Хто і чому в Україні стає хакером?

Хакери
Image caption Хто ваш хакер?

Прізвища українців все частіше з'являються у повідомленнях новинних агенцій поруч із гучними хакерськами атаками.

Чому українські комп'ютерні генії вдаються до такого способу заробляння грошей?

Ось що мені розповів справжній хакер, який побажав залишитися неназваним.

Бі-Бі-Сі: Скільки в тебе може піти часу на злам української поштової скриньки, якщо в тебе немає жодних даних про власника, а тільки сама адреса. Хакер: ... а доступ до комп'ютера є? Бі-Бі-Сі: До якого комп'ютера? Хакер: Доступ до компа, через який заходив цей користувач в інтернет. Бі-Бі-Сі: Ну, припустимо немає. Хакер: Якщо немає - це десь до тижня, якщо є - впродовж доби.

Він програміст і у нього є офіційна робота в Україні. Втім є і неофіційна. Сам себе цей чоловік вважає кібер-детективом. Періодично на чиєсь замовлення він несанкціоновано відкриває поштові скриньки, чи отримує доступ до будь-якої іншої інформації, для отримання якої його наймають. Браку клієнтів не відчуває.

«Більше двох десятків. Зараз у мене 2-3 особи на місяць, а взагалі - 2-3 особи на тиждень. В основному це сім'ї... чоловік не довіряє жінці, жінка не довіряє чоловіку. Кілька замовлень було, коли директор фірми, чи корпорації досліджує своїх працівників...»

Цей кібер-детектив - це так званий хакер-одинак. Такі люди поодинці працюють рідко, - вважає технічний директор компанії, яка займається розробкою програмного забезпечення з допомогою веб-технологій Мирослав Опир.

Хакери-одинаки і хакерські структури

"Переважно це дуже організовані структури і ці структури дуже законспіровані. Вони одне одного не знають - тільки по песевдонімах. Навіть один від одного ховаються."

Одні люди за допомогою спеціальних програм- вірусів отримують контроль над певною кількістю комп'ютерів. Інші використовують цю мережу, як один гіганський і надзвичайно потужний комп'ютер. Програми для цього супер-комп'ютера пишуть треті люди. Такою є одна зі схем, як влаштований бізнес на хакерських атаках, - каже пан Мирослав.

"Хакери це тільки один з елементів. Вони розробляють програмне забезпечення для платформи. Цей супер-комп, побудований з зазомбованих користувацьких комп'ютерів. Оцей суперкомп виконує задачі, які скажуть замовники. Цей суперкомп ділиться, кожна частинка за певну ціну на певний час дається певному замовнику. То розсилають спам, то ломають паролі, там зламують банки... Різні задачі, як тільки можна кошти отримати.»

Ціна за таку роботу дуже висока. Наприклад, кібер-детектив, про якого ми розповідали, працює сам. Він каже, що ціна відкриття чужої електронної поштової скриньки може коливатись від кількох сотень до тисячі умовних одиниць. «Дивлячись, яким замовником замовляється і який рівень домену, з яким я працюю - чи це український, чи це не український. Українські легко зламуються, російські важче і закордонні - ще важче зламуються. Різний рівень захисту інформації.»

Проблеми українського хакерства

Координатор української асоціації вільного програмного забезпечення Юрій Радченко каже, що проблема українського хакерства та поширення його у світі виникла через байдужість держави до таких спеціалістів. "Є молоде освідчене покоління і держава має зробити так, щоб держава використала їх знання і вміння - стратегічний спосіб боротьби з хакерами.»

Натомість всі благі державні програми закінчуються нічим. Пан Юрій вважає, що причина цьому - непрофесійне управління галуззю. "Державні прогми - суто формальні. І керують ними - люди, які не є фахівцями у галузі. Останнім прикладом може бути ініціатива - переведення на вільне програмне забезпечення державного сектору. Нам скажімо, приходять документи, де видно, що їх обробляють на комп'ютері, який українську букву "і" з крапочкою не підтримує. Про що взагалі можна казати?"

Наслідком байдужого ставлення до молодих комп'ютерних геніїв є те, що вони виїжджають за кордон, - вважає пан Юрій. «Ця втеча мізків має тотальний характер. Поки держава не змінить підхід до високотехнічної галузі, це продовжиться і ми знову чутимемо, шо той чи інший українських хакер хакнув банк.»

Нове покоління хакерів уже на підході

Біля входу в один із корпусів Київського політехнічного університету ми поспілкувались з першокурсниками-програмістами. Деякі з них вже встигли заробити немалі гроші на різного роду інтернет-махінаціях.

"Я можу про себе сказати, що так дійсно таке було - я займався незаконною розкруткою сайта... Були періоди заробляв непогано - тисячу у.о. в місяць."

Втім хлопці кажуть, що їхати працювати за кордон вони не збираються. Мовляв - можна і тут цілком легально заробити - було б бажання.

"Багато людей, які спочатку займаються хакінгом, потім йдуть працювати в фірми, які займаються захистом, бо вони вміють знаходити дирки і допомагають їх латати."

Інший студент додає: "Є досить багато хлопців, з якими я працював, вони перекваліфікувались в такі сек'юр груп, які якби проводили аудит сайтів на можливість їх взлому чи щось інше. Тепер компанії їм платять, щоб знайдені ними якісь баги (слабкі місця в системі) вони не використовували самі, а розповідали про них співробітникам цієї компанії".

Натомість професійний кібер-злочинець більш реалістичний. Хакер розповів, що отримати офіційну роботу, де б можна було законно застосувати свої знання він не може. Всюди його знання і вміння оцінюють надто дешево.

"Я знаю в Києві випускаються дуже гарні спеціалісти. Там є кафедра захисту інформації. Але ці працівники по обміну досвідом переїжджають в Німеччину, Францію, Італію.. у Європу. В нас вони рідко працюють. В основному їх беруть в банківську сферу, військову сферу. Вони захищають сервери. В нас це не оплачується на належному рівні."