Експерт: альтернативи Тимошенко поки немає

Юлія Тимошенко біля Генеральної прокуратури
Image caption Юлія Тимошенко біля Генеральної прокуратури

У той час, як влада перевіряє попередній уряд, а проти кількох депутатів від опозиції порушені справи за безлад у Верховній Раді під час ратифікації харківських угод, виникає запитання чи зможе українська опозиція лишатися некерованою, але об’єднаною альтернативою владі?

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних досліджень "Пента", каже, що опозиція деморалізована, але він заперечив, що більшість опозиціонерів підуть на компроміс з владою.

В. Фесенко: Я би поки не робив такий висновок. Дійсно, от до харківських угод були припущення, що в статусі керованої опозиції може виступати або Арсеній Яценюк, або Віктор Ющенко з «Нашою Україною».

Але після харківських угод, по-перше, стало зрозуміло, що грати таку роль дуже небезпечно. Можна просто втратити свою репутацію і своє політичне майбутнє. З іншого боку, нинішня ситуація, коли можуть позбавити деяких опозиціонерів депутатської недоторканості. Це вже виклик для статусу опозиції.

Бі-Бі-Сі: І ми можемо також говорити це про одну з видатних, так би мовити, найпомітніших постатей в опозиції – про Юлію Тимошенко? Якщо дії влади стосовно пані Тимошенко у намаганнях розслідувати її діяльність на посаді прем’єр-міністра призведуть до її, наприклад, покарання в якійсь формі, то що, ви думаєте, станеться з опозицією?

В. Фесенко: З Юлією Тимошенко пов’язаний один з парадоксів нинішньої української опозиції. З одного боку, якщо б не було Тимошенко з її енергією, з її харизмою, то українська опозиція була б слабкіше на два чи три порядки. З іншого боку, сама постать Тимошенко не дає об’єднатися опозиції. Є заздрощі, є ревнощі, і вони простежуються не тільки у Ющенка чи у Яценюка, а навіть і у Анатолія Гриценка.

Бі-Бі-Сі: Чи є альтернатива пані Тимошенко?

В. Фесенко: Поки нема. Але я думаю, що варто шукати і самій Тимошенко, і іншим опозиціонерам такий формат взаємодії, де б оці амбіції й ревнощі хоча б на певний час відійшли на другий план. Але от влада відчуває значущість чинку Тимошенко плюс її певні образи і спокусі, як діяти по відношенню до неї. Мені здається, поки вони обрали не стратегію, а певну тактику дій. Це такий постійний правовий і психологічний пресинг: відкриття певних справ, старих, нових, виклики до генпрокуратури. Для чого це? Поки не для того, щоб покарати, а для того, щоб відволікти Тимошенко від опозиційної активності.

Бі-Бі-Сі: Для того, щоб опозиція могла ефективно діяти, насамперед повинна бути частина населення, яка готова підтримати усіляку опозицію голосами, членством, активністю. Потрібні також засоби масової інформації, щоб елементарно люди, потенційні виборці просто знали, що є альтернативи, є альтернативні погляди, альтернативні діячі. Чи є в Україні такі умови для діяльності опозиції?

В. Фесенко: Потенціал є. Є багато людей, які не підтримували нинішню опозицію, ту ж Тимошенко, інших опозиційних діячів, інші опозиційні сили та не підтримували й Януковича і не голосували за нього на виборах. Є багато людей, які критично ставляться не лише до нової влади, а й до деяких дій нової влади, зокрема, до харківських домовленостей.

Але що працює проти опозиції? Це і післявиборчий стан емоційної, психологічної масової свідомості, коли люди втомилися від політики. Є багато недовіри як до політиків взагалі, так і до нинішніх опозиційних лідерів. У багатьох постпомаранчевих виборців є своєрідний «постмайданний синдром». Коли після 2004 року люди відчули, що їх обманули, але, можливо, це на певний час. Ситуація може змінитися...

Бі-Бі-Сі: Ситуація може змінитися, але за певних, знову ж таки, передумов. Як будуть працювати засоби масової інформації. І до речі, про систему виборів. Наскільки теперішня система виборів, на вашу думку, допомагає чи заважає українському політикуму і зокрема можливостям опозиції? Зокрема закриті партійні списки, коли до влади приходять не ідейні, так би мовити, депутати-представники, а люди, які просто купують місця у списках. Наприклад, дуже цікаво, що відбувається в Західній Україні, так би мовити, дуже ідеологізованій частині України, де місцева влада поводиться дуже специфічно зараз?

В. Фесенко: У мене багато приятелів і друзів з Галичини, вони оцей галицький феномен пояснюють дуже просто – що є багато потенційних конформістів. Попри певний світогляд, певні цінності, але просто установка на конформізм. Таких навіть більшість. Але є багато тих, хто налаштований радикально і буде протидіяти. Їх меншість, але вони дуже активні.

Бі-Бі-Сі: Але про виборчу систему... Конформісти, як правило, це успішні підприємці, які купують собі місця у владі для того, щоб краще робити бізнес.

В. Фесенко: Іноді можна, знаєте, радикалізм політичний також формувати, як політичний товар. Але тут проблема не лише в тому, що купують місця в списках. Проблема в тому, що нинішні опозиційні сили та нинішні опозиційні лідери продавали місця в списках. І зараз це серйозна проблема для того ж Блоку Юлії Тимошенко, для деяких інших опозиційних сил. Саме тому БЮТ і втрачає своїх депутатів, які переходять на бік коаліції тому, що у них нема поглядів і цінностей. Для них головне – лояльність влади. А ще одна проблема дуже серйозна в тому, що скорочується простір свободи для опозиції.

От ви згадали про мас-медіа... У мас-медіа зараз нема прямої адміністративної цензури. Але є саме цензура власників, саме цензура менеджменту на телевізійних каналах, у деяких друкованих мас-медіа. І от навіть кумедна історія з тим вінком, який впав на президента Януковича підчас візиту Медвєдєва до Києва, продемонструвала, що готові проявити лояльність до влади навіть в таких дрібних ситуаціях. Я вже не кажу про серйозні конфліктні політичні проблеми.

З паном Фесенком розмовляв Богдан Цюпин.