Солодка Сумщина: історія цукроваріння

Мішки з цукром
Image caption Мішки з цукром

Ще з 19 століття Сумщина уславилася в світі, як цукровий край. Тоді на території Сумського повіту, було збудовано до двадцяти цукрозаводів. Їх започаткував відомий цукровий король, мільйонер Іван Герасимович Харитоненко.

Щодоби харитоненківські заводи давали по 107 тон цукру. Цей продукт експортували до Німеччини, Австро - Угорщини, Ірану. Втім, на сьогодні із з колись вісімнадцяти заводів на Сумщині не вціліло жодного. Будівлі колишніх цукрозаводів не вберіг від зруйнування навіть статус пам’яток архітектури 19 століття, які мусять ретельно оберігатися державою. Сумчани обурюються: з нинішніх політиків втримати виробництво цукру на Сумщині ніхто так і не зміг.

“Я вважаю, що ми живемо в такому регіоні, у нас достатньо земель, де можна вирощувати цукровий буряк, і наші рафінадні заводи всі працювали, зараз я знаю, вони всі стоять, і в нашому регіоні, цукор повинен бути з мінімальною ціною. Але як показує дійсність, ціни на цукор тільки зростають”.

«Розвалили цукрову промисловість на Сумщині. Буряків жоден колгосп не садить»

«І ми користуємося знаєте яким цукром? Із тростини – з Бразилії, Аргентини, і з Куби, а про наш цукор забули. Уряд у це жодної копійки не вкладає».

До того ж за останні 15 років Україна щороку згортала власне виробництво цукру, віддаючи перевагу постачальникам цукрової тростини - більш дешевому імпорту. А це одразу позначилось на сумських цукроварнях: В 2006 році на Сумщині було – шість заводів, в 2007 році - два, в 2008 році в регіоні не запрацював жоден завод. Така ситуація залишається незмінною до сьогодні. Цукровики пояснюють, що їм нічим сплачувати кредити – вони повні банкрути. Говорить депутат Сумської обласної ради Микола Полілуй:

«Якщо на кожній тоні цукру, завод несе збитків по 650 гривень, і якщо він випускає 330 тисяч тон, то потрібно розуміти, що 20 мільйонів гривень, потрібно звідкілясь взяти, за рахунок чого він це візьме, це перше. По-друге держава не зняла цей обсяг цукру і не поклала, ні там в держрезерв, в інші сховища, щоб витримати ті умови, які сама запропонувала. Інше – звертаєшься до місцевого керівництва. Для того, щоб існувала в балансі область по споживанню цукру, потрібно 40 тисяч тон, це, практично, ці два заводи і виробляли. Але жодного кілограма, от я 10 років в цукровій галузі, жодного кілограму не купила Сумська обласна адміністрація ні на тендерах, ні на конкурсах, для потреб всіх закладів, шкіл, інтернатів. Де вони брали цукор? Це питання до них».

Фахівці кажуть, що відновити цукроваріння нелегко. Якщо цукровий завод простояв більше 3-х років – запускати його немає сенсу. Кажуть, економічно вигідніше побудувати новий.