"Знепритомнів, отямився - гіпс"

Ожеледа в Києві
Image caption Це - не асфальт, це - крига

Число киян, які покалічилися через нечищені від снігу та криги двори, тротуари й дороги, зросла порівняно з минулою зимою на третину. За інформацією лікарів, щодня по допомогу до лікарів звертаються понад півтори сотні людей із переломами та забиттями.

Cподіватися на покращення тієї статистики навряд чи можливо, враховуючи товстий шар криги, яка лежить не лише в спальних районах, а і в самісінькому центрі Києва.

Якби цієї зими хтось у Києві взявся визначити найпопулярнішу кіноцитату, то, схоже, що перемогла б у тому змаганні класика.

-Семене Семеновичу, що у вас з рукою? -Закритий перелом: знепритомнів, отямився - гіпс.

Такі відповіді могли б почути мабуть всі начальники київських ЖЕКів, якби так заповзято виконували свої обов'язки, як героїня Нонни Мордюкової з радянського фільму «Діамантова рука».

Адже цієї зими тільки за перший місяць після потужного снігопаду та ожеледиці до травматологічних відділень київських лікарень звернулося по допомогу майже 6 тисяч мешканців столиці.

Щодня лише за офіційною статистикою до числа жертв неприбраних вулиць та дворів додається ще близько двох сотень.

Ті з киян, кого така доля оминула, пам'ятають, що небезпечна крига чатує на них зусібіч - стелеться під ногами замість дороги і звисає над головою величезними бурульками.

- Дуже важко ходити зараз - нічого не почищено, нічого не посипано. Всі лаються, як тільки можуть. А все через бездіяльність влади. - Що влада може зробити? - Та вона все може, а тільки не хоче. Нічого не роблять. - Дороги жаливі, буквально залиті кригою. Так само, як і подвір'я. Особливо важко пересуватися літнім людям - падають, ламають кістки...

Коли виходиш із дому, способів рухатися далі - небагато, незалежно від того, куди йдеш- на роботу в центр міста чи до найближчої крамниці у своєму районі.

Вибір такий: або йти навпростець через снігові кучугури, які час, дощ та вітер спресували до твердості граніту, або ж сунутися тим місцем, яке колись ще до того, як випав перший сніг, називалося тротуаром.

Тепер тут - суцільний крижаний панцир, утворений з того ж таки неприбраного вчасно снігу, примоченого дощем, припорошеного сміттям та пилюкою і на завершення прибитого майже двадцятиградусними морозами.

Image caption Кияни скаржаться на комунальні служби, які не можуть впоратися навіть у самому цетрі Києва

Чоловік, якого я зустріла біля одного з будинків на Печерську, рухався через двір якимись дивними перебіжками, намагаючись оминути кригу, але водночас натрапляючи на також слизькі снігові брили.

- Як вам ходиться по такому слизькому? - Як? Погано. - Не падаєте? - Падаєм, піднімаємося. А що робити? Владу треба міняти.

Київська влада, яка після грудневих снігопадів обіцяла почистити вулиці за кілька днів, зараз, тобто, місяць по тому, запевняєж, що серйозно взялася до роботи і упродовж вихідних вивезла за місто понад 10 тисяч тонн снігу.

Оскільки ж більшість дворів, доріг, тротуарів та запинок транспорту залишаются в полоні снігу та криги, то міські чиновники, визнавши, що не впоралися із випробуванням снігом, пообіцяли людям, що у січні ЖЕКИ не вимагатимуть плату за невиконану роботу, а саме за неприбрані подвір'я.

І хоч то гроші немалі (подекуди та сума становить половину квартирної плати), кияни не вважають, що проблема вирішена.

Надворі, як і раніше, слизько, тож доводиться, вибирати спосіб співніснування з тим явищем. Аби безпечніше пересуватися центром Києва, який міська влада полюбляє називати європейською столицею, дві студентки, з якими я розмовляла, на Хрещатику, купили собі спеціальне взуття для походів.

Інші кияни або вибирають із вже існуючих засобів, наприклад, клеють медичний лейкопластир на підошви, або ж примудряються винайти особливу ходу.

Як от цей чоловік, який посеред Хрещатика долав чималу крижану перешкоду і поділився зі мною рецептом безпечного пересування.

- Ставлю ноги на ширину плеч і де слизько, так там я не ступаю, а їду, як на лижах. В особі Степана Григоровича я знайшла споріднену душу, бо й сама вже другий місяць не ходжу, а соваюсь по кризі на напівзігнутих ногах, пам'ятаючи, що горда хода чи принаймні пряма постава може коштувати дуже дорого.