Інтелігенція хоче створити комітет порятунку

Мітинги опозиції 27 квітня у Києві
Image caption Мітинги опозиції 27 квітня у Києві

Сьогодні в Києві відбувається засідання ініціативної групи зі створення Громадського комітету порятунку України. Ініціююють створення комітету громадські діячі і представники інтелекутальної еліти, які виклали свою позицію у Відозві до українців.

У тому документі ініціативна група гостро скритикувала останні домовленості влади під проводом Віктора Януковича та Миколи Азарова з Росією.

"Режим Януковича перетворився на ліквідаційну комісію нашої держави. Щоб забезпечити прихильність кремлівських начальників, нова влада, після торгівлі українською територію, вже готова віддати авіабудівельну галузь та атомну енергетику. Вони продають Україну та народ оптом і вроздріб", - йдеться у заяві організаторів комітету.

Звернення підтримали правозахисники і творча інтелігенція. Це, зокрема, Мирослав Попович, В’ячеслав Брюховецький, Левко Лук'яненко, Юрій Мушкетик, Василь Овсієнко, Дмитро Павличко, Михайло Ратушний, Володимир Цибулько, Юрій Андрухович, Тарас Возняк, Микола Рябчук.

Такі плани одразу ж скритикував прем'єр міністр Азаров, який назвав комітети порятунку "безглуздими".

На збори наполегливо запрошуються лідери всіх без винятку партій, великих і малих, які представлені в опозиційній частині Верховної Ради, сказано у Відозві.

Президент Янукович був обраний на президентських виборах у лютому 2010-го року. У другому турі виборів він переміг свого конкурента, прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, з результатом 48,95% голосів виборців. 22 квітня минуло п’ятдесят днів з часу інавгурації Віктора Януковича.

Неоднозначну реакцію в українському суспільстві викликала міждержавна угода України і Росії про продовження оренди військової бази російським чорноморським флотом у Севастополі до 2042 року з можливістю пролонгації. Ратифікація цього документу в українському парламенті відбувалася супроводжувалася гучними протестами опозиції, бійками між депутатами та жбурлянням яєць у спікера.

Бі-Бі-Сі запитала у письменника Олега Чорногуза, який є членом оргкомітету, що нового хочуть почути ініціатори Громадського комітету порятунку України від запрошених опозиційних лідерів? А, може, щось нового сказати їм?

Олег Чорногуз: Комітет закликає до згуртованості, до об'єднання проти так званого "українського отаманства". Щоб нарешті наші вожді і "вождики" зрозуміли, що нарешті треба об'єднатися. Об підлогу кинути своє егоїстичне "я" чи свої претензії на "отаманство" і щоб з'явився новий лідер, який, задовольняв би усіх. Від Ющенка до Тягнибока, від Юлії Володимирівни до Яценюка, від Грищенка до Кириленка і так далі. Щоб усі ми були єдиним цілим. Бо кожен окремо з нас патріот, а через розрізненість ми виступаємо проти нашої державності. Це моя думка, це мій особистий погляд.

Бі-Бі-Сі: Ви сказали, що шукатимете нові обличчя. І як свідчать соціологічні опитування, український народ також чекає на нові обличчя. Але ви запрошуєте всіх старих політичних лідерів. Чи можна влити "нове вино в старі міхи"?

Олег Чорногуз: Я думаю, що в ці "старі міхи" можна влити все ж таки свіжий струмінь. Я особисто, бачу серед тих, з ким я знайомий, серед тих, хто будував і по-справжньому розумів, що таке державність - це Костянтин Морозов.

Бі-Бі-Сі: Ви маєте на увазі колишнього міністра оборони?

Олег Чорногуз: Так. Серед членів ініціативної групи лунало його ім'я. Мені здається, якби об'єдналися навколо цього імені… Можливо, є ще якісь авторитетні постаті, які зараз забуті, або самі відійшли в тінь. Які не брали активну участь в цих політичних шоу і не показувалися на цій кухні.

Бі-Бі-Сі: Заклики до єднання лідерів в Україні лунають не менше ніж 300 років. Яка перспектива, на вашу думку, громадського комітету порятунку України - ще однієї організації, яка хоче об'єднання?

Олег Чорногуз: Я хотів би, що вона не звучала, як "ще одна організація". Я хотів би, щоб вона звучала, як єдина організація, яка б згори до низу, від Спілки письменників до кордонів нашої держави… Щоб ми заспівали в одну дудку. Але я сумніваюся в тому, так само як і ви, згадуючи тих триста з лишнім років. В нас ментальність не росіянина сьогоднішнього, в якого в душі і в серці "цар і отєчєство", не зважаючи на те, що він може досить бідно живе, і може навіть перебуває в землянці. Ми, українці, хочемо і добре жити, і бути в той же час ще й з "личками". Це гіркі слова, але, на жаль, правдиві. Бо вся історія показує, що нас з'їдає саме "отаманство". Якщо ми цього не зрозуміємо, ми ніколи не станемо повноцінною нацією.