Україна та Росія домовились про транзит нафти

Україна та Росія домовилися про транзит нафти у 2010 році, ставку транзиту було підвищено на 30%

А попередньо у Євросоюзі висловлювали стурбованість можливими проблемами постачання російської нафти по тому, як міністр Росії Сергій Шматко офіційним листом повідомив європейців про можливу зупинку прокачування нафти у бік Словаччини, Угорщини та Чехії через нібито не розв’язані питання з Україною стосовно транзиту нафти українською територією. Отже, експерти запитували, чи не запахло раптом у повітрі тепер вже нафтовою війною? Наш кореспондент розмовляла про це з уповноваженим Президента України з питань енергетичної безпеки Богданом Соколовським.

Бі-Бі-Сі: Які саме нерозв’язані питання існують між Україною і Росією у проблемі постачання нафти українською територією?

Б.Соколовський: Нерозв’язаних питань і нерозв’язних питань нема, тому що сьогодні по нафті Україна співпрацює з російською стороною на підставі контракту, який чинний до 2019 року. Це стосується нафтопроводу «Дружба», який йде на Словаччину, Угорщину та Чехію. Контракт по реверсу «Одеса – Броди» (нажаль, реверсу) завершується 31 грудня цього року. З рештою, ми цим особливо й не переймаємося. А що стосується повідомлення про Чехію, Словаччину та Угорщину, то йдеться про нафтопровід «Одеса – Броди» – цей контракт, як я сказав, вимагає, щоб кожного року підписувався додаток чи протокол, і відповідно до цього протоколу на наступний рік (у даному випадку це – 2010 рік) мають бути визначені технічні та цінові параметри роботи у наступному році.

Бі-Бі-Сі: Це правда, що Україна домагається підвищення транзитної ставки? Якщо так, то на яких підставах?

Б.Соколовський: Я би сказав, що українська сторона внесла пропозицію російській стороні ще в середині листопада щодо проекту такого протоколу, в якому є серед інших і такі три речі. Перша: українська сторона пропонує перейти на принцип співробітництва «Качай або плати». Він має під собою підстави, бо Росія працює за таким принципом практично з усіма транзитерами своєї нафти у Європі. Росія також неодноразово без попередження зменшувала обсяги прокачування нафти територією України і не виконувала, таким чином, своїх зобов’язань. І тому для взаємної гарантії, взаємних стимулів принцип «Качай або плати» до якогось мінімального обсягу є абсолютно виправданим. І це внесено як пропозицію без жодних ультиматумів. Друга: перехід на розрахунки не в доларах США, як це зараз відбувається, а в євро. Це питання я вважаю скоріше технічним, а не будь-яким іншим. Третя: мова йде про приведення хоча би до мінімального економічно виправданого транзитного тарифу, і підстава для цього є, бо протягом останнього часу, зокрема, протягом 2009 року, серйозно зросли затрати на сервісне обслуговування трубопроводів і всіх об’єктів трубопровідної системи. Взагалі затрати збільшуються, й тому українська сторона пропонує підвищити транзитний тариф на нафту.

Бі-Бі-Сі: Але наскільки у цієї ситуації справді мають бути занепокоєні оці три члени Євросоюзу – Словаччина, Угорщина та Чехія, які, нагадаю, побоюються зупинки своїх нафтопереробних заводів?

Б.Соколовський: На території України відсутні будь-які ризики чи загрози щодо перешкоджання транзиту російської нафти. Занепокоєння може бути лише якщо виникнуть якісь проблеми саме з постачальником нафти, тобто, з російською стороною. До України це не має жодного відношення. У нас сьогодні повністю справна і технічно підготована транзитна система, кваліфікований персонал працює, тобто, все відповідає тим нормам, які закладені в проекті трубопроводу.

Бі-Бі-Сі: Але все ж таки щодо самого розголосу цієї суперечки між Україною та Росією навколо транспортування нафти – чи не вважаєте ви, що ця ситуація досить ризикована, адже хтось може тепер говорити про Україну як про ненадійного транспортувальника ще й нафти, бо раніше російська сторона постійно переконувала Європу, що Україна є ненадійним транзитером газу?

Б.Соколовський: По-перше, нема ніякої суперечки, а по-друге, на сьогодні заяви з російської сторони можна сприймати виключно як політичні, спрямовані на дискредитацію України. Це з одного боку, а з іншого – йдеться про втручання у внутрішні справи Україні на активній фазі виборчих перегонів. Інакшого пояснення нема, і його не може бути.

Бі-Бі-Сі: Оглядачі нагадують, що було вже принаймні дві газові війни Росії з Україною. Яке ваше відчуття – чи не загрожує тепер ще й нафтова війна?

Б.Соколовський: Якщо Росія захоче, то вона може спровокувати будь-яку напруженість. Я не люблю слово «війна», але мені здається, що у такий спосіб російська сторона демонструє своє ставлення до того, що Україна у цьому році вперше почала отримувати альтернативну каспійську нафту. Тобто, хто б там що нам не припиняв, ми вже сьогодні можемо дуже легко компенсувати якісь недопоставки за рахунок каспійської нафти. Це те, чого за останні роки домігся в цій сфері президент Ющенко з президентом Алієвим. І ця домовленість сьогодні реалізована вже на практиці. Тому будь-які залякування й шантаж Україну вже не так сильно зачеплять, як в питаннях газу. Що стосується наших партнерів на Заході – Угорщини, Словаччини та Чехії, то звичайно там можуть виникнути певні складнощі, і нинішні заяви з російського боку – це скоріше шантаж Європи, а не України.