Уран взамін на захист національних інтересів?

Богдан Соколовський
Image caption Богдан Соколовський

На саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні президент Янукович проголосив, що Україна відмовляється від свох запасів високозбагаченого урану, придатного для виготовлення ядерної зброї.

Його заява пролунала після зустрічі з Обамою. Американські представники кажуть, що Україна погодилась позбавитись ядерних матеріалів до 2012 року.

Пропозиція України стосовно передачі Сполученим Штатам високозбагаченого урану була ухвалена Радою національної безпеки і оборони за кілька днів до візиту Віктора Януковича до США.

Зараз уран перебуває на балансі двох українських дослідницьких цстанов - Харківського фізико-технічого інституту і Севастопольського Національного університету ядерної енергії і промисловості.

Високозбазачений уран - це, фактично, "навчальний матеріал" інститутів.

Як використовується уран і якими можуть бути наслідки відмови від нього для наукових установ?

Про це Богдан Цюпин говорив із колишнім представником президента з міжнародних питань енергобезпеки Богданом Соколовським.

Бі-Бі-Сі: Для початку я хотів би попросити вас подати своє бачення чи пояснення кроку України. Виглядає приблизно так: Україна вирішила відмовитися від збереження своїх запасів збагаченого урану для того, щоб зменшити небезпеку потрапляння цього урану у небезпечні руки. І Україна віддала увесь свій уран. Чи це так?

Б. Соколовський: Насамперед, Україна є стороною багатосторонньої угоди про нерозповсюдження зброї масового знищення, а відповідно і ядерних матеріалів, і технологій. І тому рішення про передачу високозбагаченого урану цілком вкладається в логіку цих наших міжнародних зобов’язань. Питання про передачу тих відносно незначних кількостей високозбагаченого урану не нове. Воно виникало кілька років підряд і розглядалося, насамперед, за участю президента Ющенка, і до сих пір не було прийнято відповідного рішення лише тому, що не було відпрацьовано на всіх рівнях належного надійного механізму, який би забезпечував захист українських національних інтересів, які в такому випадку обов’язково мають бути насамперед враховані.

Бі-Бі-Сі: А про яку кількість урану іде мова? Це кілограми, тонни?

Б. Соколовський: Я відразу скажу, що ця інформація завжди була утаємничена, і я би не хотів бути тим, хто видає державні таємниці, хоча я знаю цю кількість. Це з одного боку. З іншого боку, скажу, що мова не іде про тонни. Це високозбагачений уран. До цієї категорії відноситься уран, збагачений 20% і більше. Це уран, який не має жодного відношення до використання у сучасній ядерній енергетиці. Здебільшого мова йде про науковий матеріал для фізичних ядерних експериментів. У нас цей уран був і є ще розміщений у кількох наукових центрах. Здебільшого це Харківський фізтех і Севастопольський університет (як він тепер називається, я не пригадую точну назву).

Image caption Сховище збагаченого урану

Бі-Бі-Сі: Чи багато втратила Україна, віддавши цей матеріал? Кому вона зробила послугу – собі, позбувшись його, чи Сполученим Штатам, передавши його туди?

Б. Соколовський: Я би так не ставив питання тому, що, насамперед, це виконання міжнародних зобов’язань Україною. А від того, який саме механізм гарантування українських інтересів застосований цього разу, можна будувати відповідь. Я сподіваюсь на те, що якраз українська влада на цю хвилину винесла той механізм компенсації і гарантування, який забезпечив національні інтереси. Хто виграв від цього? В цілому виграли всі. Якщо була і буде застосована правильна схема передачі цього науково-дослідного матеріалу.

Бі-Бі-Сі: Тобто, ви кажете, що наразі ці переговори не були прозорими, і невідомо, на яких умовах це відбувається?

