Свято приймаків на Волині

У волинському селі Хорлупи відзначали незвичне свято приймаків. Так називають чоловіка, який перейшов жити у сім’ю дружини.

Image caption Головне гасло свята

Головні герої свята — зяті і тещі — визнали, що жити разом непросто, але цікаво.

Місцеві мешканці здавна переробляють знані й улюблені пісні, вплітаючи в них "приймацькі" мотиви.

Ось так досвідчений приймак Іван демонструє мрію зятів у приймах про безмірно добру тещу:

Несе теща воду, коромисло гнеться,

Стоїть приймак на порозі і дуже сміється.

Постав, теще, відра... берись там за другу роботу.

Наказав, наказав там роботи,

А в кінці, щоб і вечеря була, і щоб рано не забула збудити!

Загалом у волинських Хорлупах п’ята частина з півтисячі мешканців — це приймаки, тобто чоловіки, які після одруження пішли не до своїх батьків і не на своє господарство, а в сім’ю дружини.

Відтак родини, у яких "одвічні протилежності" — теща з зятем — спілкуються не вряди-годи, а регулярно, вирішили раз в рік відзначати спеціальне свято. День приймаків започаткували наприкінці травня.

Цього дня у місцевому парку збирається більшість сімей і публічно жартує про особливу любов між тещею і зятем.

Image caption На свято місцеві збираються у парку

Ідея свята — зібратися і вшанувати самих себе — належала таки зятям. Тому, як згадує місцевий краєзнавець Віталій Протасюк, була створена Приймацька Січ зі своїми нехитрими правилами.

Як розповідає пан Протасюк, на святі першу скрипку грають приймаки, але й тещі осторонь не стоять і розповідають про своє життя.

"Я думаю, що це свято історичне, бо в селі більше 100 приймаків, то це щось таки значить", — каже краєзнавець.

Приймак із 60-річним стажем Іван Гаврилович вважає, що приймаки — це своєрідна каста. Він ділиться власним досвідом: тещине обійстя довів до європейського вигляду, а все одно у статусі господаря, хазяїна є щербина. Досвідчений приймак визнає: "В процесі самого життя не завжди тещі догодиш, та що там тещі — жінці догодити не можна. Так мусить бути, як вона сказала!".

Що ж до хорлупівських тещ, то усі вони стверджують, що зятів своїх люблять, поважають і ставляться до них як до рідних дітей.

Image caption Діти місцевої школи тішать приймаків і їх тещ віршами-жартами

Пані Валентина, дружина приймака і теща двох зятів-приймаків, ділиться секретом родинного благополуччя: у конфліктах між своїми дочками і їх чоловіками завжди стає на бік зятів. І хоча доньки часом і ображаються, пані Валентина вже знає, як їх переконувати: "Кажу, щоб не забували, що він прийшов в чужу сім’ю. Всякого буває...".

Особливість більшості хорлупівських сімей знає і малеча, відтак їх віршовані жарти-заклики лунають найкумедніше:

Тещам дорогим жити — не тужити,

Дорогеньких приймаків, як синів любити.

Горло своє бережіть — слова не кидайте,

Беріть довгого батога — і по спині шмагайте!

Ну, а мій дідусь приймак з досвідом і стажем,

Він про тещу стільки слів скаже, як зав’яже!