Х.Маꥳл: Тортури з боку міліції в Україні "дуже поширені"

Міжнародна амністія

Міжнародна Амністія у середу оприлюднила у Києві свій звіт про стан прав в Україні. У заяві для преси проблеми перераховані у такому порядку: перше – тортури і знущання над затриманими в міліції, друге – утиски на расовому ґрунті і третє – проблеми захисту біженців та прохачів притулку.

Подробиці тут

Хезер Маꥳл - дослідниця у справах України і одна з авторів звіту – в інтерв’ю Бі-Бі-Сі сказала, що проблема застосування тортур з боку міліції в Україні "дуже поширена".

Чи звіт Міжнародної Амністії щодо України був спричинений якоюсь надзвичайною проблемою?

Х.Маꥳл: Це відбувається час від часу. Міжнародна Амністія оприлюднює звіти про певні аспекти стану пошанування прав людини в Україні. Цього разу ми подаємо рекомендації президентові Януковичу, який перебрав повноваження у лютому. Ми також зустрілися з посадовцями зокрема в міністерстві юстиції, Генеральній прокуратурі і державному комітеті з національностей та релігій.

Бі-Бі-Сі: У вашій заяві для преси проблеми перераховані у такому порядку: перше - тортури і знущання над затриманими в міліції, утиски на расовому ґрунті і потім - проблема захисту прав біженців та прохачів притулку. Чи ці теми розташовані в порядку пріоритетності?

Х.Маꥳл: Ні ці питання не вилаштувані в порядку важливості. Порівнювати їх таким чином важко. Це правда, що тортури і знущання стосуються величезної кількості людей в Україні. Це дуже поширена проблема.

І, згідно з результатами опитування Харківським інститутом соціальних досліджень, з трьох тисяч людей 3,5% сказали, що вони принаймні раз у своєму житті зазнавали знущань з боку міліції. Якщо ці цифри екстраполювати на населення України, то мова йде про дуже велику кількість людей.

Бі-Бі-Сі: Просто сказати тортури міліції чи знущання це загальна фраза. Для того, щоб уявити собі про що йдеться чи можна подати приклад?

Х.Маꥳл: На жаль, прикладів у нас багато. Наприклад справа Олександра Рафальського, затриманого на Київщині 2001-го року у справі розслідування убивства. Спочатку міліціонери його жорстко били. Потім йому одягали на голову поліетиленову торбину і душили ременем. Потім його катували електричним струмом.

Ось приклад Вадима Главаті, якого звинуватили у крадіжці, його били в міліції, потім відвезли на перевірку до психічної лікарні у Києві, де його прикутого наручниками до ліжка, били міліціонери.

Бі-Бі-Сі: Як би ви відповіли на коментар, що у цих випадках мова йде про злочинців чи підозрюваних злочинців і ця загроза не стосується суспільства загалом, невинних людей?

Х.Маꥳл: Ми ведемо мову про людей звинувачених у причетності до злочинів. Ми не знаємо винні вони чи ні. Вони не винні аж поки їхню провина не буде доведена.

І будь-які тортури будь-кого це порушення прав людини і є злочином. Незалежно від того, що людина зробила - катувати її не можна.

Кожен українець може стати жертвою катування. Коли від міліції вимагають розслідувати злочини і міліція не має слідчих методів роботи, то міліціонери витягають зізнання з підозрюваних тортурами.

І може виявитися так, що коли міліція не виконала план з кількості розкриття злочинів, то жертвами можуть стати і зовсім невинні люди. І ви можете зазнати знущань міліції.

Генерал Геннадій Москаль - колишній заступник міністра внутрішніх справ України – в інтерв’ю Бі-Бі-Сі визнав, що випадки знущання над людьми в міліції є, але наполягає, що вони поодинокі.

Бі-Бі-Сі: Чи можна українські проблеми з правами людини розглядати у порівнянні з сусідніми країнами чи самій Україні кілька років тому?

Х.Маꥳл: Порівнювати дуже важко і ми це зазвичай не робимо, це не допомагає справі. Я можу сказати, що ми не бачимо зменшення проблеми безкарності міліції за знущання і катування.

Ми знаємо про випадок, коли чоловіка 2008 року міліціонери зґвалтували кийками. Вони самі зняли ці катування на відео. І це, на мій погляд, свідчення безкарності. Міліціонери можуть катувати, знімати це на відео і їм за це нічого не буде.

Бі-Бі-Сі: В останні роки багато людей сподівалися, що влада, яка гучніше говорила про права людини і європейські стандарти чогось домоглася. Чи були досягнення?

Х.Маꥳл: Було багато заяв. Були невеликі зміни, але недостатні. Міністерство внутрішніх справ було більш відкрите, був створений відділ з прав людини - громадська рада з контролю над МВС.

Це - позитивні зміни, включно з теперішніми розмовами про новий карний кодекс. Але досі ці зміни не привели до зменшення рівня тортур затримуваних людей.

Бі-Бі-Сі: Що стосується заяв правозахисників про утиски іммігрантів та шукачів притулку. Україна сама є джерелом мігрантів і її частіше називають транзитною державою для біженців, які прямують у Євросоюз. Наскільки великі масштаби цієї проблеми?

Х.Маꥳл: Я вважаю, що масштаби серйозні для шукачів притулку, які опиняються в Україні. Правда, що багато з них хочуть потрапити в ЄС і часто їх затримують на українському кордоні. І тоді виявляється, що у них немає достатнього захисту.

Нас турбує те, що державне відомство в Україні, яке відає шукачами притулку і біженцями взагалі не видавало нікому жодних документів від серпня 2009 року.

Люди без документів зазнають знущань, від них вимагають хабарів і вони опиняються під загрозою депортації в країни, де для них існує серйозна загроза.

З пані Маꥳл розмовляв Богдан Цюпин.

Новини на цю ж тему