В’ятрович: Відкриття архівів обеззброїть політиків

Служба безпеки України хоче скористатися німецьким досвідом роботи з архівами спецслужби колишньої Східної Німеччини – Штазі. Представники СБУ вже побували в Берліні, де вивчали, як на основі спеціально прийнятого закону незалежна установа забезпечує доступ до архівів усім громадянам.

Подробиці тут

Директор архіву СБУ Володимир В’ятрович сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що створення спеціальної структури дало б змогу знайомитись з документами, які зберігаються в різних відомствах – СБУ, службі зовнішньої розвідки та міністерстві внутрішніх справ.

Бі-Бі-Сі: Однак як бути з тим, що більшість архівів ще в радянський час було вивезено з України?

В. В’ятрович: Архіви Штазі також зазнали значних втрат. Частина документів була знищена, частина, очевидно, була вивезена з Німеччини. На жаль, якщо говорити про Україну, ми маємо певні документальні сліди знищення. І певні документальні сліди, які саме документи було знищено. Хоча, не все фіксувалося. Особливо, в останні дні існування радянської влади цей процес проходив досить швидко. І, відповідно, ніяких документальних слідів не залишав.

Бі-Бі-Сі: А хто, на вашу думку, будуть головними користувачами інформації?

В. В’ятрович: Я можу сказати, що зараз головними користувачами є постраждалі від репресій і їхні рідні і близькі, історики, які займаються цим періодом і журналісти. Тобто, ці три категорії.

Бі-Бі-Сі: Як ви вважаєте, чи може досвід використання архівів штазі підняти в Україні на інший рівень дискусію щодо люстрації, як це сталось в Німеччині?

В. В’ятрович: Детальне вивчення цих процесів показує, що люстрація – це все-таки не “полювання на відьом”. Це процес, який відбувається, опираючись на конкретні законодавчі акти. Процес, який не означає якихось репресій чи кримінальної відповідальності тих людей, які працювали з органами безпеки в радянські часи, а , в першу чергу, хоча й по-різному в різних країнах, означає певні обмеження на участь в роботі державних органів тих людей, які співпрацювали з органами безпеки тоталітарного режиму. Моя особиста думка, що такий досвід в Україні був би корисним.

Бі-Бі-Сі: В Україні йде доволі гостра політична боротьба. То чи можуть дані архівів бути використані однією політичною силою проти іншої?

В. В’ятрович: Власне, питання історії дуже часто дискутується українськими політиками. І рівень цих дискусій доволі часто показує серйозне невігластво в сфері історії. Я думаю, що навпаки, відкриття архівів, доступ до первинної інформації про те, що робилося в Україні протягом 20-го століття, до певної міри обеззброїть політиків, позбавить можливості проводити інформаційні маніпуляції довкола української історії.

Бі-Бі-Сі: Ви говорите про історію, то мова йде про доступ до документів якого терміну давності?

В. В’ятрович: Мова буде йти, власне, про документи радянського періоду з 1919 по 1991 рік. На сьогодні вже зроблено важливий крок. Ми відділили по фондах документи, які стосуються теперішньої діяльності Служби Безпеки України, яка, очевидно, не має відношення до діяльності Комітету державної безпеки (КҐБ). І мова йде про ті документи, які висвітлюють діяльність КДБ, як одного з інструментів здійснення політики тоталітарного режиму.