Історик: нагорода Бандери - 'запізніла'

Степан Бандера
Image caption Степан Бандера (1909-1959) - провідник Організації Українських Націоналістів

Рішення президента Віктора Ющенка нагородити Степана Бандеру званням героя України викликало суперечливу реакцію.

Докладно: Степан Бандера - Герой України

Є його палкі прибічники, але є й запеклі опоненти. Чи гідний Степан Бандера звання Героя України?

Бі-Бі-Сі звернулася з цим запитанням до історика, дослідника другої світової війни, 85-річного Віктора Коваля.

Віктор Коваль: Сьогодні, коли ви попросили мене прокоментувати визнання державою заслуг Степана Бандери, вкотре пересвідчився, що історія повторюється. Що я маю на увазі? У 1989 році в селі Старий Угринів, да народився Степан Бандера, селяни поставили йому пам‘ятник. І тоді радянська компартійна пропагандистська машина почухала потилицю і вирішила, що треба дати якийсь відгук на ту подію. І сталося так, що вибір впав на мене. І це було зроблено у такій формі: газета «Радянська культура» звернулася до Інституту історії з проханням, щоб спеціаліст з історії другої світової війни дав оцінку вчинку селян, які поставили пам‘ятник своєму землякові. Ті, хто довів те доручення до мене, сказали, що це повинен бути дуже коротенький виступ. Буквально кілька слів.

Бі-Бі-Сі: І бажано із засудженням і Бандери, і селян?

Віктор Коваль: Ні, такого побажання не було. Вони не сказали, що саме хочуть почути. Але тоді, у 1989 році, який був яскравішим, ніж 2009 – й, вже починалася нова ера в історії України, хоча незалежності ще не було.

Відповідаючи на «запит» газети «Радянська культура», я сказав буквально кілька слів, і вони надрукували це на останній сторінці. Таке собі коротеньке повідомлення, в якому я говорив, що Степан Бандера – це був видатний діяч української історії, і він цілком заслуговує на те, щоб на відзнаку його внеску в цю історію було поставлено пам‘ятник.

Тобто, відгук історика був короткий, але схвальний.

Image caption Нагороду за свого діда дістав Степан Бандера, тезка історичної постаті

Бі-Бі-Сі: І це вам так минулося безкарно?

Віктор Коваль: Та не зовсім, бо тоді мене «проробляли» в інституті трохи. Але якось обійшлося, тому що вже настали нові часи. І сьогодні бачимо, що 20 років по тому, як односельці Бандери вшанували його пам‘ятником у рідному селі, нині його заслуги визнала держава. За цей час моя впевненість як історика в тому, що Бандера гідний такого вшанування, лише зміцніла.

Бі-Бі-Сі: Ви – науковець, і вивчаєте українську історію давно. Чи завжди ваша думка про Бандеру була такою, як зараз, позитивною?

Віктор Коваль: Передісторія цієї думки також цікава. Я – вихованець комуністичної партії, хоча членом її ніколи не був. Крім того, я – вихованець радянської системи освіти, а також радянської пропаганди, і писав свої праці у рамках тієї ідеології, яка міцно сиділа в моїй голові. Хоча б тому, що свого часу я прочитав усі твори Леніна – всі 35 томів. Ще в 1987 році я написав маленьку брошуру «Хто такі бандерівці і за що вони воюють». Написана вона була в найкращих традиціях радянської пропаганди.

Це було у 1987 році, а з того часу змінилося багато чого. Наприкінці 80-х стала доступною література, від якої комуністичний режим оберігав людей. Багато націоналістичної літератури про ОУН-УПА, Бандеру та інших діячів визвольних змагань з‘явилося у продажу на Майдані Незалежності. Крім того, став відомий зміст багатьох архівних документів. Я жадібно купував і збирав ту літературу. І у мене в голові відбулася революція! І коли мене попросили висловитися з приводу пам‘ятника Бандері у 1989 році, то моя позиція була діаметрально протилежною тій, з якої я писав книжку про бандерівців 2 роки перед тим.

