений стереотип, що, мовляв, всі бездомні – постійно на підпитку. Нерідко частина цих людей і справді вдаються до антисоціальної поведінки, або навіть скоєння злочинів, що і створює їм поганий імідж.

Але є серед них і інші. Приміром, соціологи у Львові дослідили, що десята частина тамтешних жителів вулиці мають дипломи про вищу освіту. Ці люди з усіх сил намагаються жити повноцінним життям.

Але навіть дипломи не в змозі допомогти безпритульним влаштуватися на пристойну, а іноді – хоч абияку роботу. Житлом зараз практично ніхто з працедавців не забезпечує, та і взагалі із “бомжами” рідко хочуть мати справу.

Один чоловік втратив батьків, згодом і житло, потрапив за грати, а тепер, за його словами, не може забрати в правоохоронців свій паспорт.

Про масштаби проблеми говорити важко – ніхто достеменно не може сказати, скільки безпритульних в Україні. Фахівці вважають, що йдеться про десятки тисяч людей без даху над головою. “Друзі спільноти Святого Егідія” стверджують, що якщо бути уважним, то можна зустріти принаймні одного бездомного, щоразу виходячи на вулицю.

У Київській міськадміністрації ведуть реєстр бездомних людей. Там кажуть, що на обліку перебуває майже тисячу людей. Хоча громадськість припускає, що їх насправді може бути аж вдесятеро більше – так припускають у громадській організації “Народна допомога - Київ” і кажуть, що кількість безпритульних постійно зростає.