Б. Соколовський: Я так не говорив. Мені невідомо, а це не означає, що переговори не були прозорими. У таких делікатних речах переговори не можуть бути публічними. Це однозначно. Переговори мають бути професійними і з чітким відстоюванням національних інтересів. Я дуже сподіваюся, що вони проведені саме таким чином і без відповідних втрат. Я думаю, що передавши цей високозбагачений уран, Україна матиме можливість розвивати свої наукові дослідження, уже не маючи на своїй території цього урану, і в такий спосіб буде збережена поступальність нашого становлення як наукової держави, держави науково-технологічної, що є в даному випадку визначальним.

Image caption Схема збагачення урану

Бі-Бі-Сі: Я бачу заяви деяких українських радикальних політиків, які стверджували (зокрема, лідер партії ВО «Свобода»» пан Тягнибок), що навпаки угода про передачу високозбагаченого урану з України завдає удару по можливостям України розвивати ядерну галузь як замкнений цикл енергозабезпечення, і деякі навіть говорять про можливе збройне використання, але давайте зупинимося саме на замкненому циклі забезпечення атомних електростанцій в Україні своїм паливом і дослідженнями.

Бі-Бі-Сі: Чи цей крок не зашкодить Україні?

Б. Соколовський: Я поважаю точку зору Олега Тягнибока, але я відрізняюся від радикальних політиків тим, що я є прагматичним і національно свідомим політиком, і як фізик можу абсолютно чітко сказати, що якщо вибрана абсолютно вірна схема передачі цього урану (тобто, схема з заміщенням, з компенсацією тих можливостей, які давав цей матеріал, то Україна нічого не втрачає, а, можливо, навіть і здобуває). Те, що стосується наукових досліджень у плані ядерного палива, то хотів би підкреслити, що ядерне паливо на атомних електростанціях у всьому світі збагачується максимум до 6%. В даному випадку мова йде про уран, збагачений 20% і більше – це дещо різні речі. Якщо мова іде про наукові експерименти взаємопов’язані, то цілком реалістично такі експерименти проводити будь-де, де є гарантовані і забезпечені умови зберігання. Тобто, ті країни, які сьогодні максимально забезпечені з точки зору зберігання і захисту таких матеріалів, мусять запропонувати українській стороні час, можливості для проведення українськими науковими спеціалістами відповідних експериментів.

Бі-Бі-Сі:Тобто, фактично це лунає як визнання проблеми. Тобто, Україна була не в стані гарантувати безпеку таких небезпечних матеріалів, як високозбагачений уран, так?

Б. Соколовський: Я особисто не бачу проблеми, знаючи в яких умовах і як зберігався цей уран, але те, що такі запитання, сумніви, якась невпевненість наших партнерів як на Сході, так і на Заході, були, це дійсно так. Хоча вони, на мою думку, не мали під собою жодної основи. Україна належним чином зберігала і забезпечувала цей матеріал, однак, сумніви, побоювання наших партнерів були справді.

Бі-Бі-Сі: Мені цікава ваша думка як фахівця щодо все ж таки замкненого ядерного енергетичного циклу в Україні. Про це дуже багато говорять, дуже часто говорять нефахівці. Отже, чи потрібен Україні цей повний замкнений цикл? Я маю на увазі видобування урану і переробку його для використання у вигляді пального, а потім роботу з відходами атомного виробництва. Чи може Україна таке зробити і чому вона досі цього не має?

Б. Соколовський: Сьогодні питання про створення 100-відсоткового замкненого циклу ядерного паливного не стоїть. І, мабуть, і не треба так ставити. Тому, що окремі елементи цього циклу, зокрема, які стосуються збагачення, на сьогодні неактуальні для нас. А чи потрібно нам мати основні елементи, - так, потрібно! На превеликий жаль, багато тут упущено. Багато не зроблено. Власне, виконавча влада, зокрема, за останні 2 роки, на жаль, не виконала навіть тих положень, які випливають із енергетичної стратегії України до 30-го року.

Бі-Бі-Сі: Тому що це дуже коштовно?

Б. Соколовський: Ні, тому що це вимагає, з одного боку, професіоналізму, а з іншого – української національно свідомої політичної волі. В колишньому уряді, по крайній мірі, цього не було. Була така воля в президента Ющенка, однак, конституційно він мав вельми обмежені повноваження.