Погляд змінився – очі відкрилися. Справа в тому, що науковець не повинен мати своїх переконань. У нього повинна бути тільки віра фактам. Отже, багато років у мене в голові були одні факти, які виявилися брехливими. Їхнє місце заступили нові факти – і змінився погляд.

Бі-Бі-Сі: Буквально за 2 роки? Так швидко?

Віктор Коваль: За 2 роки. Це був дуже інтенсивний процес. Ще треба сказати, що комуністичну партію я дуже не любив і без того. Але я вважав, що комуністична ідея правильна, але вона неправильно виконується у нас. Я був упевнений, що на основі марксизму-ленінізму можна було б зробити життя кращим. А от за ті два роки, що минули від 1987 до 1989 –го, у мене докорінно змінився світогляд. Я розумів, що, те що сталося, інакше статися не могло. Тому що марксизм - це абсолютно антинаукова теорія. Але дуже заманлива. І вона обдурила мільйони людей. Ну і я був у числі тих мільйонів. Хоча, на щастя, сталося якесь очищення мозку.

Бі-Бі-Сі: Отже, повертаючись до постаті Степана Бандери, чи вартий все-таки цей чоловік високої державної нагороди, бодай посмертної?

Віктор Коваль: Присвоєння звання Героя України Степану Бандері є, на мій погляд, правильним, хоч і запізнілим актом Президента Ющенка. Цей акт є правильним тому, що Бандера увійшов в історію як видатний син українського народу, героїчний борець за визволення України від ярма її поневолювачів і гнобителів – Польщі на Західній Україні у передвоєнні роки та Москви у повоєнні часи. У тій боротьбі він загинув від рук найманого вбивці, агента сталінського міністерства державної безпеки. Раніше той самий орган тільки під іншою назвою убив Петлюру в 1926 році і Євгена Коновальця у 1938 році. І це була лише маленька частка тих незчисленних жертв, яких зазнав український народ, українські патріоти від рук московських убивць.

Офіційне визнання Бандери Героєм України є запізнілим тому, що втрачено дорогоцінний час, упродовж якого і з Москви, і в самій Україні продовжувала литися підла брехня проти Бандери та героїв-бандерівців. Віктор Ющенко повинен був, на мою думку, надати Бандері високе звання Героя України відразу ж після Помаранчевої революції. І крім того, розгорнути широку патріотичну кампанію поширення правди про героїв-бандерівців. Цього не було зроблено.

Бі-Бі-Сі: Ви називаєте це рішення запізнілим. А політичні опоненти Ющенка вважають, що ним він поглиблює розкол України, оскільки у різних людей, які ще пам‘ятають ті часи, є своя правда про ті події. То чи це рішення не є передчасним? Може, треба було його ухвалити пізніше, коли гострота питання відійде в минуле?

Віктор Коваль: Це треба було робити рано чи пізно. І я вважаю, що раніше, тим краще.

Бі-Бі-Сі: Якщо говорити не про політиків, а про простих людей, багато яких не сприймає і навіть вважає образливим для себе рішення Ющенка, то коли, на вашу думку, вони зможуть і чи зможуть взагалі зрозуміти його?

Віктор Коваль: Раптово і само по собі цього не станеться. Для цього треба вести просвітницькі чи роз‘яснювальні кампанії. Про це треба писати в газетах, знімати кінофільми. Тобто, потрібна пропаганда. Це не погане слово. Погано, коли пропаганда засновується на брехні чи перебуває в нечистих руках. У випадку з Бандерою йдеться про те, щоб нести правду народові. А правда в тому, що не можуть бути зрадниками України люди, які боролися за її незалежність. На цій тезі, що борці за незалежність – зрадники, комуністична пропаганда увесь час її існування базувалась як на основному мотиві.

Що стосується нинішнього сприйняття в Україні присвоєння Бандері звання Героя, то це рішення буде правильне для одних людей, які вважають бандерівців патріотами, яких слід було підносити на щит. Однак те ж саме рішення буде ударом для інших людей. І ті погляди одним указом змінити неможливо. Повторюю, що влада мала би вести просвітницьку роботу, а не думати, що сам по собі факт нагородження Бандери званням Героя України щось може змінити. Він нічого не змінить.