Мицик: Конституція Орлика досі актуальна

конституція Орлика

Конституції гетьмана Пилипа Орлика виповнилось 300 років. Написана ця констиуція задовго до польської чи американської, але цей факт залишається маловідомим.

І хоча Конституція Орлика не була діючою, однак історики вважають її важливим історичним та правовим документом, актуальність якого не втрачено і нині.

Редактор Української служби Бі-Бі-Сі Ростислав Хотин розмовляв з істориком з Києво-Могилянської Академії отцем Юрієм Мициком і попросив насамперед дати історичний контекст події початку 18-го століття, коли Пилип Орлик написав свою Конституцію.

Юрій Мицик: Традиція була така, що Запорізька Січ - це була козацька християнська республіка. Таким чином, уже існували певні традиціїї демократії. І тому в цьому контексті логічно, що на якомусь етапі (це усні правила чи якісь там окремі положення на письмі) мали вилитися в якийсь документ, який називається сьогодні основний документ, або ж Конституція. Так збіглося в часі, що коли повстання Мазепи зазнало поразки і коли Мазепа вже помер в еміграції, обрали нового гетьмана, то тут якось воно і з того, і з іншого боку (з гетьманського боку і з боку старшини - там емігрувало 45 старшинських родів визначних) була потреба якось узгодити, тобто зробити таку правову канву для майбутнього. Сподівалися, що гетьман повернеться в материкову Україну і буде повноправним її володарем, відтак, він має діяти в якійсь системі. Тоді була обмежена якоюсь мірою влада гетьмана і підкреслені демократичні приципи, що Рада є і їй належить повнота влади. У гетьмана там були пріоритети в зовнішній політиці, але підкреслюється спеціально, що гетьман не повинен втручатися в справи скарбу державного, щоб він не користався державним скарбом, як своїм власним. Відновлювалася посада, скажемо так, міністра фінансів, генерального підскарбія, який би мав пильнувати фінансові інтереси держави. Гетьман не мав одноосібно приймати якісь дуже важливі рішення про війну. Словом, демократизація української влади - це така наскрізна ідея цієї Конституції. Це дуже важливо.

Бі-Бі-Сі: Тобто можна сказати, що ця Конституція мала анти-авторитарний характер?

Image caption Гетьман Пилип Орлик

Юрій Мицик: Можна. Можна сказати так, особливо на тлі того, що робилося довкола. Згадайте тиранію азіатську в Османській імперії, такого ж типу монархією було по суті Кримське ханство, Московська держава (згадаємо, що тоді діяв один із першорядних тиранів Петро Перший). Польща являла собою дещо інший зразок - там пішло, навпаки, до шляхетської анархії. І це, до речі, згубило Польщу, та й не допомогло тим азіатським деспотіям. От ця ідея, що держава - це продукт договірного походження, що договір суспільний був, то це ідея, яку потім висловлював один із видатних французьких філософів Жан-Жак Руссо, який діяв уже наприкінці 18-го століття. Тут звучить ідея про окремішність, самостійність української держави. Згідно з цією ідеєю, козацький народ відрізняється від сусідніх народів при всій їхній близькості по вірі чи за якимись іншими параметрами. Я шкодую, що ця Конституція, на жаль, не увійшла в практику. Якісь положення її вже так явочним порядком, поки ще існуавла гетьманщина, запроваджувалися, але як документ, Конституція лишилася просто як пам'ятка правової думки, історичної думки... На жаль, це не був документ практичний, яким є, наприклад, Коституція США, яка діє і по сьогодні. По-друге, це вже стосується нашого сьогодення, хотілося б, щоби про цю Конституцію більше знали, бо не знають, що в нас є така блискуча пам'ятка, не вивчають її. А там, мабуть, і сучасним можновладцям було б цікаво почитати. І не просто почитати, а, може, якісь принципи і ввести в дію. Бі-Бі-Сі: Виходить так, що як не парадоксально, але через 300 років багато положень Конституції Орлика є актуальними?

Юрій Мицик: Дивіться. Ми говоримо про реформу податкову, говоримо весь час, скільки існує самостійна Україна та ще й з часів Горбачова говоримо, говоримо, а віз і нині там. А тут же говориться "Стократ убогі люди кричать про здирства. Неможливо взагалі убогій людині вільно явитися на ярмарок і продати якусь малу річ для покритія свого убожества". По суті йдеться про масу посередників, яка є й сьогодні. Ви знаєте, що селянин, наприклад, вирощує якийсь продукт, а прорватися на сучасні базари йому дуже важко. І тут же говориться, що нічого зайвого не можна вимагати від людей, які там продають щось. Сьогодні це можна читати, як "не забороняй людям займатися дрібним бізнесом", тобто щоб у нас була держава, а не злочинні картелі колумбійського типу. Щоб у нас була держава такого типу, як Швеція, Данія, де дуже потужний середній клас, де є простір для малого бізнесу, де цей бізнес підтримується на всіх рівнях, а не лише та підтримка декларується. Говориться про соціальний захист вдів, сиріт, старих людей. Щоб не було обтяжень людям, бо в нас виходить так, що всі говорять про кризу, а в Одесі вже нема куди яхти ставити, що у нас можновладці примножують свої мільярди, а люди бідніють. А нам кажуть - криза. Кому криза, кому тюрма, а кому - "мать родна". Кому криза, а кому - зайвий привід для наживи. І тут, у Конституції Орлика й говориться про те, щоб такий соціальний баланс був, щоб не доводить до станової ворожнечі, щоб не було такого, що одні бовтаються на соціальному дні, а невеличка купка має всю власність. Тут уже контекст такий, щоб були всі рівні, тобто, щоб усі мали рівний доступ до соціальних благ. Або ось ще давайте подивимось на статтю 7, де сказано, що не можна ображати гонор гетьманський. Пам'ятаєте, як у нас на зорі незалежності (та й сьогодні) хто тільки не виступав, паплюжачи то одного Президента, то іншого у непристойний спосіб. Але ж хто б не був президент (чи Кучма, чи Кравчук, чи Ющенко), не можна проклинать, як ото в нас робиться на кожному перехресті. Але для цього влада має бути демократичною, прозорою, і щоб кожен громадянин нашої держави знав, що і його талант (хай маленький) може бути використано на користь цієї держави. І от Конституція Орлика якраз оцим духом і пронизана. На жаль, оці документи не читаються і не використовуються належним чином.

Бі-Бі-Сі: А якщо говорити про самого Пилипа Орлика, чим цікава була ця постать?

Юрій Мицик: Мати його була українська православна шляхтянка з Чернігівщини, батько по суті був білорусом, тобто походив з Білорусі. Те, що він був чеського роду, то це більше легенда і це десь 13 століття, а Орлик - це все ж таки 18 століття. Це вихованець Києво-Могилянської академії, блискуче освічена людина. Він знав багато мов і був рівнею у цьому плані Мазепі. Вони обидва дуже любили старовину, мали прекрасні бібліотеки та архіви. Вони були свої в Європі. Коли вони виїздили десь на переговори, то вони не відчували якогось дикого дискомфорту від того, що говорили із шведським послом чи шведським королем чи із французькою дипломатією. Орлик же потім їздив по всій Європі. Інша справа, що не допомогли, бо тоді геополітична ситуація була несприятлива для України. Але все ж таки Орлик був своїм при французькому дворі і при шведському. Але доля судила йому бути гетьманом-емігрантом. Він, до речі, побив рекорд серед гетьманів - він був гетьманом від 1710 року до самої смерті. 32 роки! Це рекорд! Мазепа був 22 роки, але ж Мазепа мав реальну владу.