"Посада Табачника - плата за рахунками"

Дмитро Табачник працює в уряді не вперше, за прем'єрства Януковича він був віце-прем'єром і також відповідав за гуманітарну сферу, але тепер протести проти пана Табачника піднялися одразу після оголошення про його призначення, коли він, фактично, ще не встиг нічого зробити.

Чому так активно і чому так різко піднялися протести? Про це Богдан Цюпин розмовляв з київським політологом, директором Центру розвитку і суспільства Ігорем Харченком.

Ігор Харченко: Для себе я всю цю ситуацію називаю «синдром Табачника». Коли я спостерігаю за цією ситуацією навколо його імені, його призначення, у мене виникає відчуття дежавю, і швидше навіть не з тим періодом, коли він був в уряді чи у Верховній Раді, а саме з тим періодом, коли він був головою Адміністрації президента Кучми. То був період, коли Дмитра Табачника "призначили" уособленням всього зла в Україні і говорили, що Кучма працює президентом в Адміністрації голови Дмитра Табачника.

Бі-Бі-Сі: Ви кажете «призначили» і «говорили»… Хто призначив і хто говорив?

Ігор Харченко: Це якраз була така опозиційна думка. Тобто, певне середовище, яке представляли, у першу чергу, націонал-демократичні сили, визначилося з тим, що всім уособленням зла в українській справі є Дмитро Табачник на посаді голови Адміністрації, а сьогодні - міністра освіти.

Бі-Бі-Сі: Якими своїми діями він зробив за можливе перетворення його самого в таку постать?

Ігор Харченко: Це, швидше, пов'язано з його так званою науковою діяльністю і певними публікаціями, в яких він заперечував існування української нації, самостійності української мови і заперечував, по суті, в цих публікаціях право на існування як української мови, так і української нації як самостійної, державної. І це, відповідно, викликало негативну реакцію.

Бі-Бі-Сі: Чому людину, яка викликає такі гострі емоції, людину, яка висловлювалася в таких суперечливих, м'яко кажучи, тонах, призначили міністром? Навіщо він президентові Януковичу і Миколі Азарову?

Ігор Харченко: У мене є одне розуміння такого невдалого, на мій погляд, призначення, з точки зору стратегії чи навіть тактики діяльності і президента Януковича, і голови уряду Миколи Азарова, - це оплата по рахунках. Певні сили підтримували Януковича в його виборчій кампанії і, очевидно, сьогодні прийшов час платити по рахунках. І перший уряд, який сьогодні є, це, швидше, уряд оплати по рахунках, ніж уряд реформ, який планувався, чи уряд виходу з кризи, який начебто мав стратегічну програму.

Бі-Бі-Сі: А якщо припустити, що є таке питання, як ідейність і принциповість, можливо, він відображає погляди команди чи якоїсь частини команди? Таке Ви припускаєте?

Ігор Харченко: Коли говорити про команду, то такої єдиної команди на сьогодні немає у Януковича. Це, швидше, кілька команд. Як не дивно, Табачник якраз не належить до жодної з цих команд, на які опирається президент Янукович.

Бі-Бі-Сі: Але Партії регіонів віддавна закидали «проросійськість», а антиукраїнські погляди пана Табачника цілком не суперечать таким звинуваченням…

Ігор Харченко: Думаю, що у Партії регіонів достатньо велика кількість бізнесменів, які дуже прагматично підходили до питання формування гасел, з якими Партія регіонів ішла на вибори. Гадаю, коли буде стояти питання економічної доцільності, такий своєрідний економічний націоналізм буде присутній в діях Партії регіонів.

Бі-Бі-Сі: Фактично, Ви закидаєте Партії регіонів безідейність…

Ігор Харченко: Що тут закидати? По суті, сьогодні у нас умовно ідеологічними є всього дві партії - одна парламентська, а друга взагалі є поза парламентом. А решта - це партійні придатки чи партійні структури для реалізації інтересів тих чи інших фінансово-промислових груп.

Бі-Бі-Сі: Тоді виникає запитання: чи теперішня кампанія, яку веде опозиція проти Дмитра Табачника, також є результат якихось політичних маневрів чи політичної доцільності, чи є виявом принциповості та ідейності?

Ігор Харченко: На жаль, опозиція кампанії проти Табачника не веде. Тому що коли б вона була, то у перший день, коли відбувалося призначення, опозиція повинна була бути присутня у Верховній Раді і не допустити чи, принаймні, зробити спробу не допустити такого призначення в парламенті.

Бі-Бі-Сі: У парламенті було голосування, опозиція винесла проект на голосування про усунення міністра…

Ігор Харченко: Так, але це вже було після того, коли були заяви Сергія Квіта, президента Києво-Могилянської академії, студентські акції, заяви студентських організацій і багато іншого. Коли говорити, то треба розділити опозицію, що у нас є, - це головна політична опозиція, яка знаходиться у владі (принаймні, у Верховній Раді), і акції громадського сектору чи окремі заяви, чи позиції окремих представників українського суспільства. Якраз їхні акції, студентські акції і заяви українських діячів - це є позиція ідеологічна, і тут її треба поважати, бо це люди роблять власний вибір і заявляють про неї. Те, що робила опозиція, - це, по суті, вона зараз спробувала використати цей несподіваний шанс для них і заявити про себе як про опозицію, що представляє інтереси народу. На жаль, цілеспрямованої системної діяльності опозиції ми не бачимо. Кажу «на жаль», не висловлюючи свою особисту позицію так само тому, що Україні просто необхідна системна опозиція, інакше влада буде діяти неефективно.